Партнер ЮБ "ЄПАП" Ольга Хорошилова:

«Будь-який клієнт хоче отримати перш за все якість, швидкість і... зрозумілі поради»

Робота з Урядом, десять років співпраці з Міністерством фінансів, ведення великих інвестиційних і фінансових проектів — це професійний шлях партнера ЮБ «ЄПАП» Ольги ХОРОШИЛОВОЇ. В інтерв’ю «ЗіБ» Ольга Олександрівна розповіла про специфіку роботи з іноземними клієнтами й державними установами, а також про останні тенденції та прогнози розвитку юридичного ринку в найближчій перспективі. Крім того, О.Хорошилова поділилася думками про престиж адвокатського ремесла, «темний» бік професії та про те, який юрист потрібний сучасному суспільству.

«Активне обстоювання платниками податків своїх інтересів є позитивним для держави в цілому»

— Ольго Олександрівно, які закономірності простежувалися на ринку юридичних послуг у минулому році?

— Минулого року продовжилася тенденція до стиснення ринку. Ми спостерігали скорочення операцій у трансакційному сегменті та, як наслідок, скорочення попиту на юридичні послуги в цій сфері. Кількість юрфірм в Україні, які надають дійсно якісні послуги, останніми роками дещо збільшилася за рахунок відокремлення молодих фірм від великих гравців, що, відповідно, привело до посилення конкуренції. Крім того, якщо раніше було більше трансакційних проектів, то тепер ми бачимо, що зростає активність практики вирішення спорів. Як це часто буває, в моменти фінансової кризи юристи, котрі ведуть справи в суді, зайняті більше, ніж юристи-«трансакційники». Серед іншого, істотна частка судової практики пов’язана з активізацією роботи фіскальних органів, унаслідок чого почастішали спори з податковою та митницею.

Так тенденції позначилися на нашій практиці. Змінився характер супроводжуваних операцій: знач­ний обсяг роботи нині припадає на реструктуризацію фінансування, оскільки багато клієнтів не залучають кошти, а намагаються реструктуризувати існуючу заборгованість, що теж є знаком нашого часу.

— Чи можна сказати, що великі фірми тримаються на плаву завдяки, зокрема, довгостроковим проектам, а дрібні не виживають, оскільки не витримують конкуренції?

— Не тільки це. Великі фірми, як правило, активно працюють над широким спектром практик. Дещо менші фірми вибирають одну або дві нішеві сфери права й дуже залежать від функціонування ринку в рамках цієї спеціалізації. Ми давно прийняли стратегічне рішення мати рівноцінно сильні і трансакційний блок, і блок вирішення спорів. Таке «розкладання яєць по різних кошиках» дає можливість зменшити вплив коливання ринку на завантаженість юристів, забезпечити можливість стабільного фінансового планування та приділити належну увагу довгостроковому розвитку кожної практики.

— Ви згадали податкову... Незважаючи на достатньо оптимістичні статистичні дані, які наводять митарі, платники все ж таки не бояться судитися?

— Судяться й часто судяться успішно. У нашій практиці були випадки, коли ми змогли переконати податкову в правоті клієнта. Вона навіть не оскаржувала судове рішення до останньої інстанції, що для України рідкість. Податковий кодекс — достатньо молодий нормативний «організм», що розвивається, і певна стабільна практика правозастосування поки не сформувалася, тому активне обстоювання платниками податків своїх інтересів є позитивним для держави в цілому. Ринок дозволяє податковим органам сформувати правильнішу думку про практику застосування податкових норм. Взаємодія податкового органу та платника податків завжди корисна, оскільки допомагає виробити правила гри, які будуть прийнятні як для бізнесу, так і для держави. Деякі західні країни зараз демонструють те, наскільки негативними можуть бути для бюджету й економіки країни наслідки порушення балансу між наповненням скарбниці та тим, що здається корисним, справедливим і комерційно доцільним.

Ні для кого не є таємницею, що в результаті безпрецедентних змін у законодавстві кількох європейських країн нині низка найбільших компаній або розглядають, або втілюють проекти щодо зміни «резидентності».

«Практика застосування законів завжди набагато важливіша, ніж сам по собі нормотворчий процес»

— Як би ви охарактеризували стан вітчизняного ринку фінансових послуг, який виступає свого роду посередником у русі коштів від їх власників до користувачів?

