У першу річницю бесланської трагедії заступник генпрокурора Росії Микола Шепель виклав редакторові відділу злочинності ВД «Коммерсант» Максимові Варивдіну версію слідства: в заручників ніхто з танків і вогнеметів не стріляв, силовиків за Беслан карати не треба, а винні в тому, що сталося, головним чином начальники місцевих райвідділів міліції.
«Та не було такої
команди — стріляти
по заручниках!»
— Чи може зустріч «Матерів Беслана», яка відбулася з президентом 2 вересня, якось позначитися на ході слідства?
— Ті питання, які хотіли порушити потерпілі, нам відомі. Вони вже ставили їх у протесті на ім’я генерального прокурора. Вони насамперед наполягають на тому, що по заручниках стріляли з вогнеметів. Ми вже перевіряли цю версію слідчим шляхом. Крім того, вони кажуть про відповідальність керівників оперативного штабу. Й ми призначили ситуаційну експертизу, котра має встановити, як діяли керівники цього штабу і як вони повинні були діяти. Ця експертиза стосується й силовиків, і співробітників МНС, і військових. Робота завершується, і, зокрема, на підставі питань, що виникли в експертів, 8 серпня мною було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно пожежників.
— Кого ви називаєте експертами?
— Як експерти взяті висококласні фахівці, котрі мають досвід роботи в цих сферах.
Ми думали, що до 1 вересня вони зможуть завершити цю експертизу, але не вийшло через об’єктивні причини — експертам надали не тільки матеріали інших експертиз, показання військових, працівників спецназу, МНС, а й показання свідків, потерпілих, і вони повинні в комплексі все це зіставити, щоб можна було створити єдину картину, як поводилися в цій ситуації і спецназівці, й пожежники, й керівники оперативного штабу.
— Колишні заручники стверджують, що по них стріляли свої.
— Якщо взяти спецназівців, тих, які в цій неординарній обстановці, ризикуючи життям, рятували людей, а ви знаєте яких великих утрат вони зазнали: 10 спецназівців убито, 34 поранено, а всього 55 працівників правоохоронних органів одержали поранення в ході операції — то якоюсь мірою це навіть блюзнірство — заявляти, що спецназівці стріляли по своїх і по заручниках. Ну не було цього!
І коли вони кажуть про кількість бандитів, про те, що нібито зброю було заздалегідь завезено в школу, про те, що стріляли з танкових гармат по заручниках, ми ці версії перевіряли й щоразу говорили: дайте нам джерело інформації, адже розібратися без цього не можна. Але такого джерела ніхто не назвав. Вони взагалі верзуть нісенітницю. Кажуть, що стріляли з танків по заручниках чи з вогнеметів, і одночасно говорять, що ми претензій не маємо до цих спецназівців і військових, нам важливо знати, хто їм давав таку команду. Та не було такої команди — стріляти по заручниках!
— Але була команда про застосування важкої зброї по школі. Командир екіпажу танка не взяв би на себе відповідальності в такій ситуації.
— Безумовно. Я вам скажу, що команду про застосування важкого озброєння було дано начальником оперативного штабу о 18-й годині. Після цього було зроблено постріли з вогнемета РПО-А «Шмель». Дев’ять пострілів. А потім, пізніше, вже з 21.00 до 21.30 було сім пострілів із танка. І вогнемети, й танк стріляли тільки по тих приміщеннях, де перебували бойовики.
— Начальник оперативного штабу — це керівник УФСБ Північної Осетії Андреєв?
— Так, це Андреєв.
— Але колишні заручники називають зовсім інший час застосування важкої зброї. О третій годині — вогнемети, трохи пізніше — танки. Про це говорив і голова парламентської комісії Північної Осетії Кесаєв.
— Багато потерпілих втратили орієнтир часу. Не тільки ті, хто перебував у школі, а й ті, в кого там були рідні. Теймураз Мамсуров мені так і сказав: я не був заручником, я переживав, тому що в мене там син і дочка в заручниках, але ось ці 52 години, ось ви запитаєте мене, і я не скажу, коли це було — вранці, чи ввечері, чи в обід. І на суді деякі потерпілі теж говорили, що все злилося: день, ніч — усе злилося в 52 години. В 52 години мук і страждань. І визначити чітко, коли це було за часом, ніхто не може. Ось така ситуація.
