З вірою до суду

Релігійні переконання можуть завадити обранню столичної законниці безстроково

Київська суддя створила прецедент, відмовившись від електронного цифрового підпису через релігійні переконання. Її вчинок викликав низку непорозумінь та проблем, над якими задумалися представники судової влади. З одного боку, Конституція гарантує право кожного на свободу світогляду й віросповідання, з другого —закон зобов’язує служителів Феміди користуватися ЕЦП під час здійснення правосуддя. Де ж золота середина, яка б влаштовувала обидві сторони?

Висновок РСЗС

У червні 2009 р. Владислава Макарчук почала працювати в Дніпровському райсуді м.Києва. А кілька місяців тому відмовилася від електронного цифрового підпису, посилаючись на особисті релігійні переконання, які унеможливлюють користування ним. З того часу, власне, і почався пошук рішення, яке б і прав судді не порушувало, і за межі закону не виходило.

Щоправда, ставши винуватицею проблеми, суддя сама ж запропонувала спосіб її розв’язання. Мовляв, відправляти ухвалені судові рішення до реєстру слід у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» від 25.05.2006. Так, можна здійснювати правосуддя без застосування ЕЦП, а рішення до реєстру направляти на електронних носіях, що передбачено п.2.5 Інструкції про порядок реєстрації, обліку та зберігання електронних копій судових рішень. 

Першою розбиралася в ситуації Рада суддів загальних судів, куди В.Макарчук заявила про «неправомірні дії голови Дніпровського райсуду м.Києва Володимира Хіміча». Керуючись постановою Кабміну, В.Макарчук направила адміністратору реєстру прийняті нею судові рішення на CD-диску. Проте вони не дійшли до адресата. Як стверджує суддя, голова повернув цифровий носій з роз’ясненнями, що її посилання на п.2.5 інструкції не є правомірними.

Тож В.Макарчук зробила висновок, що з двох можливих варіантів відправлення рішень до реєстру В.Хіміч примушує її використовувати саме той, що суперечить її внутрішнім переконанням, і просила РСЗС захистити її права.

Рада розглядала ситуацію на початку квітня. Після проведення перевірки фактів, викладених у заявах, та пояснень В.Макарчук і В.Хіміча, а також аналізу нормативно-правових актів, якими визначається направлення судових рішень до реєстру, члени РСЗС не знайшли підтвердження протиправності дій голови суду. Нав­паки, навіть визнали їх такими, що відповідають вимогам законодавства.

А от конкретно щодо В.Макарчук рішення РСЗС не прийняла. Лише звернулася до Ради суддів з проханням розглянути в межах її повноважень звернення В.Макарчук та висловити позицію щодо необхідності використання суддями електронного цифрового підпису при надсиланні адміністратору реєстру копій усіх рішень.

«Мудре й виважене рішення» РСУ

Довго чекати не довелося. Тож 24.05.2013 В.Макарчук розповідала про свою проблему членам вищого органу суддівського самоврядування. Щоправда, чим саме жінка аргументувала свою позицію, почути не вдалося, оскільки її питання члени РСУ розглядали в закритому режимі. Проте дехто з членів ради все ж озвучив власну позицію.

Секретар РСУ Тетяна Козир назвала ситуацію «питанням конституційних прав і свобод громадян, якими в повному обсязі користуються й судді». А член ради Галина Канигіна намагалася розібратися, яким же чином може вирішити цю проблему РСУ? «Ми не приймаємо законодавчих актів. Хіба що можемо звернутися до відповідних органів. Стосовно повноважень РСУ, передбачених ст.127 закону «Про судоустрій і статус суддів», теж питання. Бо ж під жоден із підпунктів акта це звернення не підпадає. Хіба що розглянемо його й приймемо рішення в контексті соціального захисту судді та її сім’ї... Хоча питання релігії під цю категорію не підпадає».

З повноваженнями розбиралась і член РСУ Інна Алєєва. Вона звернула увагу присутніх на формулювання зі звернення судді. «Нас просять дозволити відправляти правосуддя без застосування ЕЦП. Але це визначається нормативними актами й зовсім не входить до компетенції РСУ». Член ради Сергій Амєлін заявив, що процедура підпису копії судового рішення не повинна входити до функцій служителя Феміди.

Роздумів про вирішення проб­леми вистачало. Проте до єдиної думки члени ради не дійшли. В документі значиться: «Інформацію взяти до відома». Проте проблему поза увагою не залишили, доручивши Державній судовій адміністрації «вивчити питання щодо можливості внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що стосуються використання ЕЦП у судочинстві з метою вдосконалення цієї процедури стосовно прав людини, яка відмовляється від застосування електронного цифрового підпису через релігійні переконання». «Ми прийняли мудре й виважене рішення», — підсумував голова РСУ Василь Онопенко.