— Фінансовий ринок — це частина макрокартинки, яка нині багато в чому залежить від того, що відбувається в макроекономіці в цілому й у суверенному фінансуванні зокрема. Україна досить активно залучає кошти на зовнішніх ринках капіталу, що є позитивним знаком. Але при цьому є деякі глобальні показники, на які особливо звертає увагу ринок.

Оскільки багато західних інвесторів стабільність економіки розуміють не тільки як ситуативну можливість вийти на ринки (що, звичайно, теж важливо), а і як довгострокові плани, ринок розглядає перспективи економіки України найближчими роками. Є певні умови, при яких економіка нашої країни в цілому й фінансовий ринок зокрема зможуть зміцнитись і відчувати себе впевненіше. Кредит МВФ — це один з показників, за яким інвестори спостерігають. Є ряд інших чинників, у тому числі й зовнішньополітичних, що впливають на бажання інвесторів іти на ті чи інші ризики. Тому фінансовий ринок є міні-дзеркалом того, що відбувається в настрої ринку стосовно України в цілому.

— На початку року набрала чинності нова редакція закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою змінилася процедура банкрутства підприємств. Тепер право визначати кандидатуру керівника санацією покладене виключно на господарський суд. Як ви оцінюєте таке нововведення? Можливо, вже сформувалася певна практика?

— Практика застосування законів завжди набагато важливіша, ніж сам по собі нормотворчий процес. У цій ситуації багато чого залежатиме від того, як поведеться той чи інший суд.

З одного боку, процедура спрощується, оскільки будь-який колегіальний орган працює повільніше, а визначення судом керуючого санацією може прискорити деякі процеси, які інакше могли б затягуватися. З другого — кредитори втрачають свій вплив на процес управління підприємством на важливій для відновлення платоспроможності стадії та позбавляються багатьох можливостей захищати свої інтереси. Це зворотний бік медалі.

Виникають запитання: як суддя призначатиме керуючого санацією? на користь кого діятиме останній? Керуючий санацією має досить широкі повноваження в питаннях управління підприємством, і, відповідно, цими повноваженнями він може користуватися або в інтересах боржника для поліпшення його платоспроможності, або в інтересах якоїсь третьої особи. Відповідно, тут закладена можливість як позитивного розвитку подій, так і негативного.

— Поділіться очікуваннями від ринку юридичних послуг на найближчу перспективу і прогнозами його розвитку. Чи відбудуться істотні зміни на ринку порівняно з 2012 роком?

— Думаю, продовжуватиме активно працювати судова практика. У міру того як протягом року складатиметься економічна ситуація в Україні, може посилитися приплив інвестицій у нашу країну, перш за все в аграрний сектор. Найближчим часом досить активно може розвиватися енергетика. Якщо розвиватиметься індустрія, за нею підтягнуться й ті фахівці, які цю індустрію обслуговують, не тільки юристи.

«Для окремих юристів робота — мало не єдина справа, якою вони встигають займатися»

— Ви згадали про два боки медалі. Цю фразу можна віднести й до ремесла, якому присвятила себе людина. Є в юридичної професії зворотний, «темний» бік?

— Юридична професія, як і будь-яка інша, вимагає повної самовіддачі. Як правило, до юристів і лікарів клієнти приходять за ситуації, коли або сталося щось погане, або потрібно правильно провести профілактику (і це, звичайно, переважає!). У подібних ситуаціях клієнтові часто необхідно, щоб юрист викладався на 200%, завжди був доступний, міг терміново надати допомогу. Тому для окремих юристів робота — мало не єдина справа, якою вони встигають займатися.

Багато хто, особливо молоді юристи, страждають від того, що робота займає велику частину часу, сил, енергії. Це особливість, з якою досить важко справлятись і яка вимагає від юриста певного тайм-менеджменту та правильного вибору пріоритетів.

— Дійсно, клієнт приходить до адвоката як до священика, лікаря: він хоче отримати не тільки консультацію та якісне представництво інтересів у суді, а й розраховує на свого роду особисту участь, «пропуск через себе» тієї чи іншої проблеми. Як удається уникнути емоційного чинника в роботі, абстрагуватися від нього?