Повертаючись до вимоги потерпілих про притягнення до відповідальності силовиків, хочу сказати, що нікому на думку не спало і не спало б, наприклад, вимагати відставки міністра оборони, внутрішніх справ чи президента США після відомих терактів. А в суді лунали й ці вимоги. Раз президент РФ не звільнив Нургалієва і Патрушева, виходить, він теж винний у цій трагедії. Але ж так не можна! Більш того, я як прокурор хочу сказати, що відставки в останні роки «вибили» багатьох гарних фахівців і з системи МВС, і з ФСБ. І найбільше лихо в тому, що ми втратили саме оперативні позиції. Ми не випереджаємо ситуації. Якщо зараз запитати мене, чи можливий такий теракт, як у Беслані, я не зможу гарантовано сказати, що неможливий.
«Основна кількість заручників загинула від вибухів бомб»
— І все-таки повернімося до вогнеметів. Я бачив відеоролик про застосування РПО-А — одним пострілом із нього було зруйновано двоповерховий будинок. Навіть неспеціалісту зрозуміло, що це занадто важка зброя для застосування в школі.
— Ви правильно кажете, що РПО-А — зброя сильної руйнівної дії. Але коли було дано команду про її застосування, до оперативного штабу надійшли зведення, що заручників у цей момент у школі не було. При огляді місця події там, де застосовувалися вогнемети, витягали трупи бойовиків, тіл заручників у цих місцях виявлено не було. І тілесні ушкодження, отримані заручниками, були зовсім іншого плану.
— Якого?
— Я думаю, й це зазначено в судово-медичних експертних висновках, що основна кількість заручників одержала осколкові поранення під час вибухів. І, як кажуть потерпілі, після вибухів була величезна кількість убитих і поранених. А деякі тіла було просто розірвано на частини. Вибухи були, ви знаєте, сильні, а в бомб, начинених металевими уражальними елементами, радіус ураження 200 метрів. Тобто, власне кажучи, заручники загинули, коли одна за іншою вибухнули дві потужні бомби в спортзалі. І загоряння сталося в результаті послідовних вибухів саморобних пристроїв, споряджених вибуховими речовинами ПВВ-7,ЕВВ-11 і тринітротолуолом. Це підтверджується й показаннями потерпілих. Наприклад, що потерпіла Скаєва засвідчила, що 3 вересня приблизно о 13.10 стався вибух, від якого завалилася частина стелі. При цьому вона помітила, що краї отворів, які при цьому утворилися, жевріють, на її ногу впав палаючий фрагмент стелі. Аналогічні свідчення дали й інші люди. Дах горів хвилин 40—50, після чого сталося обвалення покрівлі. Версію про те, міг чи не міг снайпер убити терориста, який стояв на «кнопці», нами було перевірено. Й вона не підтверджується, тому що в той час верхня частина вікон спортзалу була матовою, що робило терориста невидимим із позиції снайперів.
Таким чином, основна кількість заручників загинула від вибухів бомб, їхня потужність була понад 2 кг у тротиловому еквіваленті. Коли люди тікали, бойовики стріляли їм у спини. Вони змусили заручників, тих, хто вцілів після вибухів, іти з ними в їдальню. А інших стали закидати гранатами, стріляти в них із автоматів і гранатометів. У нас є свідчення про те, як бойовики між собою говорили: «Ми із собою забрали свавільно багато життів».
— Лікарі, з якими я летів у Беслан, розповідали, що деякі спецназівці загинули від поранень, отриманих із мисливської зброї. А такою зброєю були озброєні місцеві ополченці.
— У нас таких відомостей немає. Ми давали доручення про те, щоб з’ясувати ситуацію з добровольцями. За фотографіями та відеозаписами встановили кількох людей. Виявилося, що це не ополченці, а працівники міліції, котрі були не у форменому обмундируванні. Теракт стався, коли їх не було на роботі. І коли всіх по тривозі підняли, хто в чому був (на городі працював чи відпочивав) не переодягаючись, побігли до школи. Одержали табельну зброю чи захопили свою, мисливську.
«Це питання легше поставити, ніж
на нього відповісти»
— Чому так важко йде суд над Кулаєвим?
— А в чому його важкість?
— І Кулаєв, і потерпілі змінюють показання, а сам процес перетворюється з розгляду конкретної кримінальної справи на суд над військовими й політиками.
