Любов, гроші і суддівська недоторканність шкідливі для довічного обрання

На засіданні Комітету з питань правової політики кандидатури майже всіх суддів на безстрокове обрання парламентарями були підтримані, за винятком судді Печерського районного суду м.Києва Світлани Іванівни Смик, проти обрання якої члени комітету проголосували одностайно. Проте головним питанням порядку денного засідання став законопроект про внесення змін до закону про судоустрій (щодо створення Вищого цивільного та Вищого кримінального судів).

На засіданні Комітету з питань правової політики кандидатури майже всіх суддів на безстрокове обрання парламентарями були підтримані, за винятком судді Печерського районного суду м.Києва Світлани Іванівни Смик, проти обрання якої члени комітету проголосували одностайно. Проте головним питанням порядку денного засідання став законопроект про внесення змін до закону про судоустрій (щодо створення Вищого цивільного та Вищого кримінального судів).

«Безпроблемні» судді

Спочатку отримали рекомендації членів комітету, а згодом — і підтримку парламенту на обрання безстроково суддями Київського міжобласного апеляційного господарського суду — Корсакова Ганна Валеріївна та Поліщук Володимир Юзефович; Вищого адміністративного суду Гурін Микола Іванович, Сергійчук Олег Анатолійович, Харченко Василь Васильович; Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду — Мартиненко Олександр Васильович; Київського апеляційного адміністративного суду Бистрик Ганна Миколаївна, Денісов Анатолій Олексійович і Ситніков Олександр Федотович; Одеського апеляційного адміністративного суду — Алексєєв Віктор Олексійович. Також на обрання безстроково були рекомендовані Димерлій Олександр Олександрович, Золотніков Олександр Сергійович, Ємельянова Валентина Іванівна, Мельникова Лариса Володимирівна та Сіренко Ольга Іванівна. До цих суддів у членів комітету ніяких претензій не було, тому без зайвих питань зазначені кандидатури рекомендували.

Кілька питань виникло до судді Маміної Оксани Вікторівни, яку згодом рекомендували до Апеляційного суду Харківської області.

Василь Онопенко. На цю суддю до нашого комітету надійшла скарга, тому розглянемо її кандидатуру окремо.

Борис Коропець. О.Маміна вже рік працює в Апеляційному суді Харківської області, але скарга ще по тих обставинах, коли вона працювала суддею Орджонікідзевського районного суду м.Харкова. Скаргу написав громадянин, який був арештований, справа знаходилася в суді. Він був звинувачений у нанесенні тяжких тілесних ушкодження і хуліганство. Він пише, що суддя не забезпечила йому адвокатів, тобто порушила право на захист. Між тим установлено, що цей підсудний хотів мати багато адвокатів. По-перше, адвокатом є його мама. Він хотів, щоб його випустили з-під варти, при цьому перед ним поставили 10 адвокатів і він підбирав їх по росту, кольору очей і таке інше. Тобто суддя не порушила законодавства при розгляді справи.

В.Онопенко. Оскаржувалося це рішення чи вирок?

Б.Коропець. А вироку ще не було.

Оксана Маміна. Вироку ще не було. Коли я пішла працювати в апеляційний суд, справу передали іншому судді, і до теперішнього часу немає рішення.

В.Онопенко. Тоді хто за те, щоб рекомендувати? Дякую. Запросіть наступних суддів: до Апеляційного суду Херсонської області — Литвиненко Інну Іванівну; Апеляційного суду Черкаської області — Подорогу Віктора Миколайовича; Апеляційного суду Чернігівської області — Рудомьотову Світлану Георгіївну, Салая Геннадія Анатолійовича, Шахову Ольгу Григорівну, Школьного Віталія Васильовича; до Апеляційного суду м.Києва — Журавля Олександра Олександровича; Апеляційного суду м.Севастополя — Андрейченко Альону Анатоліївну. Яка позиція ВСУ?

Микола Селіванов. Усіх кандидатів ми рекомендуємо, підтримуємо, є подання Голови ВСУ, і я прошу голосувати.

В.Онопенко. Справді, скарг немає, гарні характеристики. Давайте проголосуємо. Одноголосно.

