Інна ОТРОШ: «Хто хоче працювати, той шукає шляхи, хто не хоче — шукає причини і відмовки»
Аби говорити про покращення судочинства і судової системи в цілому, на що, власне, й була спрямована реформа третьої гілки влади, новації повинні пройти випробування часом. Очевидно, що підібрати формулу абсолютно довершеного законодавства вкрай складно і практично неможливо. Тому, поки депутати шукають шляхи вдосконалення норм і доопрацювання акта, а судді звикають до змін, суспільство чекає на швидкий результат. Як в одному із центральних судів столиці адаптуються до нових реалій і з якими труднощами стикаються його представники — в ексклюзивному інтерв’ю нашому тижневику розповіла голова Печерського райсуду м.Києва Інна ОТРОШ.
«Обсяг справ залежить насамперед від відповідальності людини»
— Очевидно, недосконалість реформених новацій показує час і практика. Сьогодні вже минуло більш ніж півроку після прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів». Яке ваше враження від першого етапу судової реформи і як нововведення позначилися на роботі Печерського райсуду м.Києва? Що в реформеному акті, на вашу думку, потребує вдосконалення і доопрацювання?
— Загалом я оцінюю закон «Про судоустрій і статус суддів» позитивно, вважаю його значним кроком уперед у провадженні судової реформи, яка останніми роками гальмувалася в Україні. Важливою запорукою ефективного правосуддя є правильно та логічно побудована система судів. Уважаю, що система, побудована відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів», здатна ефективно функціонувати, повно та всебічно захищати права і свободи громадян.
Створення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримі¬нальних справ, а також ви¬значення категорій справ, які можуть бути оскаржені до апеляційної та касаційної інстанцій, вирішить проблему із затягуванням строків розгляду справ, особливо касаційною інстанцією, що відбувалося внаслідок надмірної завантаженості. На сьогодні це вже реально видно зі строків розгляду справ, які повертаються до суду першої інстанції після перегляду в касаційному порядку ВЦКС. Тепер учасникам процесу не потрібно буде чекати, іноді й не один рік, на розгляд касаційної скарги. Разом із цим Верховний Суд матиме можливість забезпечувати однакове застосування законодавства всіма судами.
На діяльність суду першої інстанції, зокрема й Печерського районного суду м.Києва, передусім уплинули зміни процесуального законодавства.
Введення з початком 2011 року автоматизованої системи забезпечить неупереджений розподіл справ між суддями, що гарантуватиме незалежність останніх і сприятиме підвищенню довіри суспільства до суду.
Також вирішено питання щодо тривалості судових процедур, скорочено строки апеляційного та касаційного оскаржень рішень, що дало позитивний результат.
— Згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів» обсяг повноважень очільника суду скорочується. Чи поменшало справ у голови суду на практиці?
— Ви знаєте, голова суду є не тільки його керманичем, а перш за все ще й суддею. Крім того, обсяг справ залежить не тільки від обсягу повноважень, а насамперед від відповідальності людини, що обі¬ймає посаду, та відданості своїй справі.
На голову суду відповідно до закону серед іншого покладено контроль за ефективністю діяльності апарату суду. Звичайно, для цього необхідно бути в курсі роботи кожного структурного підрозділу суду, кожного працівника апарату, слідкувати за дотриманням вимог законодавства та численних інструкцій, підтриманням працівниками апарату своїм сумлінним ставленням до справи репутації державного службовця, бездоганним з точки зору етики та культури виглядом, моральною поведінкою.
Голова суду, як особа, котра представляє цю установу у зносинах, зокрема з громадянами, повинен бути деякою мірою навіть господарником: слідкувати за належним утриманням — у чистоті й порядку — всіх приміщень суду, починаючи з конвойних і архівних приміщень і завершуючи канцеляріями і залами судових засідань, наявністю на інформаційних дошках усієї необхідної для громадян інформації, своєчасним її оновленням, що особисто я роблю щоденно, ос¬кільки від цього залежить враження громадян від відвідування суду, думка про нього і його працівників. Адже, погодьтеся, про який порядок у роботі суду може зробити висновок його відвідувач, якщо в самому суді порядку немає?
— З якими проблемами найчастіше стикаються судді Печерського райсуду, який часто називають головним судом країни?
— Дещо некоректним є визначення Печерського районного суду м.Києва як «головного суду країни». Специфіка діяльності цієї установи як одного із центральних судів столиці зумовлена юрисдикцією. На території району розташовані центральні органи влади, більша, ніж у будь-якому іншому районі, чисельність органів дізнання та досудового слідства, зокрема Генеральна прокуратура, прокуратура як м.Києва, так і Київської області, Управління СБУ в м.Києві, а також Київській області тощо.
