Без страху і вирішення

ДСАУ пообіцяла не ховатися від проблем законників та плідно з ними співпрацювати

Попри те що представники третьої гілки влади постійно скаржаться на своє скромне фінансове становище, претендентів на посади суддів не меншає. Можливо, охочі отримати мантію сподіваються, що бідування Феміди не вічні. Хоча недостатнє матеріальне забезпечення і неналежні умови праці вже давно переросли в хронічні проблеми для суддівського корпусу.

Щоб обговорити ці та інші проблеми функціонування судової гілки влади і зрештою знайти шляхи їх вирішення, Рада суддів загальних судів звернулася до Державної судової адміністрації. Однак поки що питання перебуває на стадії обговорення. Втім, представник ДСАУ принаймні запевнив: служи телі Феміди можуть розраховувати на його підтримку.

«Розійтися ні з чим»

Як повідомляв наш тижневик у своєму попередньому числі, члени ради суддів вирішили запросити до себе на засідання керівника ДСАУ і поділитися з ним власними проблемами, насамперед щодо покращення соціального захисту і фінансового забезпечення.  Проте безпосередньо на зустрічі, яка проходила 17 березня, вирішили торкнутися й інших труднощів, з якими доводиться стикатися. Зокрема, це недоліки у функціонуванні автоматизованої системи документообігу й робочі поїздки власним коштом.
Голова ДСАУ Руслан Кирилюк, якого запросили вислухати наболілі суд¬дівські проблеми і повідати про можливі шляхи їх вирішення, сказав, що лише напередодні до нього звернулися члени РСЗС із проханням надати інформацію щодо оплати праці та соціального забезпечення суддів. «Якщо ви хочете просто поговорити і розі¬йтися ні з чим, то це можна, але, якщо хочете серйозно підійти до цього, потрібно готувати питання», — за¬значив Р.Кирилюк.
Близько години члени РСЗС ділилися своїми бідами, а в результаті питання залишилося відкритим.
У своєму виступі суддя ВЦКС Юрій Фурик зазначив, що закон «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції скоріше погіршує соціальне забезпечення служителів Феміди, ніж покращує. Зокрема, в ст.129 згаданого акта передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та до¬плат, серед яких і за ви¬слугу років. Розмір такої що¬місячної доплати залежить від стажу роботи. Проте чи буде враховуватися загальний стаж роботи в галузі права, не уточнюється.
У свою чергу Р.Кирилюк не погодився з тим, що новий закон є гіршим у плані оплати праці. На думку чиновника, механізм, запропонований законом, є більш прозорим, оскільки буде чітко встановлено розмір заробітної плати. Водночас, мабуть, аби не засмучувати служителів Феміди, які й без того налаштовані не надто опти¬містично, він поінформував, що ДСАУ звернулася до Прем’єр-міністра та глави держави з питанням про недостатній рівень заробіт¬ної плати суддів.
Далі члени РСЗС укотре нарікали, що мусять їздити у відрядження за власні кошти. Р.Кирилюк нагадав, що відповідно до закону гроші на відрядження ви¬плачуються працівникові за місцем роботи. А тому ці виплати повинні бути передбачені в межах кошторису суду завдяки спільним зусиллям голови установи і бухгалтера. Як зазначив представник Апеляційного суду Дніпропетровської області Микола Волошин, він звертався до головного бухгалтера, який надав довідку, в якій ідеться, що заборгованість за відрядження по суду становить 3800 грн. Законнику по¬яснили: оскільки не здій¬снюється належного фінансування, то й гроші суддям не повертають.
Також не оминули представники органу суддівського самоврядування й питання щодо недоліків автоматизованої системи документообігу. Впродовж двох днів засідання члени РСЗС проводили своєрідне опитування кандидатів на ад¬міністративні посади: як працюється в нових законодавчих реаліях і чи встигли ті адаптуватися до роботи в автоматичному режимі. У результаті з’ясувалося, що практично жодний законник не висловив абсолютного задоволення від АСД. Один із суддів поскаржився, що «в письмовому режимі швидше працювали, ніж в автоматичному».
Як наголосив один із членів ради, якщо суддя порядний і принциповий, то незалежно від того, призначив йому справу для роз¬гляду комп’ютер чи голова суду, він правильно її ви¬рішить.
Утім, як переконував Р.Кирилюк, наразі вдосконалення автоматизованої системи перебуває на стадії активного обговорення. Більш того, він за¬значив, що до новацій ад¬міністративні суди вже звикли. Нагадаємо, що останні працюють у такому режимі з 1 січня 2010 року. Можливо, через рік й інші обителі Феміди нарешті побачать переваги автоматичного розподілу справ.
Після години спілкування питання недофінансування перенесли на наступне засідання. Голова РСЗС Павло Гвоздик поінформував, що доведеться підготувати перелік проблем, з яким слід звернутися до ДСАУ. «Я налаштований на співпрацю і не збираюся ховатися від проб¬лем», — запевнив Р.Кирилюк і залишив суддів.

