ТСК шукає ознаки державної зради в підписаних газових угодах
Війна під назвою «Блакитне паливо» небезпечна тим, що часто після її закінчення кожна зі сторін, втягнених у конфлікт, уважає переможцем саме себе. Так, аби вберегти Україну від неприємностей, пов’язаних з постачанням блакитного палива, 19 січня 2009 р. НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» підписали контракти на 2009—2019 рр. «щодо постачання і купівлі-продажу природного газу та щодо транзиту газу територією України». Тодішня глава Уряду Юлія Тимошенко, яка їздила в Москву вести переговори з російським прем’єром Володимиром Путіним, запевняла: Київ отримав «найкращу ціну». Однак через два роки після підписання московських домовленостей «успішність» переговорів піддають сумніву.
«Конфіденційність» — на достеменність
Право відтворити події дворічної давнини отримала створена Верховною Радою 17 березня цього року тимчасова слідча комісія. Вона займається розслідуванням обставин підписання газових угод між «Нафтогазом» та «Газпромом» щодо наявності ознак державної зради у сфері економічної безпеки нашої держави.
За нетривалий час роботи ТСК вдалося частково підняти завісу і дізнатися таємницю московських домовленостей.
Голова комісії Інна Богословська повідомила, що відповіді на багато запитань дають стенограми засідань Кабінету Міністрів від 19 та 21.01.2009, з яких вдалося зняти «конфіденційність». «Ми можемо отримати достеменну інформацію про те, як обговорювалися газові угоди, як підписувалися чи приймалися рішення Кабміном щодо директив, котрі були пред’явлені під час підписання згаданих угод», — підкреслила І.Богословська.
Інформація з урядових «надр»
Виявляється, в той день, коли Ю.Тимошенко перебувала в Кремлі і підписувала «договір десятиріччя», в Києві проходило засідання Уряду під головуванням першого віце-прем’єра Олександра Турчинова. «Прем’¬єр-міністр з міністром палива та енергетики, безумовно, підтримуючи і голосуючи за це, просили підтримати директиви для «Нафтогазу» (на переговорах із «Газпромом». — Прим. ред.)», — процитувала слова О.Турчинова зі стенограми голова комісії.
За її словами, в цьому документі йдеться про те, що була пропозиція прийняти ціну $450 за тис. м3 як базову для угод. Також зі змісту стенограми стає зрозуміло, що проекти директив міністрам роздали в «екстреному порядку» — на засіданні.
«Ціна $450 — це позиція РФ. Зрозуміло, що це не ініціатива України. Фактично ми вийшли (на таку ціну. — Прим. ред.), щоб зберегти авторитет і не опускати його надто низько в очах наших російських колег. Ми вийшли на базову ціну в $360, але не називали її. Бо якщо вказати $360, то виходить, що російські і президент, і прем’єр не відповідають за свої слова? Для того, щоб так не було, ми написали $450», — знову процитувала О.Турчинова голова комісії.
На її думку, наведені слова свідчать про рівень прийняття державних рі¬шень під час підписання газових угод.
Після кількагодинного обговорення і намагання «схилити до підписання» урядових вказівок для «Нафтогазу» перший віце-прем’єр не знайшов підтримки серед підлеглих. «Розуміючи, що члени Кабміну не проголосують за такі умови газових угод, пан Турчинов каже: «Я просто інформую вас, що, в принципі, для підписання угоди немає необхідності затверджувати директиви Кабміну… Коли веде переговори Прем’єр, вона може відповідно до закону і порядку особисто приймати рішення», — знову звернулася до стенограми І.Богословська.
За її словами, ТСК отри¬мала відповідь від Кабміну, що «директиви не опрацьо¬вувалися Урядом, не проходили погодження в жодному із урядових департаментів, не виносилися на голосування і не були прийняті».
Те, що вказівки для «Наф¬тогазу» не були схвалені, на думку голови комісії, беззаперечний факт. «Відкритим залишається лише одне питання. В Москві на директиві, яка не була прийнята Кабміном і яку підписала Тимошенко, була поставлена печатка Уряду. На наш запит Кабмін відповів, що не володіє інформацією про те, хто і як вивозив печатку в Москву», — наголосила І.Богословська.
Конфлікт із законом
А чи мала право Ю.Тимошенко підписувати директиви без згоди Уряду? Таке її рішення суперечить закону «Про Кабінет Міністрів України» та регламенту Уряду. У п.2 §1 останнього зазначається: «Кабінет Міністрів є колегіальним органом, який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на засіданнях».