Судді Печерського ра¬йонного суду стикаються з тими самими проблемами, що й судді інших судів країни. Перш за все це недофінансування, розміщення у двох приміщеннях, недостатність залів судових засідань для слухання справ та кабінетів суддів.
Боремося із цим у робочому порядку: нестачу залів судових засідань компенсували встановленням засобів фіксації процесу на робочому місці кожного судді, для забезпечення більш-менш комфортного перебування в одному кабі¬неті кількох суддів разом із секретарями та помічниками встановлюємо пластикові перегородки. Автоматизована система дозволяє вести єдину реєстрацію документів, які приймають і реєструють у різних приміщеннях, єдину нумерацію судових справ, що деякою мірою вирішує питання розміщення суду у двох приміщеннях, забезпечуючи полегшення пошуку справ та поданих до канцелярій документів. Так і живемо: хто хоче працювати, той шукає шляхи, хто не хоче — шукає причини і відмовки.
«Велика кількість справ не призводить до їх накопичення»
— Останнім часом судді часто скаржаться на непосильне навантаження. Чи справляються з навантаженням у Печерському райсуді?
— Дійсно, навантаження на суддів досить значне. Наприклад, в провадженні Печерського райсуду в 2010 році перебувало 793 кримі¬нальні справи, 12291 ци¬вільна справа, що значно більше, ніж у 2009-му, і з року в рік кількість справ збільшується. За статистичними даними, середньо¬місячне надходження справ та матеріалів на одного суддю Печерського районного суду м.Києва становило 77,85 одиниці.
Проте слід зазначити, що завдяки змінам у процесуальному законодавстві та наполегливій праці суддів велика кількість справ, які надходять до суду, не призводить до їх накопичення та порушення строків розгляду, передбачених процесуальними кодексами. Так, на кінець 2010 року нерозглянуті справи становлять 6% від усіх тих, які перебували в прова¬дженні протягом року. Це найнижчий показник серед усіх районних судів Києва.
Дуже приємно, що зміни до процесуального законодавства та сумлінність суддів досягли своєї мети. Це відобразилось у реальному скороченні строків розгляду справ та, як наслідок, у зменшенні кількості справ у прова¬дженні кожного судді.
— Як представники Печерського райсуду адаптуються до роботи «в автоматичному режимі»? Чи є у вас зауваження до функціонування автоматизованої системи документообігу?
— З першого робочого дня 2011 року Печерський районний суд столиці працює з використанням автоматизованої системи документообігу. Серед іншого відбувається й автоматичний розподіл справ, програма, яка забезпечує документообіг, установлена на робочому місці кожного без винятку судді та працівника апарату суду.
На впровадження автоматизованої системи відводилося дуже мало часу, проте спільними зусиллями з розробниками та впроваджувачами програми до настання 2011 року, з початком якого передбачені нові правила розподілу справ, ми встигли обладнати робочі місця, створити мережу між обома приміщеннями суду, провести цілу низку семінарських занять з освоєння програми та випробувати її на практиці, пройти так звані практичні заняття. Також унесли до програми дані про всі незавершені провадженням у 2010 році судові справи та матеріали, що перейшли як залишок у 2011 рік, та провели збори суддів, на яких ви¬рішили нагальні питання функціонування «в автоматичному режимі», я видала необхідні накази.
Дійсно, спочатку в роботі програми була наявна низка недоліків, зокрема відсутність у базі даних деяких облікових карток, шаблонів процесуальних документів, не враховувалася затверджена в нас спеціалізація суддів з розгляду категорій справ тощо. Проте такі недоліки було швидко усунуто завдяки активності працівників суду та швидкому реагуванню на пропозиції та зауваження суду з боку розробників і впроваджувачів програми.
Отже, хоча завдання було не з легких, активна позиція, зацікавлена праця та наполегливість довели, що при наявності бажання недосяжних обріїв не існує.
На даний час ключовою проблемою автоматизованої системи залишається відсутність захисту від несанкціонованого доступу до інформації. Також проблемою, проте вже організа¬ційною, є відсутність спе¬ціаліста з інформаційних технологій, якого знайти непросто з огляду на пропоновану заробітну плату. Проте дієва технічна підтримка надається впроваджувачем програми — ДП «Інформаційні судові системи». Завдяки цьому автоматизована система швидко освоєна суддями та працівниками апарату суду й успішно функціонує.
«Наразі відсутні скарги суддів на тиск з боку політичних сил»
— Кілька років тому судді Печерського райсуду нарікали на тиск та втручання в їхню роботу з боку парламенту та ВРЮ. Остання нібито діяла так, що примушувала суддів виносити рішення, в яких зацікавлені певні політичні сили. Яка тепер ситуація з незалежністю суддів і чи надходили подібні скарги останнім часом?