Суддівська гігієна

Після обговорення проб¬лем члени РСЗС повернулися до розгляду кадрових питань. Вивчення справ претендентів на адмінпосади в судах було розпочато ще 16 березня і тривало й наступного дня. Втім, процес відбору 17 березня був дещо оперативнішим. Якщо напередодні практично жодного претендента не обділили питанням, то наступного дня до кандидатів зверталися значно менше.
Спочатку члени РСЗС розібралися з так званими безпроблемними здобувачами, а двох суддів, які претендували на одну керівну посаду, залишили на потім. На місце очільника Апеля¬ційного суду Луганської області рекомендували призначити Володимира Бєсєду. Нагадаємо: 1 березня Вища рада юстиції задовольнила бажання Анатолія Візіра залишити крісло керманича цього суду. Законник звернувся з проханням перевести його на посаду заступника голови цього ж суду. Проте під час засідання ВРЮ призначення відклали у зв’язку з відсутністю самого кандидата.
Як зазначив П.Гвоздик, В.Бєсєда пропрацював у судах майже 35 років. «Таких у нас, здається, ще не було», — відзначили члени РСЗС. В.Бєсєда поділився з членами ради проблемами суду, серед яких головна — нестача вершителів правосуддя. В установі нині бракує 14 законників.
Утім, представники Апеляційного суду Луганської області не єдині, хто стикнувся з кадровим «дефіцитом». У багатьох інших обителях Феміди також є вакантні посади.
У кандидата на головування в Збаразькому райсуді Тернопільської області Ігоря Гудими поцікавилися умовами захисту законників, які розглядають справи в колонії. Як зазначила член ради, представниця Апеляційного суду Донецької області Валентина Висоцька, траплялися випадки, коли судді й помічники заражалися туберкульозом. «Усе впирається у фінанси, а тому намагаємося дотримуватися правил гігієни», — відповів І.Гудима. «А чому б не взяти приклад зі своїх сусідів — іванофранківців, які відпрацьовують механізм зв’язку в режимі відеоконференції?» — поцікавився П.Гвоздик.

Місце конкуренції

Вона виникла за місце у Волноваському райсуді Донецької області. На посаду голови тут претендували Євген Мохов і Любов Троян. Остання, яка працює заступником голови цього суду впродовж 20 років, розповіла, що після того, як у колишнього очільника закінчився строк повноважень, її викликала голова Апеляційного суду Донецької області Валентина Лісова і запропонувала обійняти посаду. «Я погодилася, оформила відповідні документи, а потім пішла у відпустку, а коли вийшла, мені стало відомо, що відбулися збори суддів, на яких нібито одноголосно підтримали кандидатуру Є.Мохова», — зазначила суддя. За словами останнього, жінку запрошували, але та в телефонному режимі відмовилася, додавши, що голосує сама за себе.
Як зазначила В.Висоцька, на адресу Л.Троян надходять скарги, в яких заявники посилаються на родинні зв’язки в установі. У жінки поцікавилися, чи дійсно це так. «Моя дочка працювала помічником судді, але зараз вона в декретній відпустці», — відповіла законниця. Як з’ясувалося, на час відсутності дочки вільне місце зайняв зять Л.Троян. А ось про наявність звернень на свою адресу вона дізналася на засіданні органу суддівського самоврядування.
Відповідаючи на запитання члена ради суддів Юрія Мельника, що б вона змінила в обителі Феміди, яку збирається очолити, жінка запевняла: необхідно удосконалювати всю діяльність установи. При цьому вказала на непогані якісні показники роботи, але запевнила, що покращення не завадять.
З аналогічним питанням члени ради звернулися й до Є.Мохова. Останній насамперед наголосив на потребі підвищення якості, а також прозоростя роботи суду. «Потрібно, аби поменшало скарг на діяльність суддів. Також виникають труднощі у зв’язку із за¬провадженням автоматизованої системи документо¬обігу. Оскільки в нас сільська місцевість, цивілізація доходить до нас пізніше. А тому є над чим працювати», — підсумував Є.Мохов.
Водночас він позитивно охарактеризував свою опонентку. «Вона трудоголік, вимоглива, показники в нас фактично однакові — нормальні. Тривалий час вона займала посаду заступника. І як заступник вона на своєму місці», — сказав суддя.
У нього поцікавилися, що сказала В.Лісова, дізнавшись про підтримку його кандидатури в колективі. Остання, за словами Є.Мохова, рекомендувала на посаду голови Л.Троян, оскільки знає її більше.
У підсумку РСЗС все ж дослухалася до думки колективу суду і вирішила внести подання про рекомендацію на посаду голови Волноваського райсуду Є.Мохова.
Свого часу подібна ситуація виникла в Ковельському міськрайсуді Волинської області, де баталії за крісло голови розгорілися між двома кандидатами. Одного претендента нібито підтримали збори суддів, іншого — голова Апеляційного суду Волинської області. Рекомендацію отримав останній. Тому, як свідчить практика, позиція колективу не завжди враховувалася.

Тетяна КУЛАГІНА