Лише ВР може допомогти законникам «поділити» судовий збір. Так сказав КС. А що зробить Рада?
Конституційний Суд не став шукати відповіді на питання щодо сплати судового збору, які турбували Верховний Суд. Так, у відкритті провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.9 закону «Про судовий збір» КС відмовив. На його думку, цю проблему повинен вирішити парламент. Законодавець про неї знає, однак чомусь не поспішає виправити ситуацію.
Як ВС звернувся до КС
Нагадаємо, що восени 2012-го Пленум ВС звернувся до КС, аби отримати офіційне тлумачення положень чч.1, 2 ст.9 закону «Про судовий збір», насамперед термінів «місце розгляду справи» та «кошти на забезпечення здійснення правосуддя».
Як стверджували верховні законники, нечітке розуміння вказаних словосполучень не дає однозначної відповіді, зокрема, на таке питання: на рахунок якого суду необхідно сплачувати судовий збір у разі вирішення вищим спеціалізованим судом питання про допуск справи до провадження у ВС. Також незрозуміло, чи включає в себе поняття «кошти на забезпечення здійснення правосуддя» виплату винагороди законникам та зарплати працівникам апарату судів.
Так, на думку ВС, обов’язковий платіж від громадян за подання заяви про перегляд рішень ВС має надходити на рахунок останнього. Частиною 2 ст.4 закону передбачено розміри ставок судового збору, а також установлено вичерпний перелік документів та дій, за які передбачений такий платіж. Зокрема, до вказаного переліку віднесено заяви про перегляд рішень ВС. «При цьому закон не передбачає сплати збору за вирішення вищим спецсудом питання про допуск справи до провадження у ВС та не визначає ставки такого платежу», — йшлося в поданні до КС.
До того ж ситуація, коли «вищі спецсуди, постановляючи ухвали про необхідність сплати збору на їхні рахунки, указують розміри ставок збору, передбачені для подання заяв про перегляд рішень ВС, призводить до подвійної сплати збору: на рахунки вищих спецсудів — за допуск справи до провадження й на рахунок ВС — за її розгляд». А це, наголошувалося в поданні ВС, істотно обмежує права заявників.
«Щоб зняти ці питання і з’ясувати, що слід розуміти під термінами «місце розгляду справи» та «кошти на забезпечення здійснення правосуддя», ми звернулися до КС із відповідним поданням», — пояснив необхідність тлумачення положень закону Перший заступник Голови ВС Ярослав Романюк. Однак КС ці питання так і «не зняв». Чому? Читайте далі.
Всі питання — до ВР
Наш тижневик ще в січні цього року надрукував матеріал про те, що КС навряд чи візьметься за цю справу, оскільки фактично йшлося не стільки про тлумачення словосполучень, скільки про прогалину, яку належить усунути законодавцеві (див. №2—3 від 19.01—25.01.2013). Так і сталося: 27 лютого КС прийняв ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі щодо судового збору.
Суд пояснив: наведені в конституційному поданні обгрунтування та аналіз закону «Про судовий збір» дають підстави для висновку про законодавчу неврегульованість цих питань. А відповідно до правової позиції КС, викладеної в ухвалі від 21.03.2002, «відсутність законодавчого врегулювання не може бути підставою для розгляду конституційного подання, оскільки це є прерогативою Верховної Ради». Отже, робить висновок КС, питання, порушені в поданні, йому не підвідомчі.
Виходить, що суб’єкт права на звернення до КС припустився помилки: просив розтлумачити не суть норми, а порядок її практичного застосування. Тобто Суд мав би пояснити, як, коли та яким чином повинен діяти той чи інший суб’єкт права в конкретних ситуаціях. Такі пояснення вважаються консультацією щодо правозастосування. І все було б добре, якби не одне «але»: КС не дає таких консультацій, адже це не належить до його повноважень.
Тому виправити ситуацію повинні творці закону «Про судоустрій і статус суддів». Та не відомо, коли в народних депутатів дійдуть руки до цього питання.
Ініціативи «не до діла»
Законодавчі непорозуміння — звичне й нормальне явище. Адже неможливо заздалегідь передбачити, як у реальному житті працюватиме та чи інша норма нового правового акта. Тому на практиці й виникають усілякі нюанси.
Деякі парламентарі знають, що проблема щодо розподілу судового збору за подання заяв про перегляд рішень ВС існує. «У даному випадку важко було спрогнозувати, що настільки значний відсоток заяв повертатиметься вищими спеціалізованими судами без допуску до провадження у ВС. Однак наявність цієї проблеми не впливає на якість правосуддя в цілому, і це — головне», — зазначав співавтор закону «Про судовий збір» Володимир Пилипенко.