Запросіть суддів: до Ленінського районного суду м.Вінниці — Токар Лідію Володимирівну; Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області — Городецького Дмитра Ілліча; Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області — Кір’якову Наталю Павлівну; Згурівського районного суду Київської області — Денисенко Наталію Олександрівну; Свердловського міського суду Луганської області — Бабенко Світлану Шотівну; Стрийського міськрайонного суду Львівської області — Саса Степана Степановича; Залізничного районного суду м.Львова — Мельничук Олену Ярославівну; Татарбунарського районного суду Одеської області — Сивоконь Тамару Іванівну. Запитань немає, тоді хто за те, щоб рекомендувати? Бажаємо успіху. Це перед Новим роком подаруночок.

Запросіть Большакова Юрія Миколайовича, до нього є запитання.

Б.Коропець. Відносно судді Большакова (це Бахчисарайський район АР Крим) надійшли скарги по трьох цивільних справах, перша — від громадянина Абібулаєва, якому суддя відмовив у поновленні на роботі 5 років тому. Рішення залишилося без змін. Але чому цей громадянин написав скаргу на суддю? Тому, що одного разу він прийшов п’яний, бешкетував, і суддя призначив покарання — 15 діб арешту. Інші цивільні справи були від громадян до «Агрохіму». Суддя вирішив правильно, і рішення залишилося без змін. Скарги десь відклали.

В.Онопенко. Зрозуміла ситуація. Прошу підтримати. Немає інших пропозицій? Хто за те, щоб рекомендувати на посаду судді, прошу проголосувати.

Запросіть Смик Світлану Іванівну.

Перевищення повноважень

Б.Коропець. Відносно судді Печерського районного суду м.Києва Смик Світлани Іванівни надійшли скарги від народних депутатів Георгія Буйка та Анатолія Наливайка. Суть справи така: органи міліції стосовно адвоката Орлова порушили кримінальну справу за підробку документів і в законному порядку прийшли проводити на квартирі Орлова обшук. Під час обшуку попросили його відкрити сейф, хоча той казав, що в нього немає ключів від сейфа. Тоді під час обшуку в цю квартиру прийшла суддя Смик і ключем відкрила сейф, взяла звідти 8 тисяч (як тут написано) доларів, а на заперечення органів розслідування сказала, що вона недоторканна, і пішла з цими грошима.

За такий вчинок Київська окружна кваліфікаційна комісія вирішила подати клопотання про звільнення судді з посади. Голова Апеляційного суду м.Києва Антон Чернушенко, як член Вищої ради юстиції теж просив застосувати таку міру покарання. Проте висококваліфіковані юристи у Вищій раді юстиції розібралися і не підтримали подання комісії та А.Чернушенка, мотивуючи це тим, що в даному випадку суддя не порушила присяги. Вона діяла не як суддя, а як приватна особа. А як до приватної особи ні органи міліції, і органи прокуратури до неї не мали претензій. Ніяка справа не порушена, матеріалу не було, нічого від компетентних органів не поступало. Вища кваліфікаційна комісія суддів теж розбиралася і рекомендує суддю для обрання.

Микола Оніщук. Дайте пояснення з приводу скарги і ситуації. Як вона розвивалася?

С.Смик. Дійсно, така ситуація була, коли я знаходилась у відпустці. Я прийшла в приміщення, яке використовується як офіс адвоката Орлова, з яким я тривалий час перебуваю в дружніх і фактично в шлюбних стосунках. Ми повинні були з ним їхати на весілля, і я не знала, що там проводиться обшук, коли прийшла. Я навіть не представлялася, оскільки проводили обшук працівники Печерського райвідділу. Ключів у мене з собою не було, були в адвоката вдома, але на прохання слідчих я ці ключі привезла і з дозволу працівників міліції забрала свої гроші, які там були. Не 8 тисяч доларів, а 8 тисяч гривень, які не були предметом обшуку по справі.

Кримінальна справа наступного тижня була закрита як безпідставно порушена, обшук також проводився з порушенням закону. Проти оперативних робітників, які проводили обшук і потім давали пояснення відносно того, що я казала, що я недоторканна, також було порушено кримінальну справу за підробку документів.

М.Оніщук. Світлано Іванівно, в матеріалах зазначається, що А.Чернушенко звертався у відповідні органи щодо порушення проти вас провадження за порушення присяги. Чим було мотивоване його звернення? І яке відношення до цього мають депутати?

С.Смик. З А.Чернушенком я ніколи не спілкувалася, а щодо нардепів, то мені до цього часу не відомо, звідки вони дізналися про це наступного дня і яке відношення мають...

Василь Сіренко. Тут у матеріалах є факти, що ви давали гроші слідчим і казали їм, щоб вони формально провели обшук.

