Законникам пояснили, коли скарбниця компенсує помилки чиновників
Якщо неправота чиновників обернулася для громадянина фінансовими втратами, держава, можливо, компенсує збитки. Вищий арбітражний суд РФ підготував особливі рекомендації, як розглядати справи про заподіяння шкоди чиновниками, пише «Российская газета».
На практиці нерідко виникають суперечки, як же правильно тлумачити ту чи іншу норму в конкретній справі. ВАС РФ вирішив з’ясувати спеціально для людей у мантіях тонкощі справ про виплату компенсацій. Експерти провели аналіз подібних процесів, і нині вища інстанція завершує роботу над оглядом судової практики.
Найближчим часом проект документа винесуть на розгляд президії ВАС РФ, який обговорить і затвердить рекомендації. Проте з деяких питань у фахівців ще немає єдиної думки.
Наприклад, хто повинен доводити, що державні органи або муніципальні власті не праві? Є два варі¬анти: або позивач, котрий вважає, що столоначальники безпідставно спричинили йому збитки; або сама влада, якщо на неї поскаржаться. Поки що в проекті документа передбачено дві абсолютно різні відповіді на непрості, здавалося б, питання. Остаточне слово має сказати президія.
Однак за деякими пунк¬тами розбіжностей у проекті немає. Припустимо, якщо збитки заподіяли регіональні підрозділи федерального відомства, скаргу має прийняти місцевий суд — не треба їхати по правду до Москви. Відпо¬відачем усе одно буде скарбниця, і якщо чиновники винні, вона компенсує збитки.
Хоча відстані, за великим рахунком, уже не проб¬лема. З листопада в судових засіданнях арбітражу дозволено використову¬вати відеоконференцзв’язок. А днями вступила в дію система «Мій арбітр», котра дозволяє подавати позови через Інтернет.
Безпосереднього стосунку до нового документа електронні технології, звичайно, не мають. Проте вони значно спростять, зокрема, процес стягнення компенсацій за помилки чиновників.
А вимагати грошової сатисфакції можна і в тому випадку, якщо чиновник не виявив спритності або взагалі пальцем не кивнув, аби зробити свою справу. В проекті проаналізовано дві справи, коли через нерозторопність приставів боржники встигли зникнути з грошима. У першому випадку з якогось кооперативу стягнули 0,5 млн руб. На рахунку боржника лежало 250 тис. руб. (близько 63 тис. грн.). Виконавче провадження вже було відкрите, однак поки пристав збирався з думками, кооператив закрив рахунок. Ви¬вчивши матеріали, суд вирішив, що в нормальних умовах, «тобто за належного виконання судовим при¬ставом-виконавцем своїх обов’язків», стягувач міг отримати за виконавчим листом 250 тис. руб. Тепер же ці гроші заплатить скарб¬ниця.
В іншій справі на кону був 1 млн руб., саме стільки потрібно було стягнути з боржника. Все йшло начебто до щасливої розв’язки: в боржника було цінне майно, яке перебувало під арештом. Але судовий пристав несподівано зняв з нього арешт і перетворив стягнення на векселі. Однак їхня ціна була надто завищена, насправді вони нічого не коштували. А поки правда спливла, майно зникло.
Що це: помилка або корупція? Відповідь мають дати компетентні органи. Проте в будь-якому випадку казна за це заплатить: арбітраж постановив ви¬платити з бюджету 700 тис. руб. Саме стільки можна було виручити після продажу майна боржника. При цьому держава має право вимагати в остан¬нього повернути кошти.
В арбітражних судах відносини з’ясовують організації, а не прості громадяни. Компанії в чомусь легше судитися з державними органами: в неї є штатні юристи, для яких це робота. Звичайній людині доведеться знаходити час для процесів і витрачатися на адвокатів. Розглядатимуть її справу суди загальної юрисдикції.
Проте загальні принципи права однакові. На думку експертів, дані арбітражні процеси дисциплінують держслужбовців. Є надія, що результат відчують на собі й пересічні громадяни.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!