Суддям дозволили повернути собі недоотримані за два роки виплати
Конституційний Суд не лише визнав не відповідними акту найвищої юридичної сили положення закону, які обмежили розмір щомісячного довічного грошового утримання законників, а й прямо вказав на можливість одержання всіх коштів, яких недолічилися судді у відставці. У судовому порядку.
Реформа обмежень
Нардепи зменшили розмір виплат суддям у відставці під час проведення в липні 2011 року пенсійної реформи. Тоді парламентарі, зокрема, змінили правила розрахунку щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до нової редакції ч.3 ст.138 закону «Про судоустрій і статус суддів» (№2453-VI) його розмір мав становити 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, після сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Натомість до змін про вирахування єдиного внеску не йшлося. Крім того, у минулій редакції зазначеного акта сума могла сягнути й 90%, адже за кожен рік на посаді після 20-річчя суддівської кар’єри служитель Феміди мав право отримати додаткові 2%.
Разом з тим не всі судді у відставці могли розраховувати на той розмір довічного утримання, який було передбачено в ч.3 ст.138 закону. Оскільки в ч.5 цієї ж статті нардепи прописали, що максимальний розмір такого утримання з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тобто станом на 1 січня поточного року ця сума обмежувалася 8940 грн.
Щоправда, тим особам, яким пенсію або щомісячне грошове утримання було призначено до 1 жовтня 2011 р., пощастило зберегти виплати на «дореформеному» рівні. Разом з тим законотворці позбавили їх права на індексацію та інші перерахунки виплат, доки одержувана ними сума не зменшиться до розміру тих же 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
Деякі ж судді взагалі втратили право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до нової редакції закону його виплата припинялась у разі роботи на посадах, які дають право на таке утримання або право на пенсію відповідно до законів «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України» та «Про державну службу». На цей період пенсія призначалася відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Рішення про необхідність звернення до КС із приводу обмежень у лютому минулого року прийняв Пленум Верховного Суду. «Ми вважаємо, що рівень оплати праці суддів та їх пенсійного забезпечення є елементом незалежності, а закон ці гарантії порушує», — пояснював позицію Пленуму на той час Перший заступник Голови, а нині очільник ВС Ярослав Романюк.
Як і очікувалось
Звертаючись до КС, судді могли очікувати на позитивне вирішення питання. Принаймні на це вказувала практика минулих років. Зокрема, у жовтні 2005 року КС ухвалив рішення №8-рп/2005, в якому зазначалося, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. При цьому, наголошували на вул. Жилянській, будь-яке зниження рівня гарантій суддів суперечить конституційній вимозі незалежності Феміди. Так само в рішенні від 18.06.2007 КС №4-рп/2007 указав, що обмеження довічного грошового утримання суперечить Основному Закону.
Цього разу орган конституційної юрисдикції також захистив інтереси суддів. 5 червня було оголошено рішення №3-рп/2013, в якому визнано неконституційними ті положення закону, які обмежували розмір утримання та право на нього. У мотивувальній частині вердикту судді КС наголосили, що «матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права».
Цікаво, що цього разу Суд прямо вказав порядок виконання свого рішення. На думку суддів, оскільки ряд положень закону визнані неконституційними, користуватися слід тими нормами про забезпечення суддів у відставці, які діяли до пенсійної реформи. Зокрема, за «відновленою» ч.3 ст.138 закону №2453-VI довічне грошове утримання судді становить повноцінні 80% від утримання працюючого судді на відповідній посаді. Крім того, у попередній редакції ч.5 ст.138 цього акта вказано, що «пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку».
Разом з тим така позиція КС ще не означає, що вже наступного місяця суддям у відставці нараховуватимуть утримання за новими-старими правилами. Порядок виконання рішення прописано в мотивувальній частині, тож тепер від Кабміну залежатиме, дослухатися до позиції єдиного органу конституційної юрисдикції чи чекати, доки відповідні зміни легітимізує законодавець.
Та в будь-якому разі КС дозволив суддям повернути собі ті кошти, які вони недоотримали за цей час. У резолютивній частині рішення прописано, що воно «має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними». Таку позицію КС висловлює досить рідко, але завдяки їй будь-який суддя має стати на бік колишніх колег, яким зменшено розмір виплат.
Віковий ценз
Незважаючи на в цілому позитивний для суддів вердикт, КС визнав неконституційними не всі положення, про які йшлось у поданні. Зокрема, визнано, що акту найвищої юридичної сили відповідає ч.1 ст.138 закону. Відповідно до неї було збільшено вік, після досягнення якого судді мають можливість обрати між пенсією, передбаченою законом «Про державну службу», і щомісячним довічним грошовим утриманням: для чоловіків — з 60 до 62, а для жінок — з 55 до 60 років.
Пояснюючи свою позицію, КС нагадав, що на пенсійний вік впливає ряд чинників: економічний стан держави, рівень зайнятості, вікова структура населення тощо. Крім того, одержання щомісячного довічного грошового утримання обумовлене винятково наявністю стажу роботи на посаді судді не менш ніж 20 років та виходом у відставку й не залежить від досягнення пенсійного віку. Тому, дійшов висновку КС, змінивши вік, після досягнення якого судді мають можливість реалізувати право на вибір матеріального забезпечення, парламент не порушував ані Основного Закону, ані гарантій незалежності суддів. Водночас КС підтвердив і можливість підвищення пенсійного віку для громадян.
Матеріали за темою
Коментарі
Как это вернуть? Закон обратной силы не имеет. Когда я судился за соцвыплаты мне суд не вернул только после решения КСУ, а до ни-ни. Или судьям закон не писан?