Потенційне членство в альянсі змінюється на цілком реальне в ОДКБ
Міжнародна конференція Орга¬нізації договору про колективну безпеку, що пройшла недавно в стольному граді, ухвалила рішення провести широкомасштабну пропаганду діяльності ОДКБ серед українців. Депутати від Партії регіо¬нів пропонують навіть «підключити» Україну до ОДКБ, не звертаючи уваги на позаблоковий статус нашої країни.
Зі зміною влади в Україні змінилося багато орієнтирів, зокрема стосовно гарантування безпеки. Попри всі політичні за¬яви, Київ не зможе залишитися поза військово-політичними блоками.
З новим блоком!
ОДКБ — організація, створена в 2002 р. для гарантування дії Договору про колективну безпеку, — була б не проти прийняти Україну до свого складу. Про це заявив під час травневого візиту до Києва президент РФ Дмитро Медведєв. «Якщо цікаво — welcome. Якщо є певні сумніви, ми до цього ставимося з повагою. Якщо в майбутньому ви вважатимете за правильне приєднатися до ОДКБ, ми будемо щасливі», — сказав, зокрема, Д.Медведєв.
Україна була однією з небагатьох пострадянських держав, які не підписали договір. Навіть Грузія була членом ОДКБ і залишила організацію через проти¬річчя з Росією, яка відіграє головну роль у цьому військово-політичному блоці. На сьогодні його членами, крім РФ, є також Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан. При цьому як єдина сила органі¬зація ще жодного разу не брала участі у військових операціях.
За часів правління Віктора Ющенка ОДКБ не намагалася проводити пропаганду своєї діяльності на території України. Проте після того, як він програв президентські вибори, організація почала придивлятися до нашої країни. 26 квітня було оголошено про створення на території України представництва Інституту ОДКБ. Його очолив міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов. Останній, зокрема, заявив, що відкриття такого представництва сприятиме тіснішій співпраці організації та нашої держави.
Нині представники різних політичних сил одноголосно стверджують про необхідність пропаганди діяльності ОДКБ і поглиблення співпраці з організацією. Вони вважають, що потрібно висвітлювати її діяльність так само, як раніше знайомили з натовськими програмами.
Такі паралелі не випадкові. За часів президентства В.Ющенка завдання проведення «роз’яснювальної кампанії» щодо членства України в НАТО було покладене на Міністерство закордонних справ. Нині питання про пропаганду діяльності ОДКБ теж вирішується на урядовому рівні: А.Толстоухов — міністр, нехай і «без портфеля».
Коли В.Ющенко був главою держави, парламент¬ська більшість виступала за членство України в альянсі. На сьогодні більшість ви¬ступає за членство України в ОДКБ. І тоді, і тепер питання про приєднання до блоку було тісно пов’язане з україно-російськими відносинами.
В.Ющенко інтенсифікував пронатовську риторику тоді, коли загострювалися суперечності з РФ, як, наприклад, під час російсько-грузинської війни. Тоді і В.Ющенко, і представники правлячої коаліції заявляли, що єдиний спосіб гарантувати безпеку України, її суверенітет і територіальну цілісність — стати членом альянсу. Представники нинішньої правлячої коаліції теж уважають, що самотужки нам тримати оборону буде складно. Тільки тепер замість НАТО вони спрямовують погляди до ОДКБ як гаранта україн¬ської безпеки.
Деякі експерти вважають, що цінуючи, поважаючи і оберігаючи свій стан позаблоковості, ми не можемо розвиватися і дбати про безпеку країни самостійно. А це означає, що членство в ОДКБ — цілком імовірне для нас. Воно не зачіпає інтересів великих фінансово-промислових груп України, проте дозволяє підтримувати дружні взаємини з Росією і — хто знає? — спробувати вибити з РФ низку економічних поступок. Щось схоже вже було в історії україно-ро¬сійських відносин, коли зниження ціни на газ для України «поміняли» на базування ЧФ РФ у Криму.
А як же позаблоковість?
З членством Києва в ОДКБ є одна маленька, але дуже неприємна проблема — позаблоковий ста-тус України, закріплений 1 липня спеціальним законом «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики України» і підписаний Президентом Віктором Януковичем 15 липня. Українська влада вже заперечувала можливість членства в ОДКБ саме через поза¬блоковість. При цьому вона посилалася на... небажання самої організації! «Запрошень немає і бути не може, тому що в нас досить чітка позаблокова позиція», — сказав наприкінці травня міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Тим більше що, за словами міністра, «ОДКБ — це дуже далеко від нас, центр цього утворення розташований десь на півдні, в Центральній Азії».
Але минув час, і ОДКБ знову «захотіла» Київ. І знову постало питання про те, як буде тісна співпраця з цією організацією корелювати з позаблоковим статусом України. Нинішня влада це не вважає проблемою, запевняючи, що наша співпраця з ОДКБ не суперечитиме позаблоковому статусу країни. «Україна 17 років є особливим партнером НАТО. Так чому ми не можемо підписати схожу хартію з ОДКБ?» — поцікавився нардеп Олександр Кузьмук.
На думку деяких експертів, парламентська коаліція продовжує наполягати на міжнародних юридично обов’язкових гарантіях безпеки, називаючи, як це не дивно, головною причиною їх необхідності неучасть України «в жодній із систем колективної безпеки». Можна заздалегідь передбачити відповідь ядерних держав, до яких звертається український парламент, — замість проголошення себе позаблоковою державою потрібно було вступати в одну із систем колективної безпеки й отримувати навіть ширші гарантії безпеки.
Постанова Верховної Ради «Без’ядерному статусу України — реальні гарантії» крок за кроком розчищає шлях для подальшого широкомасштабного зближення з Росією. Ця постанова, прийнята 6 липня, зобов’язує Кабмін підготувати міжнародно-правовий документ, який би гарантував безпеку України, для підпису його найбільшими ядерними державами: Великою Британією, США, Францією, КНР і Росією.
Тим часом члени правлячої коаліції пропонують розширити співпрацю з ОДКБ у різних напрямах. Так, екс-міністр оборони О.Кузьмук уважає, що Київ може співпрацювати з ОДКБ у військово-технічній сфері, під час підготовки військових кадрів і створення спільних військових на¬укових центрів і вузів. Такий формат співпраці набагато тісніший, ніж з НАТО.
Подальший формат взаємодії Україна — ОДКБ буде визначено на саміті організації в серпні цього року в Єревані. І тут навряд чи можна сумніватися, що наша держава звузить формат співпраці. А це означає, що членство України в ОДКБ — питання часу. І виною цьому не тільки проросійська політика нинішньої влади, а й скептицизм відносно Києва з боку альянсу.
За 17 років «особливого партнерства» Україна так і не вступила до НАТО. Сьогоднішні реалії доводять: самотужки гарантувати безпеку власної держави можуть тільки окремі, як правило, дуже багаті держави. А міжнародні гарантії досить часто виявляються лише словами. Україна відчула це на собі в ситуації з островом Тузла. Тому не дивно, що на зміну віртуальному, «колись» потен¬ційному членству в НАТО прийшло цілком реальне в найближчому майбутньому членство в ОДКБ.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!