Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов’язання, ЦК покладає на неї обов’язок довести відсутність своєї вини.
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13 лютого 2013 року м.Київ №6-170цс12
Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б., —
розглянувши на спільному засіданні заяву Приватного підприємства «Віталфарма» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.04.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Віталфарма» до Особи 18 про відшкодування збитків й за зустрічним позовом Особи 18 до Приватного підприємства «Віталфарма», третя особа — приватний нотаріус Київського нотаріального округу Особа 19, про визнання договору частково недійсним та зобов’язання укласти договір,
ВСТАНОВИЛИ:
У липні 2009 року ПП «Віталфарма» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючися на те, що 24.06.2008 між ним й Особою 18 укладено попередній договір, за умовами якого з моменту набуття відповідачем права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за Адресою 1 та отримання підприємством письмового повідомлення про це й копій правовстановлюючих документів на об’єкт купівлі-продажу в строк до 1.08.2008 сторони зобов’язались укласти договір купівлі-продажу на умовах, встановлених попереднім договором. Для підтвердження своїх зобов’язань і забезпечення їх виконання 4.07.2008 підприємство сплатило завдаток у розмірі 969940 грн., однак основний договір з вини відповідача не було укладено.
Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, ПП «Віталфарма» просило стягнути з Особи 18 969940 грн. за невиконання зобов’язань, передбачених попереднім договором, та 1939880 грн. суми завдатку в подвійному розмірі.
Особа 18 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними останнього речення пункту 1 та фрази із п.13 попереднього договору, укладеного між сторонами 4.07.2008, й зобов’язати ПП «Віталфарма» укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу за вказаною адресою відповідно до істотних умов, погоджених сторонами в попередньому договорі 4.07.2008.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26.11.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24.03.2011, у задоволенні позову ПП «Віталфарма» та зустрічного позову Особи 18 відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 17.08.2011 касаційну скаргу ПП «Віталфарма» задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26.11.2010 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 24.03.2011 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 969640 грн. скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким постановлено стягнути з Особи 18 на користь ПП «Віталфарма» 969640 грн.; у решті зазначені судові рішення залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 18.04.2012 за касаційною скаргою Особи 20, яка не брала участі у справі, вищевказане рішення від 17.08.2011 скасовано, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26.11.2010 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 24.03.2011 залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду заяві ПП «Віталфарма» просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 18.04.2012, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст.614 Цивільного кодексу, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження своїх доводів ПП «Віталфарма» наводить рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 17.08.2011, постанови Вищого господарського суду від 22.09.2011 та 10.01.2012, постанову колегії суддів Судової палати у господарських справах ВС від 23.03.2010.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 3.12.2012 справу допущено до провадження у ВС, а ухвалою цього ж суду від 17.12.2012 поновлено строк на подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 18.04.2012.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПП «Віталфарма», перевіривши доводи заяви, судові палати у цивільних та господарських справах ВС визнають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.355 Цивільного процесуального кодексу заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом
Судами встановлено, що 24.06.2008 між сторонами був укладений попередній договір, за умовами якого вони домовились у строк до 1.08.2008 укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за Адресою 1 та розташований на земельній ділянці площею 2,95 га.
4 липня 2008 року сторонами були підписані та нотаріально посвідчені зміни до попереднього договору, відповідно до яких вони домовилися протягом двадцяти днів з моменту набуття відповідачем у власність цілісного майнового комплексу й отримання позивачем від останнього письмового повідомлення та копій правовстановлюючих документів на майно укласти основний договір; ПП «Віталфарма» зобов’язалось набути у власність указане майно в строк до 25.07.2008.
На підтвердження свого наміру згідно з п.5 попереднього договору ПП «Віталфарма» сплатило Особі 18 969940 грн.
Пунктом 13 попереднього договору передбачалось, що в разі ненабуття Особою 18 у власність цілісного майнового комплексу в зазначений у договорі строк, відмови ПП «Віталфарма» від підписання та нотаріального посвідчення основного договору Особи 18 зобов’язується до 20.08.2008 повернути підприємству 1939880 грн., а в разі необгрунтованої відмови ПП «Віталфарма» від підписання основного договору сплачений ним завдаток у розмірі 969940 грн. залишається в Особи 18.
За договором купівлі-продажу від 29.07.2008 Особа 18 набув право власності на цілісний майновий комплекс, проте завершив оформлення документів, які дозволили б йому здійснити продаж цього майна, лише 16.09.2008.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивачем не доведено, що невиконання зобов’язань, передбачених п.13 попереднього договору, відбулося саме з вини відповідача.
Проте в наданих заявником для підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постановах ВГС від 22.09.2011 та від 10.01.2012 зазначено, що відповідно до вимог ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом або договором, а відсутність своєї вини повинна довести особа, яка порушила зобов’язання.
Разом із тим постанова колегії суддів Судової палати в господарських справах ВС від 23.03.2010, що додана до заяви, не може бути визнана як підстава для перегляду, оскільки була ухвалена в порядку перегляду судових рішень ВС з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме ст.614 ЦК.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судові палати в цивільних та господарських справах ВС виходять із такого.
Згідно з вимогами ст.629 ЦК договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.635 ЦК встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Необгрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2 ст.635 ЦК).
Відповідно до чч.1 та 2 ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Аналіз положень ст.614 ЦК дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов’язання, ЦК покладає на неї обов’язок довести відсутність своєї вини.
Особа звільняється від відповідальності лише в тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов’язання.
Проте суд касаційної інстанції в ухвалі від 18.04.2012 визнав правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові ПП «Віталфарма» з тих підстав, що позивачем не доведено вину відповідача в невиконанні зобов’язань за попереднім договором, допустивши неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 614 ЦК.
Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.360-4 ЦПК ВС задовольняє заяву в справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.
Одночасно судові палати ВС звертають увагу суду касаційної інстанції на необхідність перевірки при новому розгляді справи наявності в Особи 20 права на оскарження в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, якими було відмовлено в позові до Особи 18. Слід також звернути увагу на те, що касаційна скарга Особи 20 була подана після розгляду справи в касаційному порядку 17.08.2011, а доводи скарги були обґрунтовані посиланням на незаконність цієї ухвали суду касаційної інстанції, яка згідно зі ст.349 ЦПК набрала законної сили й перегляду в касаційному порядку не підлягала.
Керуючись ст.360-3 ЦПК, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛИ:
Заяву приватного підприємства «Віталфарма» задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 18.04.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!