Водночас О.Турчинов, як вбачається зі змісту стено¬грами, впевнений, що Ю.Тимошенко могла діяти самостійно, підписуючи директиви. Однак закон про Кабмін містить вичерпний перелік функцій глави Уряду. Зокрема, Прем’єр керує роботою Кабміну, спрямовує його діяльність на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, скликає засідання та підписує акти Уряду. Про право приймати одноосібні рішення в законі не йдеться.
Цікавим видається такий факт: навіщо в доленосний для газової сфери день — 19 січня 2009 р. — збирати засідання Кабміну, роздавати проекти директив, тоді як Прем’єр (як наголошував О.Турчинов) начебто мала право ставити свій автограф під документом, не поцікавившись думкою підлеглих?
В регламенті Кабміну виписана процедура ухвалення актів: «На своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів…», а рішення приймаються шляхом голосування більшістю голосів посадового складу Уряду.
«Примусова» колегіальність
Після повернення до Києва 21 січня 2009 р. Ю.Тимошенко скликала засідання Кабміну, де обговорювалися домовленості, досягнуті в Москві. За словами І.Богословської, в стенограмі, датованій тим самим числом, можна знайти пояснення, чому «так боролися з посередником «Рос¬укренерго», який давав удвічі нижчу ціну».
«Нарешті ми прибрали велику політичну годівницю, яка живила кілька потужних політсил і з якої дійсно роздавали хабарі направо і наліво», — процитувала «відверті і непри¬криті» слова Прем’єра голова ТСК.
Член комісії Анатолій Матвієнко зауважив, що ці слова нічого не пояснюють, адже були сказані для публіки. Однак І.Богословська з цим не погодилась: дана фраза була сказана Ю.Тимошенко вже після того, як пресу попросили залишити засідання.
«Думаю, що ми уважно вислухали інформацію Прем’єр-міністра, мали можливість отримати її з відкритих джерел. В мене пропозиція — протокольно схвалити результати, досягнуті під час переговорів у газовій сфері в РФ», — процитувала О.Турчинова голова ТСК.
Тоді дехто з міністрів заявив, що хотів би озна¬йомитися із підписаними контрактами. Коли О.Турчинов намагався змінити тему розмови, тодішній віце-прем’єр Іван Васюник поцікавився (цитата стенограми. — Прим. ред.): «Договори підписані, і вони недоступні для Уряду?»
«Абсолютно доступні. Думаю, в тій частині, в якій вони потрібні Уряду, все буде роздано, — процитувала І.Богословська слова Ю.Тимошенко і від себе додала: — Тобто Кабмін під час голосування 21 січня взагалі не бачив підписаних документів».
Згідно зі стенограмою 14 голосами «за» Уряд підтримав «усні результати» домовленостей Прем’єра з Кремлем. Один міністр був проти, 8 — утрималось. «Не треба розголошувати, як голосували. Головне, що Уряд прийняв таке рішення. Нехай прес-служба напише прес-реліз і принесе мені прочитати», — навела І.Богословська слова Ю.Тимошенко.
Розібратися з ЄЕСУ
Також І.Богословська повідомила, що ТСК отримала відповідь статистичного управління щодо компанії «Єдині енергетичні системи України», відпо¬відь від Генпрокуратури — документи стосовно фіктивних векселів. Нагадаємо, що 1 липня 2009 р. Міноборони Росії пред’явило «Нафтогазу» векселі для сплати боргів ЄЕСУ. Однак з’ясувалося, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства України, а значить, не можуть бути оплачені.
І.Богословська повідомила, що, за інформацією Держкомстату, ЄЕСУ досі не ліквідована. «А Тимошенко заявляла, що така компанія вже не працює. Для уточнення відповіді Держкомстату ми звернулися із запитом до дніпропетровського міського голови щодо реєстратора компанії та Головного управління статистики в Дніпропетровській області, аби з’ясувати: можливо, ЄЕСУ існує лише на папері», — зауважила голова ТСК.
«Держкомстат надав витяги з єдиного держреєстру щодо змін, які відбувалися з часу реєстрації ЗАТ з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «ЄЕСУ». Згідно з цією відповіддю ми бачимо, що навіть станом на 25.03.2011 ця компанія існує, в неї весь час змінюються керівники. Станом на 25.03.2011 керівником ЄЕСУ є Дмитро Ветвицький, — повідомила І.Богословська і додала: — Якщо в нас немає «повного тезки», то Д.Ветвицький — народний депутат».
ТСК вирішила на наступне засідання запросити Д.Ветвицького та всіх членів київської делегації, крім технічного складу, які 17—19 січня 2009 р. перебували в Москві. Тому крапку в історії підписання газових контрактів ставити ще зарано. Попереду у ТСК чимало роботи, адже потрібно все-таки з’ясувати, чи була зрада держави у сфері економічної безпеки.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!