С.Смик. Це пояснення слідчих, але ж можна сказати будь-що, ніде не встановлено, що у зв’язку з моїм приходом туди якісь слідчі дії вони не провели чи щось провели не так, як вони бажали зробити.

В.Сіренко. Так. Значить, ви зі своїм фактичним чоловіком судите, чи з адвокатом. Ідуть справи нормально? Ці гроші не з цього бізнесу?

С.Смик. Це не з бізнесу, це перевіряли і Вища рада юстиції, і прокуратура. Будь-яких стосунків як адвоката і судді в нас не було жодного разу, не розглядали ми справ.

В.Сіренко. Ви розумієте, що гроші не пахнуть, не можна визначити: чи вони з цього бізнесу чи з іншого. Я тоді не знаю, як можна говорити про вашу неупередженість, об’єктивність при розгляді справ, коли ваш чоловік працює адвокатом у вашому суді.

Ви бачите, колеги по комітету, яке явище в Україні розвивається? Деякі судді взагалі своїх дітей беруть у суди, в судах фірми поробили, це вже стає тенденцією. Треба щось робити. На Заході людина не має права бути суддею, якщо її близькі родичі працюють в адвокатурі. Про це ставить питання зараз Росія. Категорично: суддя не може займати посаду, якщо його родичі і близькі працюють в адвокатурі. Це — чиста корупція, корупційна технологія.

В.Онопенко. Тут проходить у матеріалах, що це 8 тисяч доларів, а ви кажете: гривень.

С.Смик. Ці гроші були в конверті, цей конверт ніхто не відкривав.

Олександр Волков. Київська кваліфікаційна комісія суддів розглядала це питання без вас. Чому ви не з’явилися, як вони могли розглядати без вашої участі це питання? Скільки разів ставилось питання на розгляд кваліфікаційної комісії, ви оскаржували це рішення?

С.Смик. Питання розглядалося один раз, і я в той час хворіла. Рішення я оскаржувала.

О.Волков. Члени Ради суддів вносили подання на кваліфікаційну комісію. На кваліфікаційну комісію було внесення подання про звільнення вас з посади судді, таке ж подання було внесено членом Вищої ради юстиції А.Чернушенком. А ВРЮ вважає, що ці подання суддів безпідставні. Ми не можемо оскаржити цих дій.

М.Селіванов. Вчинок судді важко оцінити. Але факти є фактами. Можна багато говорити, але відносини судді з цим адвокатом теж викликають питання. Але якщо оцінювати її з позиції презумпції невинуватості, то ВРЮ відмовила в задоволенні клопотання, вказавши, що з юридичної точки зору в діях судді немає зловживань. Вища кваліфікаційна комісія теж каже, що немає. Голова Верховного Суду в своєму поданні висловлюється таким чином, «щоб вирішити питання щодо можливості обрання».

Анатолій Ярема. У цивільній палаті до цієї судді ставляться негативно.

Валерій Євдокимов. Треба рахуватися з рішенням ВРЮ, я вважаю, що питання там розглядалося ретельно і треба погоджуватися з їхнім рішенням, а зал буде вирішувати.

В.Сіренко. Давайте не будемо вчиняти так, щоб потім було соромно, давайте будемо чесними тоді, коли вже оголяється зовсім, вивертається прямо назовні все становище судової системи, в якому вона знаходиться. Цих фактів за 8 років перебування у ВР в мене ще не було. Які ще «але» з боку Верховного Суду, які «але» у вас ще є? Якщо п’яний суддя лежить під парканом, то він як приватна особа лежить. Це позиція Вищої ради юстиції? Ми повинні це ковтати, цю ганьбу? Надумали методологічну позицію: мовляв, вона діяла як приватна особа, а не як суддя. Я не знаю, як ви будете це вирішувати, але це виходить за всякі межі вимог до суддів. Я взагалі перестану поважати кожного суддю, якщо буде затверджений суддя, який іде під час слідства, забирає гроші, розпоряджається і таке інше. Це виходить за межі всякої пристойності взагалі.

Якби вона була простою громадянкою, прийшла б туди і забирала гроші, не показуючи посвідчення, пропустили б її міліціонери? Так ким же вона була? Простою громадянкою, коли показала посвідчення: «Я недоторканна…» Забирає гроші в сейфі… А ну ви прийдіть, прості громадяни, покажіть посвідчення. Чи вас міліція допустить туди, чи вас узагалі в цей будинок допустять? І Вища рада юстиції приймає рішення, що вона як приватна особа була. Хто повірить у це рішення? Давайте будемо чесними самі перед собою. Такого матеріалу на суддю ще не було, щоб він вів себе так відкрито, нахабно. Свій інтерес, більше нічого не знає. Я голосувати за неї не буду.