— На даний час таких скарг до мене не надходило, нарікань суддів очолюваного мною суду з приводу тиску на них з боку певних політичних сил чи державних органів немає. Сподіваюся, така ситуація збережеться й надалі, а полі¬тики та можновладці не будуть робити суддів заручниками своїх конфліктів і політичної боротьби.
— У минулому році ви звернулися до Служби безпеки через погрози, які, на вашу думку, були пов’язані виключно з професійною діяльністю. Чи відомі вже результати розслідування?
— Із цього приводу, гадаю, доречніше звернутися безпосередньо до Служби безпеки, де, я думаю, слідчий зможе повідомити деякі подробиці.
— Створення належних умов для здійснення правосуддя неможливо уявити без системи заходів державного захисту суддів. Чи продуманий в Україні до кінця механізм захисту служителів Феміди?
— Скільки вам удасться назвати посад державних службовців, на які призначають безстроково? А посадовців, які мають недоторканність? Не так уже й багато, правда?
А суддя після випробування п’ятьма роками обирається на посаду безстроково, як жартують у народі, — «пожиттєво». Принцип недоторканності та незалежності судді за¬кріплено Конституцією.
Крім того, законом чітко регламентовані процедура розгляду дисциплінарних справ стосовно суддів, підстави і порядок звільнення їх із посад. Матеріальне забезпечення судді, зокрема й судді у відставці, також регламентовано законом.
«Найбільш підготовленими до роботи суддею є особи, які пройшли школу апарату суду»
— Не так давно ви стали членом Вищої ради юстиції. Як ви почуваєтесь у новій ролі творця суддівського корпусу?
— До цих обов’язків, як і до будь-якої іншої роботи у своєму житті, ставлюсь відповідально. Працюю натхненно та з бажанням. Мені ще не доводилося брати участь у доборі кандидатів на посади суддів, проте маю переконання, що суддями повинні ставати тільки найкращі, найвідповідальніші, найпринциповіші, а тому критеріями, визначальними для призначення на посади суддів (якими особисто я керуватимуся), мають бути висока кваліфікація, бездоганна репутація, віра в правосуддя та відданість власним переконанням.
— На вашу думку, чи пішли на користь ВРЮ законодавчі новації? І чи можна сьогодні говорити, що вона є органом неупередженого добору на посади суддів?
— На сьогодні майже половина складу Вищої ради юстиції — судді, і це є вагомим досягненням. ВРЮ — це орган, який, крім прийняття рішень про ¬дисциплінарну відповідальність та стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, є відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя. Такої високої мети не можна досягти за недостатніх повноважень, тому я впевнена, що законодавчі новації тільки позитивно вплинуть на роботу цього органу.
Всі члени ВРЮ є досвідченими, кваліфікованими юристами, які здобули високу повагу і беззаперечний авторитет серед правничої спільноти. Крім того, неупередженість добору на посаду судді забезпечується прозорою процедурою, чітко регламентованою законодавчо. Під¬став сумніватися в ефективності та добросовісності здійснення повноважень ВРЮ, зокрема й у неупередженому доборі претендентів на посади суддів, немає.
— Відповідно до закону помічники суддів, консультанти, секретарі судових засідань проходять процедуру добору, як і решта кандидатів. На Вашу думку, чи повинні бути певні преференції щодо доступу таких осіб до професії судді?
— Вважаю, що процедура добору кандидатів на посади суддів має бути побудована таким чином, аби будь-яка кваліфікована й талановита людина могла на прозорій основі стати суддею, незалежно від її матеріального становища, наявності зв’язків, попереднього місця роботи, що повною мірою забезпечується нормами закону «Про судоустрій і статус суддів». На мою думку, найбільше професійно та морально підготовленими до роботи на посаді судді є особи, які пройшли школу апарату суду. У зв’язку із цим саме їм і легше пройти всі рівні випробувань на шляху до омріяної посади. На користь цього свідчить те, що з 15 суддів, які прийшли на роботу до Печерського районного суду м.Києва з 2006 року до сьогодні, 13 були працівниками апаратів судів різного рівня.
— Один із членів ВРЮ заявляв про негативну практику влаштування суддів у центральні столичні суди, мовляв, потрапити в такі установи можна лише «по блату». Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням?
— Я не чула такого ви¬словлювання члена Вищої ради юстиції, проте скажу вам як голова одного з центральних судів столиці: якщо така думка дійсно існує, вона є абсолютно помилковою. До суду приходить указ Президента про призначення особи на посаду судді Печерського районного суду м.Києва в межах п’ятирічного строку чи про переведення судді, ми оформлюємо його на роботу.
До того ж люди, які приходять на посади суддів, є абсолютно простими, зі звичайних родин, без будь-якого, як ви кажете, «блату».