Тож естафета з питання, порушеного В.Макарчук, перейшла до ДСАУ.

Застереження ВККС

Поки судова адміністрація вивчає нормативно-правові акти, Вища кваліфікаційна комісія суддів розглянула звернення суддів Дніпровського райсуду м.Києва щодо дій В.Макарчук. Кількома місяцями раніше законниця давала пояснення ВККС, та за браком інформації для прийняття рішення питання відклали.

На початку червня В.Макарчук повернулася до комісії, але вже разом із заступником голови суду Нелею Ластовкою. «Ми були вимушені скликати збори. Нині 1301 рішення судді В.Макарчук не внесено в державний реєстр!» — пояснила заступник очільника установи появу скарги на колегу. «Зараз справи здаю вчасно. Раніше в мене були некваліфіковані помічники», — захищалася В.Макарчук. Почувши це, Н.Ластовка запевняла членів комісії, що в їхньому суді до законників-початківців ставляться уважно, допомагають, пояснюють, навіть долучають до роботи помічників інших суддів. А у зв’язку з відмовою В.Макарчук від цифрового підпису колективу довелося потрудитися, «щоб процес не став».

«Ви блокуєте роботу суду! Щоб допомогти вам, колеги відволікаються від власних обов’язків! Ви це розумієте?» — звернувся до В.Макарчук заступник голови ВККС Микола Пінчук. Суддя вкотре озвучила свою пропозицію виходу із ситуації — направляти копії рішень до держреєстру на дисках. Дійсно, п.2.5 інструкції визначено: «У разі тимчасової відсутності в суді, за будь-яких підстав, можливості надсилати електронні копії судових рішень на адресу адміністратора реєстру за допомогою відповідних програмних засобів, до усунення таких підстав електронні копії судових рішень надаються на електронних носіях». Комісія погодилася з думкою РСЗС, що посилатися на цей пункт можна «виключно в окремих випадках». І релігійні переконання — це не той виняток.

«Суддя повинен бездоганно виконувати свої функції, як того вимагає закон. Що саме не дозволяє вам вносити рішення до держреєстру?» — спробував розібратися член комісії Дмитро Сокуренко. В.Макарчук повторила, що не заперечує проти самої процедури, але хоче робити її без застосування ЕЦП. «І чому ви не хочете цього робити? Є позиція церкви?» — допитувався Д.Сокуренко. Суддя промовчала. «Виходить, немає ніякого задокументованого положення. І не зрозуміло, чим ви керуєтеся. Якщо хтось із священнослужителів сказав вам, що використання електронного підпису суперечить релігійним переконанням, то цього не достатньо для задоволення вашого прохання», — пояснив член комісії.

Яким чином вирішиться ця неординарна ситуація в майбутньому — сказати важко. Розгляд питання знову відклали на невизначений строк. Бо ж забагато в неї взаємопов’язаних складових: РСУ чекає від ДСАУ результатів виконання доручення, ВККС — рішення від РСУ, суд — можливості спокійно працювати, а В.Макарчук — бажаного дозволу. Проте це не єдине, про що їй треба задуматися. Зокрема, М.Пінчук застеріг суддю: «У вас є можливість помислити, чи дійсно ви бажаєте працювати суддею, та й чи зможете, зважаючи на такі обставини. Тим паче що скоро вирішуватиметься доля вашого обрання безстроково».

До теми

«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання», — визначає ст.35 Основного Закону. У ньому ж зазначено: «Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів  за мотивами релігійних переконань». Але в той же час є низка законів, якими регламентується обов’язкове використання суддею електронного цифрового підпису, й нічого не сказано про можливість відмови від нього, а тим паче — про релігійні переконання. Нелегке зав­дання постало перед судовою владою. Можливо, внесення відповідних змін до нормативно-правових актів — удале розв’язання проблеми. Та чи не стане воно початком нової? Тут голов­не — не нашкодити.

Пряма мова

— Приймаючи основні напрямки діяльності РСУ, ми визначили, що будемо займатися розвантаженням суддів. А що маємо? Копії судових рішень можуть підписувати й працівники апарату суду. Наполягаю, щоб суддю вилучили з процесу надсилання копій до реєстру. Йому там немає чого робити!

— Згідно з постановою Кабміну, електронні копії відправляються з підписом особи — автора судового рішення. І якщо копія іншим способом потрапить до реєстру, загрози правосуддю в тому взагалі немає.