Дозвіл на втручання в приватне спілкування людини не повинен порушувати її права
Для сучасного суспільства доступ до змісту спілкування вже не сенсація, швидше — теорема. Щоправда, доводити в ній треба не факт, а потребу того втручання. Власне, для цього потрібні законні підстави. Новий Кримінальний процесуальний кодекс в окремих випадках їх передбачає. Проте, щоб не порушити право людини на невтручання в особисте й сімейне життя, треба навчитися виконувати норми кодексу.
Законне перехоплення
Нещодавно КПК знову став приводом зібрання володарів мантій у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ. На круглому столі представники Феміди говорили про застосування положень глав 20 і 21 КПК, де йдеться про слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії. Недарма приводом для зустрічі стали саме ці глави. Згадаймо: ще перед тим, як кодекс набрав чинності, у суспільстві жило кілька міфів, зокрема про те, начебто КПК дає право певному колу осіб втручатися в приватне життя інших осіб. Довелося розробникам роз’яснювати новели, запевняючи, що законослухняним особам та їхньому приватному життю нічого не загрожує.
Після 4 місяців дії нового КПК причетні до здійснення правосуддя в Україні зібралися, аби поділитися власним досвідом щодо застосування на практиці глав 20 і 21 кодексу. Найжвавіша дискусія виникла під час з’ясування: за яких же умов суд повинен давати дозвіл на втручання в приватне спілкування особи?
Голова Апеляційного суду Чернігівської області Садіг Тагієв ознайомив присутніх з особливостями доступу до інформації, яка є в розпорядженні операторів та провайдерів телекомунакацій. Він відзначив, що згідно з нормами чинного КПК можна отримати дозвіл на доступ до них. Але треба чітко орієнтуватись і звертати увагу на певні особливості роботи операторів і провайдерів та, звичайно, на закон, який дозволяє це робити.
Найпростіше отримати статичну інформацію, яка зберігається в провайдерів та операторів певний час. А от з динамічною інформацією важче: вона, проходячи через провайдерів та операторів, не фіксується. «Другий вид інформації можна отримати хіба що за ухвалою слідчого судді, внаслідок чого буде ввімкнене відповідне апаратне обладнання, аби перехопити потрібну інформацію», — пояснив С.Тагієв.
Голова суду звернув увагу присутніх на те, що важливо не лише визначити, яка саме інформація потрібна, а й обгрунтувати потребу в ній особи, котра звертається з відповідним проханням. Проте найголовніше — розуміння того, що «важливо, аби отримання інформації в провайдерів та операторів не спричинило порушення прав людини». Бо ж таким чином відбувається втручання в її приватне спілкування.
С.Тагієв зауважив, що завдяки простежуванню телефонних розмов можна легко встановити місце перебування людини. «Якщо слідчий систематично звертається до вас із клопотаннями надати можливість дізнатися, де знаходиться особа, як переміщується тощо, це, на мою думку, дуже грубе порушення! У цьому випадку важливий суддівський контроль — необхідно з’ясувати, для яких цілей береться повторна інформація, — порадив С.Тагієв і додав: — Нинішня ситуація переконує, що все нібито складається добре. Проте немає гарантії, що через 5 років ми із цієї трибуни не будемо вивчати помилки, які виявить у нас Європейський суд з прав людини».
А от кореспонденцію та приватне листування законник порадив чітко розмежовувати. «Майте на увазі: якщо слідчий бере дозвіл на відкриття архіву електронної пошти, то має право отримати інформацію лише щодо тих листів, які вже були відкриті адресатом. Якщо ж мова про непрочитані листи, то доступ до таких можна видавати, тільки керуючись гл.21 КПК. Невідкритий лист уважається кореспонденцією, що не дійшла до адресата та є приватним спілкуванням», — пояснив С.Тагієв. Це ж правило стосується й СМС-повідомлень, ММС, приватних компаній, що надають поштові послуги тощо.
Неабсолютна конфіденційність
Дотриманням прав особи при наданні дозволу на втручання в її приватне спілкування переймалася й голова Апеляційного суду Івано-Франківської області Надія Стефанів. «Право на конфіденційність листування та телефонних розмов не є абсолютним. Воно може бути порушеним, але за умов, якщо будуть дотримуватись європейські стандарти», — переконана законниця.
