Законотворці шукали безпечний шлях до фінансової прозорості мантії
Після кількатижневої перерви члени Комітету ВР з питань правосуддя зустрілися 6 квітня, аби обрати із величезного законодавчого «асортименту» оптимальні новації. Зокрема, вони вчергове вирішили вдосконалити плід реформи — акт «Про судоустрій і статус суддів». Якщо раніше спроби відшліфувати цей закон не завжди викликали підтримку представників третьої гілки влади, то нині вони самі попросили про поліпшення. Мова йде про прозорий механізм фінансової звітності людей у мантіях, який виявився аж надто ризикованим.
Додаткові ризики
Згідно з ст.54 закону «Про судоустрій і статус суддів» служителі Феміди зобов’язані щорічно подавати до Державної судової адміністрації для оприлюднення на офіційному веб-порталі копію декларації про майновий стан.
Цей документ має містити відомості як про доходи, так і про видатки, якщо вони перевищують розмір місячного заробітку судді. У додатку вказуються такі самі відомості й стосовно членів сім’ї та осіб, з якими де¬кларант спільно проживає або пов’язаний спіль¬ним побутом.
Така форма звітності з оприлюдненням особистих даних судді та його сім’ї, на переконання самих законників, є недопустимою, оскільки загрожує безпеці представників третьої гілки влади. Адже будь-хто, не вдоволений судовим рі¬шенням, зайшовши на офі¬ційний веб-портал, зможе дізнатися адресу судді й помститися йому або членам його родини. Наразі непоодинокими є випадки нападів на вершителів правосуддя після оголошення ними обвинувального вироку, які чомусь замовчуються правоохоронними органами.
На жаль, іноді мантія може коштувати її володарю життя, як це сталося із суддею Шевченківського районного суду м.Києва Сергієм Зубковим. І після цієї трагедії представники третьої гілки влади вкотре просили парламентарів не закладати в законі додаткові ризики для своєї і без того не надто безпечної професії.
Реверсні гарантії
Володарі мандатів все ж дослухалися до суддів і вирішили змінити порядок оприлюднення податкових декларацій. Відповідний законопроект до парламенту вніс Володимир Пилипенко. Автор ініціативи пропонує встановити обов’язок подавати відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, за минулий рік у порядку, встановленому законом.
У документі вказано, що служителі Феміди подають відомості, визначені актом «Про засади запобігання і протидії корупції», за місцем роботи. При цьому Голова та судді Верховного Суду, очільники та судді вищих спеціалізованих судів також подають зазначені відомості до ДСАУ у десятиденний строк з дня їх подання за місцем роботи для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади.
Як гарантію незалежності суддів нардеп передбачив, що оприлюдненню не підлягають відомості про місце проживання судді, місцезнаходження нерухомого майна, а також прізвища, імена, по батькові членів його сім’ї.
Представляючи свою ініціативу, В.Пилипенко звернув увагу на те, що її підтримали представники вищих спеціалізованих судів. Обговорюючи запропоновані зміни, Святослав Олійник наголосив на тому, що судді мають звітувати не лише про власні доходи, а й про статки членів сім’ї. «Суддя може не знати про доходи членів своєї сім’ї через якісь особисті стосунки», — припустив він і поцікавився: чи будуть суддю притягувати до відпо¬відальності, якщо хтось із його близьких утаїть свої статки? Втім, це запитання присутні вирішили переадресувати автору запропонованих змін, аби під час підготовки проекту до другого читання усунути суперечності.
Однак не всі присутні погодилися із законодавчою логікою В.Пилипенка. Зо¬крема, очільник Вищої ради юстиції Володимир Колесниченко висловився проти того, щоб публічно вивертати кишені близьких судді. «Встановлюючи такі зобов’язання, ми фактично дискримінуємо члена сім’ї і обмежуємо його в правах», — заявив він і попросив депутатів не підтримувати цю ініціативу. «Зараз судді перебувають у жахливому становищі», — апелював до свого колеги по ВРЮ керманич комітету Сергій Ківалов. «Ви знаєте, що ми написали?..» — заявив головуючий, маючи на увазі чинне положення ст.54 реформеного закону, з удосконаленням якого, на його переконання, зволікати не варто.
Солідарним із очільником комітету був і його перший заступник. Юрій Кармазін зауважив: законодавча ініціатива його колеги є слушною, однак потребує деяких уточнень. Внести ці уточнення депутати вирішили у процесі підготовки документа до другого читання, одноголосно схваливши його в першому читанні.
Рудимент як аргумент
Якщо стосовно першої ініціативи В.Пилипенка всі депутати висловилися позитивно, то щодо другої — думки присутніх розділилися. Мова йде про пропозицію ліквідувати інститут народних засідателів у кри¬мінальному процесі.
На переконання В.Пилипенка, у зв’язку з тим, що чинний КПК був прийнятий ще у 1960 році, велика кількість його положень безнадійно застаріла, вони неефективні і не відповідають сучасним стандартам кримінального судочинства.
«До таких інститутів кримінального процесу, які фактично є рудиментами радянської правової системи, котра вже давно втратила свою актуальність, відноситься інститут народних засідателів», — переконаний автор.
На думку ініціатора проекту, такі зміни зумовлені тим, що нині мало хто із простих громадян виявляє бажання брати участь у судовому засіданні як народний засідатель. Такий стан речей, зазначив парламентар, призводить до зниження оперативності правосуддя, до того ж скасування цього інституту не суперечить Конституції, в якій передбачена можливість участі громадян у здійсненні правосуддя через народних засідателів, оскільки вони можуть реалізувати це право шляхом участі в цивільному процесі, який передбачає таку можливість.
«Усунення необхідності участі народних засідателів у справах про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не призведе до погіршення якості їх розгляду, а скоріше навпаки, оскільки його пропонується передати до повноважень трьох професійних суддів», — твердить В.Пилипенко.
Щоправда, в цьому з автором погодилися не всі. «Це суттєво зменшує існуючі на сьогодні законодавчі гарантії особи на справедливий суд», — упевнений С.Олійник. Такий шлях, на його переконання, є хибним, адже прагнення зробити роботу людей у ма¬н¬тіях ефективнішою може поставити під сумнів існування інституту правосуддя в країні. Також, на думку нар¬депа, участь представників суспільства в судовому процесі необхідна власне самому судді, оскільки це може убезпечити його від тиску з боку органів влади.
Аналогічної думки до¬тримувався і Ю.Кармазін. За його словами, пропозиція В.Пилипенка суперечить вимогам ст.22 Конституції. «Ми будемо звужувати права наших громадян», — заявив він.
А ось Сергій Соболєв пов’язує появу такої законодавчої пропозиції із резонансними політичними справами, порушеними проти колишніх урядовців. «Відбувається підведення законодавства під конкретні обставини, які нині склалися», — вважає депутат. За його словами, наявність громадського контролю дозволяє унеможливити численні зловживання у третій гілці влади. Він ви¬словився проти того, щоб скасовувати інститут народних засідателів.
Підтримати ініціативу колеги вирішив Валерій Писаренко. За його інформацією, цей проект закону було розроблено на прохання самих вершителів правосуддя, які твердять: процес розгляду певної категорії справ нині фактично заблокований.
У підсумку даний проект підтримали 9 народних депутатів, 6 висловилися проти, 1 утримався.
Ольга КИРИЄНКО
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!