Компетенція на роздоріжжі

Невизначеність юрисдикції унеможливлює оскарження рішень прокурорів

Проблеми визначення судової юрисдикції є питанням, яке потребує негайного вирішення. Сьогодні в судах України простіше вирішити спір по суті, ніж установити юрисдикцію, до якої має бути віднесено справу, а це може спричинити відсутність належного судового захисту в країні. Щоб вирішити цю проблему, за круглим столом зібралися представники третьої гілки влади та правоохоронної системи.

Гарантія на право

Дискусію розпочав секретар пленуму ВАС Михайло Смокович. Він наголосив, що становище, яке склалося в судочинстві, впливає не тільки на судову систему, а й на всю спільноту держави, оскільки не лише громадяни України не знають, до якого суду їм звернутись по захист своїх прав, а й судді, зокрема й вищих інстанцій, помиляються у визначенні юрисдикції.
«Таке становище є неприпустимим. Наші звернення до законодавця щодо чіткішого врегулювання цих питань не знаходять належної підтримки. Тому ми шляхом формування судової практики зобов’язані розв’язати ці питання та надати можливість громадянам України та іншим суб’єктам звернення мати доступ до належного суду для вирішення їхніх питань», — підкреслив суддя.
Що стосується проблеми обговорення, а саме — визначення юрисдикції, до якої слід віднести справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, то М.Смокович підкреслив: ці проблеми виникли в україн¬ських обителях Феміди майже десять років тому й існують сьогодні.
«Основною категорією є справи з предметом оскарження дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час розгляду заяв чи повідомлень про злочини, зокрема заяви про порушення кримінальної справи. Нині адміністративні та загальні кримінальні суди відмовляють у відкритті проваджень щодо розгляду таких справ. «Адміністративники» вважають, що подібні справи мають розглядатися кримінальними судами, а останні вважають, що кримінальним процесуальним судочинством не передбачено вирішення таких спорів», — розповів секретар пленуму ВАС. «Цей шлях веде до Європейського суду з прав людини. Результат, я впевнений, буде негативний для нашої держави. І ми тут зібралися, щоб перешкодити цьому», — наголосив М.Смокович.
Суди різних юрисдикцій відмовляються розглядати справи, хоча згідно з ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
М.Смокович вважає, що такі спори мають розглядати в порядку кримінального судочинства.

Аналіз практики реагування

Своєю чергою голова Харківського апеляційного адміністративного суду Валентина Ємельянова аналізувала практику розгляду ХААС справ щодо звернень громадян до правоохоронних органів. В.Ємельянова підкреслила, що практика розгляду справ про зобов’язання дати від¬повідь за заявою до органів прокуратури, слідчих ор¬ганів та органів дізнання передбачена законом «Про звернення громадян», і такі справи розглядаються за нормами адміністративного судочинства.
«У справах за позовами до органів прокуратури, слідчих органів та органів дізнання про зобов’язання прийняти рішення на підставі ст.97 КПК та щодо оскарження дій органів прокуратури, вчинених під час перевірки заяви або повідомлення про злочин до порушення справи; стосовно оскарження дій при проведенні окремих слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи суди повинні враховувати рішення Конституційного Суду №6-рп/2001 від 23.05.2001, відповідно до якого діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури не належить до сфери управління і не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства», — підсумувала очільниця суду.

Спірні заяви

Висловила думку з цього приводу і начальник відділу представництва органів прокуратури в суді Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Наталя Гнатенко. Вона підкреслила: в прокуратуру надходять сотні тисяч заяв про те, що громадяни не задоволені вирішенням спорів. «У разі незгоди з прийнятими рішеннями в цивільній, адміністративній, кримінальній, господарській справах громадянин звертається до органів прокуратури із заявою про порушення кримінальної справи. Спочатку стосовно суддів першої інстанції постановили рішення, потім апеляційне, касаційне. Спочатку окремо по кожному, потім відносно колегії. Далі скаржиться на прокурорів, на Генеральну прокуратуру і закінчується все це Президентом, який допустив нібито незаконне захоплення влади, і в результаті склалася така ситуація, що громадянин не задоволений вирішенням спору. Лише щодо таких заяв прокуратура не приймає рішення на підставі ст.97, а дає роз’яснення громадянину про його право оскарження даного рішення в порядку, встановленому чинним законодавством, або неможливість цього оскарження, якщо воно вже не передбачене», — уточнила Н.Гнатенко.
«Такі заяви у більшості випадків, можливо, поро¬джені недосконалістю законодавства чи безвідповідальністю громадян, які пишуть їх. Часто ці заяви містять образливі висловлювання на адресу прокурорів, суду та органів державної влади. В якому порядку оскаржувати таке рішення прокурора? Звичайно, прокуратура не може заперечувати право громадян на оскарження, проте за процесуального законодавства на це запитання неможливо дати відповідь. Це проблема, яку повинен вирішувати не тільки Вищий адміністративний суд. Проте зобов’язувати прокуратуру приймати рішення на підставі ст.97, на мій погляд, неприпустимо», — сказала представниця прокуратури.

Механізм вирішення

Зі своїми пропозиціями виступив заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Стані¬слав Міщенко. «На мій погляд, нині залишається одна проблема: що робити з тими заявами, щодо яких прокурор не прийняв рішення на підставі ст.97. Потрібно мати механізм, а його поки що немає. Найголовніше тепер — визначитися з підходом прокурорських працівників до таких заяв, а саме: їхні рішення повинні прийматися згідно із законом, а отже, в порядку ст.97», — запевнив законник.
Після того як усі охочі виступили, М.Смокович запропонував підготувати спільний інформаційний лист ВАС та ВЦКС із цього питання. Також він наголосив на необхідності створення робочої групи з підготовки проекту змін до КПК. М.Смокович порадив дати завдання Харківському апеляційному адміністративному суду доповнити узагальнення й поширити цю інформацію по Україні.
Присутні зійшлися на тому, що роблять спільну справу, ділити немає чого, тому дану проблему теж треба вирішувати разом. Але якщо ситуація не стабі¬лізується, українці най¬ближчим часом зможуть захищати свої права лише в Стразбурзі.

Ірина ЧЕРВ’ЯК