Аби не оприлюднювати дані про статки своєї сім’ї, чиновникові достатньо зареєструватися за іншою адресою?
Персонаж кінострічки «Стережись автомобіля» (роль виконував Андрій Миронов), втомившись від уїдливих коментарів свого тестя, в розпачі випалив: «Краще б я одружився із сиротою!» Схожа думка могла б засісти в голові не одного чиновника, та законотворці подбали і про них, і, звісно, про себе. Врахувавши лише кілька поправок із майже півтори сотні до трьох статей (!), нардепи ухвалили антикорупційний закон у цілому, але відклали введення його в дію до ІІ півріччя цього року, а власне декларування доходів та видатків — на рік наступний.
Родино, звітуй!
Пауза між першим та повторним другим читаннями проекту закону «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» пішла на користь народним обранцям. Насамперед тому, що їм удалося врятуватися від обтяжливого обов’язку звітувати про статки та видатки своїх родин. Аби уникнути такої неприємності, до поняття «близькі особи» додали більш вузьке, але тради¬ційне — «члени сім’ї».
Під час другого читання, прибравши тільки сполучник «а також» із визначення близьких осіб, парламентарі начебто погодилися з фінансовим контролем щодо всіх осіб, з якими вони спільно проживають. Однак 7 квітня нардепи уточнили «концепцію»: близькі особи — для обмежень у підпорядкуванні, а для декларації — тільки члени сім’ї. Під останню категорію підпадають «особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі».
Прикметно, що в цьому переліку бракує головного — визначення, про чиїх членів сім’ї та співмешканців ідеться. Адже не може чиновник звітувати про доходи всіх одружених українців та їхніх дітей. Цю прогалину, сподіватимемося, помітять раніше, ніж подадуть закон на підпис Президентові.
Взагалі, якщо глава держави мав на меті цим законом посилити боротьбу з корупцією, то після вступу в дію його норм особи при владі зітхнуть з полегшенням. Наприклад, за Кодексом законів про працю, не можуть перебувати в підпорядкуванні не лише родичі по крові, а й близькі особи другого подружжя. Нардепи вирішили, що це вже занадто, й обмежилися випадками, коли теща, тесть чи інші родичі подружжя проживатимуть разом з чиновником (що для нар¬депів навряд чи актуально). З кумівством узагалі вирішили не боротися.
Так само, якщо, напри¬клад, згідно з ст.54 закону «Про судоустрій і статус суддів» служитель Феміди має звітувати про доходи і видатки всіх членів сім’ї, то решта держслужбовців — тільки про статки тих, які спільно з ним проживають. Причому, хоч закон цього і не уточнює, напевне, достатньо буде мати різні адреси реєстрації, аби стверджувати, що родич не має жодного стосунку до декларації чиновника.
Посадовці з винятками
Нардепи ледь не пересварилися, дбаючи про інтереси лікарів, учителів, науковців та працівників культури. Адже останні підпадали під поняття «посадові особи юридичних осіб публічного права», яким, зокрема, заборонялося працювати разом в одній установі, якщо вони є членами однієї родини. Головуючий на засіданні Адам Мартинюк дорікнув керівникові робочої групи Івану Вернидубову, що за цей час вони так і не знайшли формулювання, яке б не позбавило цих осіб єдиного джерела заробітку, якщо вони разом працюють в одній школі чи лікарні. А тим більше — в сільській місцевості, де й без того бракує кадрів.
Посперечавшись, чи може директор або завуч брати шлюб з підлеглими або приймати на роботу своїх дітей, законотворці з голосу прийняли норму, згідно з котрою це обмеження стосуватиметься керівника або його заступника в установі, що створена розпорядчим актом Президента, органу державної влади чи місцевого самоврядування, «який одержує заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, а також інших працівників цих юридичних осіб, на яких законами, або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій». Установи освіти, науки, культури, охорони здоров’я та фізичної культури і спорту з переліку цих юросіб публічного права виключили.
Щоб усі здоровенькі були!
Після цього розгляд проекту відбувався без зупинок, за винятком традиційних спроб нардепа Юрія Кармазіна привернути увагу головуючого, а скоріше — тих нечисленних представників ЗМІ, які ще залишались у ложі преси того святкового вечора, до регламентних порушень. Адже, попри фактичну наявність у залі кількох десятків нардепів, у потрібний момент на табло висвітлювалася достатня кількість голосів для прийняття окремої статті чи закону в цілому.
Побіжно головуючий чи хтось із нардепів наводив тлумачення, що закладається в норми. І це може стати в пригоді, якщо органи, які невдовзі застосовуватимуть закон, розумітимуть його інакше. Напри¬клад, А.Мартинюк заспокоїв представників опозиції, пояснивши, що члени сім’ї не зможуть ухилитися від перевірки достовірності відомостей, які вкаже чиновник у декларації.