М.Оніщук. Я хочу внести пропозицію, щоб суб’єкт подання відкликав його для додаткового розгляду ситуації. Все-таки ми мусимо взяти до уваги, що є звернення Голови ВСУ, Ради суддів. Щонайменше ми можемо це відкласти.

В.Онопенко. Ви знаєте мою позицію по суддях, я намагаюся їх завжди захищати в сесійній залі. Але є речі, на які не можна закривати очі, на ситуацію в Україні, на ситуацію навколо судів і суддів, у тому числі, якщо ми будемо закривати на таке очі. Як для мене, то тут немає ніяких підстав для її рекомендації на посаду судді. Я прямо скажу, в мене совість чиста: не можна її рекомендувати на посаду судді. Вона просто соромить увесь суддівський корпус. Не хочу вдаватися в деталі, але мені здається: якщо зараз її рекомендувати, то кого тоді не рекомендувати? Я сам є членом Вищої ради юстиції, там такі самі люди сидять, як і тут. Вам її кандидатуру подадуть через два місяці знову. На засіданні ВР такі самі питання виникнуть. Давайте визначатися і ставити крапку. Хто за те, щоб рекомендувати її? Рук не бачу. Тоді запросіть суддю.

Комітет прийняв рішення не рекомендувати вас на посаду судді Печерського райсуду м.Києва.

Бути чи не бути
ще двом судовим інстанціям?

В.Онопенко. Наступне питання — про внесення змін до закону про судоустрій. Це законопроект щодо створення Вищого цивільного суду і Вищого кримінального суду України. Ви знаєте, що мною був унесений законопроект щодо особливості касаційного оскарження і була пропозиція про те, щоб тимчасово, на рік, ці справи розглядали апеляційні суди, тому що зібралося близько 55 тисяч (а може, і більше) справ, і вони чекають своєї черги. Ми шукаємо якийсь вихід. Тричі це питання ставилось на включення і голосування, Верховна Рада певну кількість голосів не добирає. Я знову підняв це питання і сказав, що в нас є законопроект, який уже давно лежить, де передбачено створення вищих судів — цивільного і кримінального. На це колеги відреагували позитивно і сказали, що ні в кого немає заперечень. Якщо ці два законопроекти будуть вноситись одночасно, то ми тоді підтримуємо даний законопроект. Мова йде про вищі суди і виключення з закону про судоустрій понять «Апеляційний суд», «Касаційний суд України». Давайте послухаємо позицію Верховного Суду.

А.Ярема. Ми на правильному шляху, по якому треба йти до кінця, вирішувати питання щодо створення Вищого цивільного і Вищого кримінального судів. Не може бути в судовій системі чотириланкової системи для трьох видів судочинства, а для однієї цивільної — триланкової системи. Це практично сталося після того, як визнано неконституційним Касаційний суд. Ми переконані, що це буде ще одна інстанція, яка буде займатись виключно касаційним провадженням, а Верховний Суд буде діяти як суд, який переглядає судові рішення. Це, на наш погляд, найкращий, оптимальний варіант, бо від теперішньої ситуації страждають люди. Ми починаємо зараз розглядати справи листопада 2003 року. Всі чекають судових рішень. А зараз для того, щоб розвантажити Суд, пропоную такий варіант — тимчасово передати справи апеляційним судам, а за цей час утворити ці дві структури.

В.Сіренко. Фактично ми обходимо рішення Конституційного Суду, тому що процесуально ми ці вищі суди перетворимо на касаційні. Це ми реалізуємо ідею касації, яка виходить за межі Верховного Суду і йде по шляху спеціалізованих судів. Фактично за аналогією з Вищим адміністративним і Вищим господарським робимо два суди і тим самим обходимо рішення КС про створення касації. Тобто називати його будемо не касаційний, а Вищий цивільний. Я абсолютно підтримую це, тому що вважаю, що рішення Конституційного Суду було безпідставним і необгрунтованим.

М.Оніщук. Ця законодавча ініціатива була повернена з архівів як спосіб реагування на ситуацію, яка склалась сьогодні в цивільній палаті. Разом з тим у нас відчувається певний брак методологічного бачення судоустрою як завершеної системи, яка сприймалася б усіма однозначно.

