Постанова пленуму ВГС має показати підсудність справ «господарникам» і «адміністративникам»
Вищому господарському суді вже підготували проект постанови пленуму, котрий має чітко встановити, в яких випадках земельні спори з державою мають розглядати «господарники». Хоча це лише «каркас» пропозицій, і судді можуть внести зміни, вже можна побачити обриси остаточного варіанта.
Невтішний рейтинг
Упродовж двох днів, 19 і 20 квітня, у Києві тривала конференція, присвячена пошуку оптимальних рішень у забезпеченні захисту права власності. Учасники проаналізували особливості правового режиму низки об’єктів права власності, зокрема землі, цінних паперів, інтелектуальних здобутків. Також фахівці обговорили специфіку регулювання залежно від суб’єкта права, яким можуть бути держава, юридичні особи публічного права, об’єднання підприємств тощо.
Експерти констатували, що, незважаючи на помітний прогрес у розбудові засад цивільного законодавства щодо права власності, чимало проблем потрібно вирішити. Так, за даними доповіді «Міжнародний індекс прав власності» однієї з американських організацій, рівень захисту прав власності в нашій державі вкрай низький. Цього року Україна зайняла 117-у позицію зі 129 країн. Приблизно такі ж показники демонструють Парагвай та Чад. Серед країн-сусідів наша держава випередила тільки Молдову, яка зайняла 120-у позицію. Водночас Польща опинилася на 43-му місці, а Росія — на 93-му.
Під час конференції обговорювалися деякі загальні питання чинного законодавства. Зокрема, проблеми теорії та практики в захисті права власності, засади цивільного законодавства, права співвласника тощо.
Після цього експерти працювали в кількох секціях, аналізуючи проблеми захисту прав власності на нерухоме майно, цінні папери та інше рухоме майно, захисту прав інтелектуальної власності.
Оцінки фахівців
Під час обговорення проблем захисту інтелектуальної власності експерти відзначили, що обсяги виробництва контрафактної продукції та піратства постійно зростають.
За словами фахівців, теперішній стан справ ви¬кликає в учасників ринку сумніви в тому, що за злочини каратимуть. Як наслідок, автори творів та винахідники втрачають зацікавленість у своїй роботі, а це ставить під загрозу інноваційний розвиток.
Крім цього, виробництво контрафакту та піратство створюють проблеми у сфері захисту прав споживачів. Адже така продукція часто не проходить жодної сертифікації, а тому не можна говорити про її якість.
Виготовлення і розповсюдження контрафакту вже набули розмаху, який можна порівняти з промисловим виробництвом. А в умовах глобалізації пірати можуть з легкістю працювати в одній країні, а перебувати в іншій. Ще більше знижують ризики для правопорушників швидкість учинення протиправних дій в Інтернеті та складність їх простеження.
Звернули увагу експерти і на розгляд цивільних справ, у яких ідеться про порушення прав інтелектуальної власності. Як відзначили фахівці, в цій сфері головну роль відіграє відшкодування збитків, ¬оскільки саме воно є головним засобом правових гарантій.
З одного боку, відшкодування збитків слугує компенсацією правовласнику за економічні втрати, а з другого — є стримувальним фактором для здій¬с¬нення відповідних правопорушень у майбутньому. При цьому експерти відзначили, що компенсація має надати правовласнику такий обсяг прав, який би він мав, якби порушення не відбулося.
Заподіяні збитки можна оцінювати залежно від того, чи користувався правовласник своїм правом протягом того часу, коли виготовлялися підробки. Якщо так, то він зможе претендувати на відшкодування упущеної вигоди від продажів, які не здійснив через порушення. В іншому разі або коли кількість легально випущеного товару значно менша, ніж кількість підробок, правовласник може вимагати виплати роялті, тобто авторських відрахувань.
Земельний поділ
Напевно, найважливішою проблемою на конференції стало обговорення питання захисту права власності на нерухоме майно. У ВГС уже підготували проект постанови пленуму, і на конференції відбулася своєрідна його презентація. При цьому учасниками засідання були представники господарських судів з різних регіонів України, а тому автори мали можливість дізнатися, чи погоджуються судді з їхнім проектом.
Проект виніс на обговорення суддя ВГС Євген Першиков. За його словами, документ уже двічі обговорювали на науковій секції ВГС, були палкі дискусії між практиками і науковцями, але врешті вдалося дійти консенсусу. Хоча, звичайно ж, підготовлений текст поки що є стрижнем постанови, а на пленумі, напевно, вноситимуть зміни.
Звісно, творці проекту порушили питання під¬відомчості спорів. Автори зазначили: те, чи підвідомча госпсуду справа в земельному спорі, має ви¬рішуватися залежно від характеру правовідносин: приватноправові вони чи публічно-правові. Тому в судах слід аналізувати предмет позову, його підстави і зміст вимог, адже «господарникам» підвідомчі лише спори приватноправового характеру.
Також у постанові має бути вказано, що органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування в правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками «діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок».
Автори проекту пропонують прописати, що, реалізуючи відповідні повноваження, держоргани та органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами в цивільні та господарські відносини. У таких відносинах вони є рівноправними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі із суб’єктами підприємницької діяльності.
За словами Є.Першикова, земельні спори були управлінськими в радянські часи, адже тоді держава була власником землі й не давала ділянки у власність навіть тим громадянам, котрі самостійно споруджували будинки. І якби тоді існували адміністративні суди, вони й мали б розглядати земельні спори, переконаний представник ВГС.
Позицію стосовно того, що розмежування спорів має відбуватися відповідно до природи правовідносин, підтримав доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права КНУ ім. Т.Шевченка Анатолій Мірошниченко. Проте, за його словами, варто було б згадати рішення Конституційного Суду №10-рп/2010, в якому йшлося про підсудність земельних спорів. «Комусь може здаватися, що з рішення КС випливає один висновок, а з постанови — інший. Тому доцільно було б показати, яка позиція ВГС щодо цього рішення і чому воно не змінює ви¬сновків постанови», — наголосив правник.
Звісно, крапку в цій проб¬лемі могли б поставити нардепи. Після прийняття змін до законодавства і судді, і громадяни точно знали б, до якого суду їм звертатися. Та, доки таких новацій немає, судді можуть самостійно прояснити ситуацію.
Олексій ПИСАРЕВ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!