— Це не так. Тільки частина потерпілих змінила показання, дані на попередньому слідстві. Всі ці зміни нами перевіряються. Поки що говорити про необ’єктивність розслідування немає підстав. Мотивів для такого поводження потерпілих може бути кілька. Зокрема, і спроба політичної опозиції нинішньому керівництву країни використати процес над Кулаєвим як неоплачуване місце для шаленої критики всіх і вся. І не важливо, що обвинувачення і твердження бездоказові. Працює принцип: «Ми вас брудом обіллємо, а ви як завгодно відмивайтеся».
— За моєї пам’яті це перший процес, коли в допитах підсудного беруть участь самі потерпілі.
— Знаєте, чому так? Потерпілі не мають права ставити питання обвинувачуваному, якщо його не допитано. Тому ми обрали таку тактику: допитали спочатку обвинувачуваного, і тоді кожен з потерпілих, давши свідчення, має право поставити йому питання, щось уточнювати. Бачите, як він відповідає: не хочу, не пам’ятаю, не знаю. Це його право, право захисту. Коли вже стали говорити потерпілі, ну, все ясно, нехай його засуджують. Але вони переходять на запитання про відповідальність знову-таки силовиків. Ми ще раз кажемо: ми зараз судимо Кулаєва, конкретного виконавця акту тероризму. Ми порушили кримінальні справи щодо працівників міліції як Малгобецького, так і Правобережного району, оскільки вважаємо, що в їхніх діях була злочинна недбалість. Але це ж не означає, що вони повинні сидіти на лаві підсудних разом з убивцями і терористами.
— Чому з-поміж силовиків до кримінальної відповідальності притягуються тільки міліціонери? Адже боротьба з тероризмом є насамперед завданням ФСБ.
— Дійсно, боротьба з тероризмом — одне з головних завдань ФСБ Росії. Але виконання всього комплексу антитерористичних заходів лише силами ФСБ є просто неможливим, навіть тільки виходячи з чисельного складу цього відомства. До кримінальної відповідальності за недбалість, яка призвела до тяжких наслідків, притягуються керівники райвідділів міліції. З одного боку, керівництво Малгобецького РВВС Інгушетії прогавило сам факт формування банди в безпосередній близькості до сіл Пседах і Сагопші. З іншого боку, банда проїхала по території Правобережного району Осетії, не зустрівши опору. Без перешкод захопила школу й заручників, хоча за планом розміщення сил і засобів у школи №1 в Беслані мали нести службу п’ять співробітників РВВС. І все це після наказів російського і республіканського міністерств внутрішніх справ про необхідність проведення комплексу антитерористичних заходів, повідомлень про реальність здійснення терактів у цей день!
І я ще раз підтверджую, що ми продовжуємо розслідування цієї справи. Тому не думайте, що Кулаєвим усе й закінчиться.
— Проте саме під час розгляду «справи Кулаєва» потерпілі постійно ставлять питання про роль силовиків і цивільних чиновників у бесланському теракті.
— Так, але крім того, що ми йому ставимо в провину, він уже іншого нічого не скаже. Він не може сказати, наприклад, чи правильно діяв Дзасохов або Андреєв, який керував оперативним штабом. Йому це невідомо, й він не може про це судити. І коли це питання постійно порушують і кажуть: «А як ви думаєте, як мав учинити уряд РФ, міністр внутрішніх справ, президент РФ?» — це не стосується Кулаєва, цієї справи не стосується. А вони намагаються перевести процес із правової площини в політичну, ось у цьому біда. Це, звичайно, й напружує, й ускладнює процес, і затягує його.
— За результатами розслідування прокуратура направляє подання силовикам і чиновникам. Що, по-вашому, вони мали зробити, щоб запобігти трагедії в Беслані?
— Це запитання легше поставити, ніж на нього відповісти. Абсолютно виключити саму можливість терактів неможливо. Але це не виключає необхідності робити для запобігання їм усе можливе. 18 серпня минулого року в РВВС Правобережного району надійшла телефонограма про передислокацію учасників НВФ біля кордону Північної Осетії та можливості здійснення теракту за будьоннівським сценарієм із захопленням заручників на цивільному об’єкті. По суті, це й сталося через два тижні. Але ж нічого до пуття так і не зробили. А якби посилили режим на кордоні, збільшили охорону біля шкіл, може, й не були б наслідки такими тяжкими.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!