Майстерня актів правосуддя

У рішеннях порадили уникати зайвої деталізації, прогнозів та згадок іноземної валюти

Пленум Вищого адміністративного суду роз’яснив, що таке судове рішення та яких правил необхідно дотримуватися при його складенні. Це допоможе «адміністративникам» ухвалювати зрозумілі та чіткі акти правосуддя.

Чітко та зрозуміло

«Адміністративники» постійно наголошували: при ухваленні рішення по­винне забезпечуватися правильне та однакове застосування судами норм Кодексу адміністративного судочинства. Але що ж робити, коли кожен суд розтлумачує те чи інше положення процесуального закону по-своєму? У такому випадку на допомогу приходить пленум ВАС, який роз’яснює, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації.

На постанову «Про судове рішення в адміністративній справі» служителі Феміди чекали давно. Адже акт правосуддя — це результат роботи законників, які складають такі документи чи не щодня. І хоча КАС установлює певні вимоги до написання судових рішень, останні все ж можуть бути різними.

Якими правилами має керуватися законник, складаючи акт правосуддя, роз’яснив пленум ВАС.

Так, прийнята ним постанова складається з 20 пунктів. У документі зазначається, що найважливішим результатом здійснення правосуддя адмінсудами є ухвалення судового рішення. Постанова дає визначення терміна «судове рішення», ідеться в ній і про види, форми та структуру акта.

Зокрема, у п.6 документа зазначається: «Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов’язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності».

Також пленум роз’яснив, що рішення, як документ офіційно-ділового стилю, повинне викладатися з дотриманням норм літературної мови та використанням уніфікованих зворотів ділової та юридичної мови, мати логічну послідовність та нейтральний тон викладення матеріалу, характеризуватися точністю, стислістю та зрозумілістю викладу.

«Судам слід ураховувати, що рішення не повинно містити зайвої деталізації (викладення змісту ухвал суду про рух справи або ухвал, постановлених у судовому засіданні, іншої інформації тощо), яка не має правового значення для вирішення справи», — наголошується в постанові.

Про номер не забудьте

Іноді в служителів Феміди виникає дилема: зазначати чи ні у вступній частині рішення номер адмінсправи. Адже ст.163 КАС цього не передбачає. Проте в Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адмінсудах передбачено, що нижче назви процесуального документа в правому верхньому куті напроти дати проставляється номер справи.

«Номер адміністративної справи забезпечує оперативне та якісне оброблення судового рішення за допомогою комп’ютерної та електронної техніки, його використання як одного з джерел інформації… Судам необхідно керуватися вимогами Інструкції та зазначати в судовому рішенні номер судової справи», — роз’яснив пленум ВАС.

Також у постанові зазначено: судам варто мати на увазі, що «саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обгрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією».

Без євро та доларів

Пункт 10 постанови присвячений резолютивній частині рішення. У ньому, зокрема, йде мова про те, що ця час­тина документа є завершальною й від­ображає результат вирішення справи, а тому повинна мати чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Також пленум ВАС рекомендує уникати в резолютивній частині приписів, що «прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов’язання його про вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє».

У цьому ж пункті звертається увага й на те, яких правил необхідно дотримуватись «адміністративникам» при написанні рішень про стягнення з відповідача певної суми коштів на користь позивача. «Розмір грошових кош­тів, що підлягає стягненню, зазначається цифрами та в дужках словами у грошовій одиниці України — гривні. У разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду в мотивувальній частині рішення потрібно навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком на день ухвалення рішення», — підкреслюється в постанові.

Але з цього правила є виняток: суд може ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у справах щодо правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках та в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 Цивільного кодексу).

Особливості актів правосуддя

У постанові є рекомендації, які нюанси потрібно враховувати при ухваленні рішення у спорах тієї чи іншої категорії. «Задовольняючи позов про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, судам варто враховувати, що законодавством України не віднесено до повноважень суду ухвалення рішення про заборону в’їзду іноземцям та особам без громадянства на територію України», — говорить п.10.5 постанови.

Також у справах про обмеження реалізації права на мирні зібрання суд повинен зазначити спосіб такого обмеження (заборона проводити збори, мітинги, походи, демонстрації, заборона проводити їх у певному місці чи в певний час, за визначеним маршрутом).

Для забезпечення судового контро­лю за своєчасним та належним виконанням рішення суд у резолютивній частині повинен повніше використовувати право покладати обов’язок на суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у визначений строк звіт про його виконання.

Роз’яснюй лише своє

У п.19 постанови зазначено, що, за правилами ст.170 КАС, роз’яснення рішення можливе тоді, коли воно є не­зрозумілим. «Зазначене питання розглядається тільки судом, який ухвалив судове рішення. Під судом, який ухвалив судове рішення, необхідно розуміти суддю, який ухвалив таке рішення одно­особово, або колегію суддів, якщо судове рішення ухвалювалося таким складом суду. Тому судам необхідно враховувати, що є неприпустимим роз’яснення судового рішення, ухваленого суддею одноособово, судом у колегіальному складі. Так само є неприпустимим роз’яснення судового рішення, ухваленого судом у колегіальному складі, суддею одноособово», — йдеться в п.19 прийнятого пленумом ВАС документа.

Якщо ж законник, який ухвалив акт, не може розглянути заяву про роз’яснення рішення (наприклад, закінчився термін його повноважень), то це робить інший володар мантії, якого визначають за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

«В ухвалі про роз’яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду», — наголошується в документі.

Пленум ВАС одноголосно підтримав постанову. Сподіваємося, що після ознайомлення з нею «адміністративники» знайдуть відповіді на багато питань, а рішення писатимуть за рекомендованим зразком. Це дійсно допоможе забезпечити правильне та однакове застосування норм КАС.