Зона підвищеного тиску

Суддя зізнався, що неправомірно арештував рахунки банку через погрози

Під час засідання Вищої ради юстиції суддя розповів, що приймав рішення під зовнішнім тиском. Якби ж він відмовився виконувати вимоги, у нього, нібито, могли виникнути проблеми з продовженням кар’єри. Однак ВРЮ такі пояснення не задовольнили.

Чергове поповнення

Перш ніж провести повноцінне засідання, ВРЮ кілька разів збирала секцію з питань призначення суддів на посади та їх звільнення. Так секція збиралася 28 травня та 4 червня, однак засідання Ради в ці дні не відбувалось. Натомість члени колегіального органу провели роботу на майбутнє, поспілкувавшись із кандидатами на адміністративні посади та з охочими стати суддями. Таким чином, можна було визначитись із рішеннями, а затвердити їх згодом.

Нарешті 11 червня ВРЮ вирішила провести своє засідання, на яке було винесено досить великий блок питань. Лише охочих зайняти адміністративні посади прийшло 49 кандидатів, а отримати призначення суддею вперше — 70.

Для претендентів на портфелі керівників візит до ВРЮ став не більш ніж формальністю. До жодного з них не було претензій і колегіальний орган підтримав тих кандидатів, яких раніше рекомендували ради суддів.

Серед тих, хто після рішення ВРЮ може виконувати адміністративні обов’язки, 2 заступники голів касаційних інстанцій. Так, Михайло Цуркан і надалі перебуватиме на цій адмінпосаді у Вищому адміністративному суді, а Євген Літвінов замінить на ній Михайла Вільгушинського у Вищому спеціалізованому суді.

Якщо кандидати на адмінпосади чекали рішення цілком спокійно і впевнено, то для охочих одягти мантії вперше візит до ВРЮ став справжнім випробуванням. Під час засідань секцій більшості з них доводилось відповідати на запитання з приводу своїх рефератів або законодавчих нововведень. Особливо часто цікавилися члени колегіального органу особливостями роботи слідчого судді.

У цілому в колегіальному органі залишилися задоволеними тим, як кандидати впорались із питаннями під час секцій, а тому на засіданні ВРЮ без сумнівів дала згоду для призначення майже всіх кандидатів. Лише чотирьом претендентам влаштували повторний «іспит», але цікавились у них відповідями на ті питання, з якими вони не впоралися раніше. Звісно, до «переатестації» вже всі підготувались, а тому колегіальний орган не виніс жодної відмови. Тепер майбутнім суддям залишається лише дочекатися складання присяги.

Арешт без кордонів

Однак не для всіх засідання ВРЮ завершилося на мажорній ноті. Члени колегіального органу поспілкувались із багатьма суддями, яких звинувачували в порушенні присяги. Серед них — Володимир Грищенко з Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.

Ситуація, у якій опинився законник, виникла ще у 2010 році. Тоді до суду було направлено позов банку «Південний» та деяких його акціонерів. Окрім власне позову, містилась і заява про його забезпечення, у якій позивач вимагав арештувати рахунки фінустанови та її акції. У свою чергу суддя погодився накласти арешт.

Щоправда, ухвали не були виконані, а невдовзі апеляційна інстанція скасувала їх. Однак рішення законника було використане в інформаційній війні. В той час як голова правління банку демонстрував представникам ЗМІ довідку про те, що рахунки ніким і ніколи не арештовувались, в Інтернеті з’явилися тексти ухвал судді В.Грищенка. Як наслідок, банк змушений був виправдовуватись і доводити клієнтам свою дієздатність.

Одна з основних претензій до судді полягала в тому, що він накладав арешт на рахунки банку, який розташовано в Одесі, і ні до Дніпропетровська, ні тим більше до Індустріального району не мав жодного стосунку.

«Суддя безвідповідально поставився до виконання своїх обов’язків і допустив грубе порушення законодавства», — наголосив нардеп Сергій Ківалов, який вніс пропозицію про звільнення законника.

Намагаючись виправдатися, В.Грищенко наголосив, що виніс ухвалу, якою частково задовольнив вимоги, а, оскільки її так і не було виконано, жодного негативного наслідку для фінустанови не настало.

Однак залишалося невирішеним питання з приводу порушення територіальної підсудності. На думку радника Президента Андрія Портнова, позивач просто знайшов суд, в якому міг сподіватись на позитивний для себе результат. Фактично це підтвердив і сам суддя. Він розповів, що на нього чинили тиск з вимогою прийняти відповідні ухвали. У той час у нього завершувався 5-річний термін перебування на посаді, й у разі відмови співпрацювати йому пророкували проблеми з обранням безстроково, пояснив В.Грищенко.

Можливо, суддя сподівався, що така відвертість допоможе йому залишитись на посаді. Однак виявилося навпаки. «Мовчали б краще», — коротко резюмував слова судді С.Ківалов. Та й інші члени ВРЮ вирішили, що законник, якому «диктують» рішення, не заслуговує на посаду. «Не може працювати суддею особа, яка піддається тиску, визнає це і цим намагається пояснити своє порушення», — наголосив заступник голови ВРЮ Олександр Удовиченко. Колегіальний орган проголосував за звільнення В.Грищенка, фактично нагадавши, що проблеми з перебуванням на посаді виникають саме через неправомірні рішення, а не через їх відсутність.