«Нашоукраїнець» Руслан Князевич запропонував доручити МОЗ затвердити перелік хвороб, які можуть завадити працевлаштуванню претендента на державне крісло за станом здоров’я. «Якщо в людини геморой, то це не означає, що вона не може на робочому місці сидіти, і це не повинно ставати підставою для її звільнення», — навів приклад нардеп. «Якщо не хочуть взяти, то не візьмуть і без перевірок», — заперечив А.Мартинюк, але поставив пропозицію на голосування. Для її схвалення не вистачило 5 голосів — мабуть, дехто з «багатостаночників» просто не розчув сигналу системи «Рада», і норма лишилася невідредагованою. «Хай перевіряють, особливо те, що біля чуба!» — прокоментував головуючий.
Ю.Кармазін намагався разом з перевіркою стану здоров’я позбутися також і перевірки «освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації». «А скільки дипломів не відповідає тому, що не має людина освіти?» — опонував йому А.Мартинюк, напевне, пригадавши спір щодо диплома юриста колишнього міністра юстиції Романа Зварича. Тож зрозуміло, що пропозицію Ю.Кармазіна відхилили.
Готуй форму з літа…
Головним досягненням нардепів у доопрацюванні цього проекту можна вважати форму декларації, яку вони власноруч редагували і визначили як додаток до закону, не довіривши цей процес Мінфіну. Зо¬крема, парламентарі уточнили, що декларацію подають виключно особи, які претендують чи обіймають відповідні посади, а не члени їхніх сімей. Тобто чиновник фактично не нестиме відповідальності за неправдиву інформацію щодо статків членів сім’ї. До речі, це окремо обумовлюється.
Водночас до первинного варіанта форми додали, зокрема, відомості не тільки про власність декларанта, а й про майно, яке перебуває в оренді. Адже відомі випадки, коли високопосадовці, не маючи, за декларацією, як кажуть, ні кола, ні двора, орендували в друзів особняки лише за кілька сотень гривень. Коли такі випадки стануть відомі, то правоохоронні органи, напевне, зацікавляться, чи не є оренда формою подяки за отримані від чиновника преференції.
Мабуть, зваживши на небезпеку надмірної прозорості, закладену в законі «Про судоустрій і статус суддів», нардепи передбачили, що частина відомостей з декларації, а саме: місце проживання, реєстраційний номер, місцезнаходження власності — «є інформацією з обмеженим доступом, що не підлягає оприлюдненню». До речі, невдовзі парламент внесе аналогічну поправку і щодо суддів. Причому до переліку «секретів» якимось дивом потрапила навіть дата народження. Мабуть, автори переплутали держслужбу із сайтом зна¬йомств.
Натомість із тим, про що треба звітувати, виникли непорозуміння. Зокрема, навіть юрист А.Мартинюк «прочитав» форму таким чином, начебто декларувати слід лише майно, вартість придбання якого перевищує середньомісячну зарплату чиновника. Натомість, наприклад, приватизовану, тобто, за словами головуючого, отриману безоплатно, квартиру включати у звіт не потрібно.
Представник робочої групи В.Бевз пояснив: перша декларація має охоплювати все наявне в держ¬службовця майно, а згодом слід звітувати тільки про придбання, що перевищує межу середньомісячної зарплати. Проте тут знову ви¬йшло непорозуміння: якщо прив’язуватися до конкретної цифри як орієнтира для звіту, зокрема й середньомісячної зарплати, то «завтра всі будуть дарувати один одному, і воно не буде в декларацію входити», вказав на шпарину нардеп Сергій Міщенко.
Урешті-решт головуючий знайшов вихід з глухого кута, куди сам завів колег: «Треба уточнити, що не вся позиція, а те, що в цій позиції стосується суми витрат». Аби не було нерівності, яку побачив Р.Князевич, — хто більше заробляє, той менше звітує, — за аналогією із законом про фінмоніторинг, вирішили, що всі чиновники декларуватимуть витрати, які перевищать 50 тис. грн. «Або — як там у законі записано, подивіться!» — звернувся до керівника робочої групи А.Мартинюк. Так і проголосували — з дорученням уточнити. Зауважимо, що згідно з ст.15 закону обов’язковому фінмоніторингу підлягає операція на суму понад 150000 грн.
Коли ж дійшла черга до введення закону в дію, нар¬депи замислилися: як згадати те, скільки коштів і на що було витрачено за перші 3 місяці 2011 року? Тому, на відміну від аналогічної норми закону «Про судоустрій і статус суддів», вирішили дати час держ¬службовцям підготуватися — і юридично, і морально — до 1 липня. І в декларації за 2011 рік указувати тільки витрати за ІІ півріччя поточного року.
Отже, із завданням Президента, яке він озвучив уранці того ж дня під час презентації свого послання, — негайно почати боротьбу з корупцією та ухвалити відповідний закон, — нардепи формально впоралися. Закон прийняли, а що відклали застосування його норм, то це — «витрати виробництва». Попередній закон узагалі рік «набирався сил», доки не був скасований…
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!