Звичайно, у ВР був зареєстрований не один законопроект, яким пропонувалося внести зміни до згаданого акта. Проте чомусь ці пропозиції стосувалися, зокрема, звільнення тих чи інших суб’єктів від сплати судового збору або, навпаки, — зобов’язання вносити на рахунки судів ці кошти.
Нагадаємо, що 2 жовтня 2012 р. ВР прийняла в першому читанні за основу проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сплати судового збору)» (№0973), поданий Кабінетом Міністрів. У разі його прийняття будуть запроваджені нові ставки судового збору в справах про адміністративні правопорушення та підвищаться окремі ставки судового збору, який справляється за подання до суду позовних та інших заяв, передбачених процесуальним законодавством. Також планується, що судовий збір не повертатиметься у випадку залишення заяви або скарги без розгляду та закриття провадження у справі. Про проблему ВС та вищих спецсудів — жодного слова.
Не фрагментарно, а системно
У лютому цього року в парламенті з’явився проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо впорядкування повернення судового збору» (№2231). Пропонується вилучити з підстав повернення судового збору у випадках зменшення розміру позовних вимог за заявою позивача та закриття провадження у справі внаслідок відмови заявника від позову, а також у разі досягнення сторонами мирової угоди (якщо вона визнана судом). Тобто цей документ перегукується з урядовим, який нині готується до другого читання.
20 березня Комітет ВР з питань верховенства права та правосуддя рекомендував парламенту за результатами розгляду в першому читанні прийняти його за основу. «Запропоновані зміни унеможливлять випадки зловживання правом на звернення до суду, заявлення необгрунтовано завищеної ціни позову, а також сприятимуть формуванню єдиної судової практики у сфері повернення судового збору». Таку думку щодо законопроекту висловила Державна судова адміністра-
ція.
«Заперечень щодо прийняття проекту закону немає». Такий коротенький висновок зробив керівник Вищого адміністративного суду в листі до голови комітету. І лише Вищий господарський суд зазначив: у вирішенні питання щодо доцільності прийняття документа слід ураховувати фрагментарність запропонованих ним змін до закону «Про судовий збір», який потребує системного вдосконалення.
ВГС укотре нагадав законодавцям, що нині в усіх випадках кошти судового збору за подання заяв про перегляд ВС рішень господарських судів надходять до спеціального фонду державного бюджету за платіжними реквізитами ВС, а не ВГС. Проте визначені розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу процесуальні дії, пов’язані з перевіркою наявності підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, з дотриманням порядку подання такої заяви, її відповідності вимогам ГПК тощо, здійснюються саме ВГС. Тобто останній витрачає матеріальні ресурси на опрацювання заяв про перегляд рішень господарських судів. Однак ці витрати йому не відшкодовуються. Тому втручання у вирішення цього питання ВР — необхідне та неминуче.
***
Сьогодні питання про те, чи візьмуть народні депутати до уваги зауваження представників судової влади, залишається відкритим. Законники сподіваються на підтримку законодавців, які є для них останньою інстанцією. Адже саме від парламентарів залежить, як довго ще ВС та вищі спецсуди «ділитимуть» судовий збір. Однак з якихось причин суб’єкти законодавчої ініціативи не поспішають вносити до ВР відповідні пропозиції.
Позиція
«Опрацювання матеріалів заяв про перегляд рішень господарських судів вимагає від ВГС належної організації документообігу, в тому числі оплати поштової кореспонденції, а саме: копій ухвал про усунення недоліків заяви, повернення заяви, залишення заяви без розгляду, відмову в допуску або про допуск справи до провадження у ВС, а також для надання відповідей за результатами розгляду заяв, що надходять на адресу ВГС від суб’єктів права на звернення про перегляд рішень господарських судів (сторін у справі, Генпрокурора). Такі витрати ВГС залишаються без відшкодування, тому необхідним є внесення змін до закону, згідно з якими суб’єктами отримання коштів від сплати відповідного судового збору буде визначено окремо як ВС — за власне розгляд справи з перегляду рішень господарських судів, так і ВГС — за розгляд заяви про допуск справи до провадження у ВС. Тому пропонуємо здійснювати розподіл відповідних сум збору з розрахунку 50% ставки судового збору на рахунок ВГС та 50% ставки судового збору — на рахунок ВС».
(З листа Вищого господарського суду до Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!