Нині таємні мови створюють тільки діти й персонажі детективних романів, але аж до початку XX ст. цим займалися й жебраки, й бродячі торговці, й артілі ремісників, і, звичайно, злодії. Влада, природно, вважала таємні мови шкідливим явищем, але боротися з ними за великим рахунком не виходило. Коли влітку 1920 року з’явився декрет Раднаркому про передання всієї культурно-виховної діяльності в місцях позбавлення волі Народному комісаріату освіти, народні комісари не сумнівалися, що пролетарська культура легко переможе злодійську феню. Однак вийшло навпаки — за роки радянської влади блатну «музику» освоїла значна частина населення країни.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!