— Швидше як до лікаря (сміється). Абстрагуватися повністю, звичайно, не виходить, оскільки в складних операціях ти, природно, вболіваєш разом із клієнтом за те, щоб вони відбулися, за те, щоб інтереси клієнта були максимально захищені. Певні пов’язані із цим переживання є. Але я б не сказала, що юрист «через себе пропускає» якийсь емоційний фон або виступає як священик, тому що в завдання юриста не входить надання психологічної допомоги.

А ось співпереживання, відчуття причетності — це важливо. Якщо відповідально ставишся до роботи, по-іншому й бути не може.

— Ви якось простежуєте подальшу долю своїх клієнтів, підтримуєте зв’язки чи все припиняється після закінчення того або іншого проекту?

— Більшість клієнтів залишаються з фірмою надовго. Як правило, ми прагнемо зав’язати такі відносини, щоб клієнти відчували підтримку в необхідний момент. Постійне спілкування дає можливість клієнтові правильно структурувати якісь нові проекти ще на початкових етапах.

«Робота з державою завжди була складною з погляду оптимальної організації процесу»

— На вашу думку, бувають безнадійні справи чи в юристів завжди є можливості для варіантів?

— Складне запитання. У трансакційній структуризації безнадійних з юридичного погляду справ не буває. Проте в роботі «трансакційників» величезне значення має комерційний елемент. Правильно провести операцію можна практично завжди, питання в тому, наскільки комерційно обгрунтованою та цікавою для клієнта вона є.

Бувають ситуації, коли операція практично доведена до кінця, готові всі документи, виконана величезна робота, але через зміни умов клієнт приймає рішення не виходити на ринок. У бізнесі працюють одночасно стільки різних нюансів і чинників, що, наприклад, проект може починатися як залучення фінансування, але вже в процесі власник бізнесу усвідомлює, що зацікавлений перш за все в стратегічному інвесторові. І в операції з’являється інвестор, який готовий ввійти в капітал.

Тому не завжди те, що операція не виходить так, як спочатку замислювалося, є негативним розвитком подій. Це може бути просто трансформацією, зміною умов.

— Ви надаєте послуги банкам, інвестиційним фондам, корпоративним клієнтам, а також державним установам, включаючи й Кабінет Міністрів. Розкажіть про специфіку роботи з останнім.

— Зараз Уряд не є нашим клієнтом. На Мінфін ми пропрацювали 10 років, але нині його не обслуговуємо.

Специфіка, звичайно, є. Вона полягає в певних внутрішніх правилах і процедурах, які є в будь-якому державному органі будь-якої країни, жорсткіших вимогах, ніж висувають, наприклад, приватні клієнти до строків і підходів. Тому робота з державою завжди була складною з погляду оптимальної організації процесу. Але ця співпраця настільки цікава й неординарна, що за 10 років роботи ми отримали і досвід, і масу позитивних емоцій.

— На початку розмови ви торкнулися теми конкуренції. Скажіть, чи стали клієнти пред’являти вищі вимоги до якості юридичних послуг і при цьому менш охоче розлучатися з коштами?

— Вимоги до якості юридичних послуг завжди були високими. Тут працюють стандартні закони ринку: є попит — є пропозиція. Пропозиція на ринку протягом останніх кількох років трохи збільшилась, а попит у деяких сегментах скоротився. І це перш за все впливає на ціноутворення в тих сферах, де найбільш сильний вплив співвідношення попит/пропозиція. У трансакційному сегменті ринку це співвідношення починає вимагати гнучкіших підходів до ціноутворення, оскільки він в основному контролюється фірмами зі сталою репутацією, досвідом і клієнтською базою.

«Престиж роботи адвоката важко принизити сьогочасними негараздами довкола професії»

— Чи відрізняються підхід, вимоги іноземних клієнтів до таких послуг?

— Я б не сказала, що істотно відрізняються. З мого досвіду: бувають, безумовно, клієнти, які недавно почали займатися питаннями залучення фінансування, їм необхідна додаткова підтримка й пояснення різних питань. Але, за великим рахунком, будь-який клієнт хоче отримати перш за все якість, швидкість і... зрозумілі поради. І неважливо, де зареєстрований клієнт — у Лондоні чи Києві, він хоче отримати зрозумілу пораду, що реалізовується. Українцям легко зрозуміти специфіку роботи нашої юрисдикції, іноземним клієнтам потрібно витратити більше часу, оскільки українське законодавство все ще розвивається й дуже часто не може дати простої відповіді «так» або «ні» — завжди є нюанси щодо того, як застосовується та чи інша норма на практиці.

