Підроблення без наступної злочинної поведінки у вигляді зловживання службовим становищем не могло спричинити тяжких наслідків.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
7 лютого 2013 року м.Київ №5-31к12
Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — заступника Голови Верховного Суду України — секретаря Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,
суддів: Вус С.М., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В.,Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф.,
за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,
розглянувши кримінальну справу за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.04.2012 щодо Особи 3,
УСТАНОВИЛА:
вироком Суворовського районного суду м.Херсона від 21.04.2011
Особу 3, Інформація 1, уродженку с.Кисилівка Білозерського району Херсонської області, таку, що не має судимості,
засуджено за: ч.5 ст.191 КК із застосуванням ст.69 КК до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю та фінансово-господарською діяльністю, строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч.2 ст.366 КК до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з фінансово-господарською діяльністю строком на 2 роки.
На підставі ст.70 КК Особі 3 визначено остаточне покарання — позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю та фінансово-господарською діяльністю, строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.
Особу 3 визнано винною в тому, що вона за обставин, викладених у вироку, як головний бухгалтер Приватного підприємства «Радар» за попередньою змовою з особою, засудженою за цей злочин окремим вироком, склала завідомо неправдиві офіційні документи для отримання кредиту, подала їх до Херсонської філії Акціонерного банку «Укоопспілка», на підставі яких уклала кредитний договір на суму 55 тис. грн., якими заволоділа шляхом зловживання службовим становищем.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах ВСС ухвалою від 10.04.2012 судове рішення залишила без змін.
У заяві заступник Генерального прокурора просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати ВСС від 10.04.2012 та направити справу на новий касаційний розгляд. Підставою для перегляду цієї ухвали, на думку прокурора, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми, передбаченої ч.2 ст.366 КК, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Він уважає, що дії Особи 3 щодо складання завідомо неправдивих офіційних документів слід кваліфікувати не за ч.2 ст.366 КК, а за ч.1 цієї статті, оскільки її дії, зокрема складання завідомо неправдивих офіційних документів, тяжких наслідків не спричинили.
На обгрунтування заяви прокурор послався на ухвалу колегії суддів судової палати ВСС від 18.09.2012 щодо Особи 4, засудженого вироком Пролетарського районного суду м.Донецька від 30.01.2012 за ч.4 ст.191 і ч.2 ст.366 КК. У цій справі суд касаційної інстанції перекваліфікував дії засудженого з ч.2 на ч.1 ст.366 КК. Як зазначає прокурор, касаційний суд правильно визнав, що тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні господарському товариству матеріальних збитків, настали не в результаті службового підроблення, а внаслідок заволодіння Особою 4 майном товариства шляхом зловживання службовим становищем.
Судова палата в кримінальних справах ВС заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, перевірила матеріали справи, обговорила доводи, наведені в заяві, та дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакова правова оцінка судом касаційної інстанції суспільно небезпечних наслідків у такому злочині, як службове підроблення, а саме: за яких фактичних обставин службове підроблення належить кваліфікувати як таке, що спричинило тяжкі наслідки, а за яких — без урахування таких наслідків.
Судова палата в кримінальних справах ВС зазначає, що з приводу порушеного питання Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію, яка зводилася до того, що ставлення в провину особі, яка вчинила службове підроблення, спричинення тяжких наслідків, визначення яких дається у п.4 примітки до ст.364 КК, можливе за умови, коли такі наслідки перебували в прямому причинному зв’язку саме з діями, зазначеними в диспозиції ч.1 ст.366 КК (ухвала ВС від 30.10.2008, справа №5-3895к08 щодо В.; постанова ВС від 19.12.2011, справа №5-18кс11 щодо Л.).
Відповідно до ст.400-25 Кримінально-процесуального кодексу (1960 року) рішення ВС, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.
У кримінальній справі, в якій заперечується рішення касаційного суду, встановлено, що матеріальні наслідки, які полягають у заволодінні коштами банку, перебували в причинному зв’язку саме зі зловживанням Особи 3 своїм службовим становищем. Цьому діянню передувало службове підроблення, яке саме по собі без наступної злочинної поведінки Особи 3 не могло спричинити тяжких наслідків.
У рішенні, яке надано для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння подібні до діяння, інкримінованого Особі 3, і отримали кримінально-правову оцінку за ч.1 ст.366 КК.
Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які поставлені в провину Особи 3, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечного діяння, наданого для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції зазначену норму кримінального закону про кримінальну відповідальність застосував неправильно.
За таких обставин оскаржене рішення касаційного суду щодо Особи 3 належить визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень ст.400-22 КПК (1960 року) іншого способу усунення виявленого Верховним Судом неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено.
Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності з чинним законодавством.
Керуючись п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК, стст.400-20, 400-21, 400-22 КПК (1960 року), Судова палата в кримінальних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 10.04.2012 щодо Особи 3 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст.400-12 КПК (1960 року).
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!