Я вже висловлювався що сьогодні необхідно зменшити потік справ, які поступають до касаційної інстанції, за рахунок введення інституту допуску, тобто права касаційного суду приймати рішення. Йдеться і про те, що рішення місцевих чи апеляційних судів повинні перевжно бути остаточними. На жаль, ми не маємо зараз комплексного бачення вирішення проблеми. Тому я дивлюся на цю ситуацію і думаю: може, закрити на це очі, я маю на увазі на методологію, свідомо піти на порушення принципу секційного перегляду?

В.Сіренко. Ми йдемо шляхом спроб і помилок до створення судової системи як структури. Ми спочатку практично робимо, а потім бачимо, що не так, і переробляємо заново. Я дивлюся, така схема вимальовується: оце громадянин — квадратик, а це — інстанції, куди він звертається: перша, друга, третя, а це Верховний Суд. Чого ви думаєте, що громадянин обмежується в правах, якщо він звернеться, крім цих трьох, до Верховного Суду? В чому тут обмеження прав громадянина? Мені як громадянину, який звертався до ВСУ, навпаки, чудово, що я можу ще в четверту інстанцію звернутися, якщо не згоден з рішенням касаційної інстанції. Якщо ВСУ в касаційному порядку не буде розглядати справ, то він не матимете тої практики, не матиме таких підстав, щоб творити постанови Верховного Суду як методологічні та методичні інструкції суддям для єдиного розуміння законів.

Хай Верховний Суд залишається Верховним Судом, і ніяких розгонів і руйнувань цього суду не має бути. І не треба ВСУ зводити до імпічменту, в такому випадку ми не можемо повноцінно говорити про четверту касаційну інстанцію. Це не касаційна інстанція в прямому смислі, а вона наче наглядова, методологічна інстанція, яка використовує свої можливості для того, щоб судову практику зробити єдиною для всієї України. Я ось бачу в цьому можливості створення вищих судів, а Верховний Суд залишити у відповідності до закону про судоустрій — по 12 чоловік у палаті, і нехай вони вибірково розглядають відповідні касаційні справи, які вважають необхідними, для того щоб створити єдину судову практику по галузях, по прецедентах.

М.Оніщук. Є слушна пропозиція винести в сесійну залу 2 законопроекти щодо касаційного перегляду та рекомендувати їх за основу.

О.Волков. Я розумію з точки зору цивільної палати це питання. П’ятдесят тисяч — це величезна кількість, справді, дівати їх кудись треба. Якщо їх давати в апеляційні суди, то треба обов’язково одночасно приймати рішення про зміни до процесуального кодексу, з обмеженнями, щоб не витребовувалась кожна цивільна справа по кожній касаційній скарзі. Це напрацьовано, але не подається одночасно, тому що за цей рік завалимо ще й апеляційні суди. І що вони встигнуть розглянути?

Знову питання: хто буде приймати через рік ці касаційні скарги? Ці ж апеляційні суди? То вони наприймають! Якщо завдання тільки в руслі Верховного Суду — це одне питання. Друге питання: ми говоримо зараз за відсутності кримінальної палати, яка працює у Верховному Суді за три суди. За відсутності її представників ми говоримо за Вищий кримінальний суд, не питаючи їхньої думки. А те, що ми вже скільки років порушуємо і конвенцію, і Конституцію — позбавляємо людей права на оскарження вироків, саме тих, яким дають пожиттєве покарання?.. Як із цим бути?

М.Оніщук. Я пропоную все-таки створити один суд — Вищий цивільний і кримінальний. Друге. Якщо ми навіть утворимо касаційні палати у складі апеляційних судів на рік, то вони не будуть приймати касаційні скарги, вони будуть утворені виключно для розгляду справ, які поступили до Верховного Суду на день набуття чинності закону. Після цього всі касаційні скарги, які поступали у Верховний Суд, так і будуть поступати.Ви тільки віддасте те, що накопичилося, але поточний розгляд касаційних справ буде за вами. Виникає питання: що у такому разі буде робити цивільна палата?

В.Онопенко. Є законопроект, і нам треба приймати рішення. Є пропозиція створити два вищих суди — кримінальний і цивільний. Микола Васильович вносить пропозицію загальний суд створити. Прошу голосувати. Хто за те, щоб прийняти законопроект за основу в першому читанні? Дякую.

Підготувала
Катерина ПЛЕШКО