«З 2007 року жодного суддю Печерського райсуду не звільнили за порушення присяги»
— Кілька років тому ВР намагалася звільнити 11 суддів Печерського райсуду за порушення присяги. При цьому ви зазначали, що об’єктивних на це причин не було. Чи вдаються сьогодні представники органів, які вирішують долю суддів, до тактики зведення рахунків? За час вашого головування в ¬Печерському райсуді скількох суддів було звільнено за порушення присяги і скількох притягнено до дисциплінарної відповідальності?
— Як я вже зазначала перед цим, нині практика втягування суддів у вирішення конфліктів між органами влади та політичними силами відійшла в минуле. Звичайно, громадяни, зо¬крема й народні депутати, подають заяви і звернення з приводу притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, про звільнення їх з посад за порушення присяги, і це явище є нормальним, ос¬кільки свідчить про реальну можливість будь-якої особи вказати на наявні, на її думку, порушення, допущені суддями, й бути почутою. Відповідні звернення розглядають Вища рада юстиції, Вища кваліфіка¬ційна комісія, судді дають пояснення на обгрунтування своєї позиції, суд надає витребовувані документи, на підставі яких орган, що проводить перевірку, робить висновок.
За час мого головування, а саме з 2007 року, жодного судді Печерського районного суду не було звільнено за порушення присяги чи притягнено до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про високий професіоналізм та принциповість суддів.
— Чимало опитувань засвідчують украй низький рівень довіри до вітчизняного правосуддя. Чи вважаєте ви таку оцінку діяльності суддів об’єктивною?
— Останнім часом у пресі дуже активно висвітлюються питання щодо недовіри до суду, допущення людьми в мантіях порушень, Інтернет рясніє повідомленнями про суддів-хабарників. Як відомо, ЗМІ мають суттєвий вплив на громадську думку, створюючи певні образи у суспільній свідомості. Звичайно, людина, оточена такою інформацією, буде сумніватися в судовій владі, чесності та порядності суддів, дієвості судових процедур та зне¬віриться в можливості ефективно відстояти свої права та інтереси в суді. Проте таке уявлення про суд і суддів є необ’єктивним, погодитися з ним повною мірою не можу, адже авторитет судової влади має складатися з авторитету кожного судді, що формується з якості ухвалюваних суддею рішень, його професійних та моральних якостей, дотримання ним етичних норм як під час ведення процесу, так і в інший час — робочий та позаробочий. Людина майже кожного дня чує новини про негаразди в судовій системі, але не бачить щоденної копіткої та сумлінної, тяжкої праці суддів, їх прагнення до підвищення своєї кваліфікації, поглиблення та вдосконалення професійних знань, які я бачу в суддях очолюваного мною суду, які бачать інші працівники судів.
На формування авторитету суду впливає багато чинників, не всі з яких навіть залежать від служителів Феміди. Так, до негативних наслідків у формуванні образу суду призводить відсутність безоплатної чи за доступну плату юридичної допомоги, що позбавляє юридично необізнаних та матеріально незабезпечених людей, які звертаються до суду, можливості належним чином захистити свої права в суді. Це, зрештою, порушує право на судовий захист і підриває довіру людей до суду.
Останнім часом робляться кроки до відкритості та прозорості судової влади, інформування громадян про діяльність суду, підвищення довіри суспільства до суду: діють сайти судової влади та окремих судів, функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень з відкритим і безоплатним доступом до текстів судових рішень, забезпечується гласність і від¬критість судового процесу, вільний доступ осіб у судові засідання у справах, роз¬гляд яких не є закритим відповідно до вимог процесуального законодавства. Формується якісний суддівський корпус, чому сприяє активна позиція Вищої ради юстиції: суд¬дів, які опорочили честь мантії, звільняють із займаних посад, натомість до кандидатів на посади суддів, в тому числі до їх репутації та моральних якостей, ставляться дуже високі вимоги.
Звичайно, треба закликати суддівські кадри до створення позитивного образу суду і судді в громадській думці шляхом власного прикладу, неухильного додержання процедури ведення судового процесу, етики судді, поваги та терпимого ставлення до всіх без винятку учасників процесу та відвідувачів суду, проте хочу зазначити, що правосвідомість, правову культуру та повагу до суду слід виховувати в людях змалечку, оскільки повага має бути взаємною.
— І на завершення: якими будуть ваші побажання суддям — читачам «ЗіБ»?
— Кажуть, що в часи реформ життя найскладніше, а судова система в нас реформується з моменту здобуття Україною незалежності. Хочу побажати суддям наснаги, терпіння й незгасного оптимізму в пов¬сякденних справах, не втрачати сил у боротьбі за добро і справедливість, відчувати гордість за опановану професію та утверджувати її авторитет у суспільстві.
Розмову вела Тетяна КУЛАГІНА
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!