— У професійних колах існує думка, що престиж адвокатської професії в Україні втрачено. Чи згодні ви із цим? Чи можуть органи адвокатського самоврядування певним чином вплинути на ситуацію?

— Думаю, престиж не втрачено, якщо багато молодих юристів хочуть отримати свідоцтво адвоката. Так, виникає питання, як працює адвокатське самоврядування, наскільки організаційна машина націлена на те, щоб полегшувати роботу представникам професії. Будь-які тимчасові проблеми не можуть вплинути на престиж того, що формувалося не просто десятиліттями, а століттями.

Престиж роботи адвоката — людини, яка покликана не тільки досконально розбиратися в праві, а й максимально захищати своїх клієнтів, — важко принизити сьогочасними негараздами довкола професії. Будь-який організаційний процес матиме свої шорсткості. Будь-яке регулювання є обмеженням свобод, але будь-яке обмеження свобод повинне бути перш за все спрямоване на принесення користі як професії, так і суспільству в цілому. І процес установлення цього балансу не може проходити без проб і помилок. Перфекціонізм гарний в міру, але чекати, що за рік або два в нас сформується ідеальна система, — це утопія.

— Чи вважаєте ви, що в Україні професія адвоката, юриста є свого роду брендом, який визначає статус людини? А за кордоном?

— Статус людини визначається його внутрішнім змістом. Титули й регалії ніхто не відміняв, у суспільстві завжди існували й існуватимуть стереотипи, але будь-який фахівець оцінюється і колегами, і клієнтами за професіоналізмом і результатами. І це правда… Як в Україні, так і в будь-якій іншій країні.

— На якому етапі ви зрозуміли, що хочете присвятити своє життя юриспруденції? Реальна дійсність виправдала очікування?

— В інституті усвідомила, що мені подобається предмет, і хотілося зрозуміти, як зможу реалізувати себе в цій сфері. Проте вибір спеціалізації для мене багато в чому виявився наслідком обставин, що склалися.

— Тобто на етапі вступу ще не було чіткого розуміння, що юриспруденція стане вашим ремеслом на довгі роки?

— На етапі вступу я не була впевнена на 100%. Право мене цікавило, але складно було будувати довгострокові плани. Вважаю, що для багатьох студентів перші роки навчання — це час, коли потрібно абстрагуватися від думки оточення, батьків і прийняти для себе рішення: це моє заняття чи ні?

Найгірше проводити співбесіду з молодим випускником вузу, який абсолютно не горить улюбленою справою. У такого випускника не буде стимулу працювати в режимі, який доводиться витримувати юристам у серйозних фірмах, особливо перші кілька років. Тому що, хоч як важливі для мотивації зарплати й бонуси, на таку самовіддачу повинне мотивувати щось ще, щось більше, ніж кількість нулів у відомості на зарплату.

— Ви є одним з авторів юридичної енциклопедії, випущеної Національною академією наук, володієте кількома мовами... Є якийсь секрет розподілу часу, як удається все встигати, утілювати всі плани й ідеї в життя?

— Дуже важко. У глибині душі заздрю юристам, які вміють правильно розподіляти час — не тільки на роботу, а й на особисте життя. До появи дитини я цю проблему вирішувати навіть не збиралася — працювала практично цілодобово. Коли в житті будь-якої людини з’являється дитина, питання тайм-менеджменту стає актуальнішим. Учишся більше завдань довіряти людям, які тобі допомагають.

— Який юрист потрібний сучасному суспільству й у чому полягає його основ­на місія?

— Сучасний юрист повинен уміти захищати й нести ідеали права. Спокуса зробити як простіше тяжіє над людиною, але я вважаю, що справжній юрист повинен перш за все знайти справедливість, учинити правильно та при цьому захистити свого клієнта.

Юрист багато в чому може сприяти поліпшенню здоров’я суспільства у своєму сегменті. Немає універсального рецепта, як зробити всіх щасливими, але можна спробувати знайти той баланс, який можна було б уважати справедливою мірою захисту більшості членів суспільства. Основним завданням юриста є такий вплив на суспільство, при якому люди навіть у наш дуже швидко змінний час могли б відчувати впевненість у завтрашньому дні.