Аби краще зорієнтувати аудиторію, суддя зупинилася на конкретному прикладі, пояснивши особливості надання дозволу на негласні слідчі дії щодо розслідування посадових злочинів, які стосуються вимагання хабара. З’ясувати, є підстави для надання дозволу на втручання в приватне спілкування чи немає, слідчому судді треба на основі переліку документів, поданих із клопотанням.
«Проблеми якраз виникають у тому, що заяви про вимагання хабара надходять безпосередньо перед учиненням такої дії. Ця заява означає, що злочин ще не скоєно, але заяву вже внесено до єдиного реєстру», — поділилася міркуваннями Н.Стефанів. Вона додала, що треба чітко з’ясувати: скоєно злочин чи йому можна запобігти. За таких обставин складається ситуація: якщо заява — в єдиному реєстрі, то злочин ніби скоєно, але це ще не так. «Якщо надано право на проведення аудіовідеоконтролю за особою, то не зажди ухвала, яка фактично порушує права людини, буде реалізована таким чином, що буде складено протокол цієї негласної слідчої дії та зафіксовано процес давання хабара», — засумнівалася Н.Стефанів.
Тому треба чітко розмежувати: які заяви треба вносити до реєстру, а які повинні розглядатися ще в межах оперативно-розшукової справи для запобігання скоєнню злочину. Тим паче що після надання дозволу трапляється, що кримінальні провадження закриваються, бо не відбулося самого передання коштів.
Щоб уникнути таких непорозумінь, Н.Стефанів висловила побажання: «Необхідно, аби слідчі зрозуміли, з якою метою вони звертаються до суду з такими клопотаннями: запобігти вчиненню, встановити фактичні обставини справи чи розшукати особу, встановити особу, яка причетна до скоєння злочину».
Також варто враховувати той факт, що при наданні дозволу на зняття інформації з телекомунікаційних мереж повинні бути забезпечені дані про те, що керівники цих мереж операторів зв’язку були попереджені про нерозголошення таємниці, вважає голова Апеляційного суду Івано-Франківської області. Вона переконана: «Загроза конституційним правам існуватиме до того часу, поки не буде забезпечено контролю за виконанням ухвал суду».
Думка про 225-ту
Практика отримання інформації щодо приватного спілкування застосовується й в інших країнах. Про її особливості в Сполучених Штатах розповіла радник із правових питань департаменту юстиції. Посольства США в Україні, прокурор із 20-річним стажем Мері Батлер. Її компетенція — розслідування складних злочинів. Після позитивних слів загалом про КПК, жінка зупинилася на його ст.225 в якій ідеться про допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні. М.Батлер упевнена, що дозвіл на проведення такого допиту суд має право надавати лише в особливих випадках, як і передбачає стаття КПК.
В Америці така практика використовується, якщо особу мають депортувати, або якщо вона проживає у іншій країні. «Але, щоб отримати її показання в суді, нам треба проходити через процедури надання правової допомоги, що дуже ускладнює допит», — пояснила американка.
Аналізуючи ст.225 КПК, М.Батлер зауважила, що «надання дозволу на допити може порушити баланс між презумпцією невинуватості та потребами розслідування». А от американське законодавство в питанні прочитаних та непрочитаних і-мейлів подібне до українського. «Ми можемо отримати доступ до відкритих листів через певні клопотання до суду, в яких не вимагається серйозного обгрунтування потреб розслідування», — пояснила працівниця Посольства США.
* * *
Хоч би скільки говорили про застосування котрогось із законів, виконання норм часто-густо наражається на камені спотикання. Їх можна і потрібно прибрати зі шляху здійснення правосуддя роз’ясненнями та узагальненнями. КПК — не виняток. Тож суддівська спільнота продовжує працювати.
Пряма мова
СТАНІСЛАВ МІЩЕНКО, в.о. голови ВСС:
— Передбачити всі випадки, які потребуватимуть роз’яснень, неможливо. Тож ми з допомогою голів апеляційних судів продовжуємо моніторити застосування кодексу, на основі чого згодом зробимо висновки. Цього разу, ми вперше пропрацювали в режимі відеоконференції понад 6 год. Але із закінченням зустрічі, звісно, не закінчується наша подальша співпраця. Тим більше що учасники круглого столу поставили достатньо питань перед ВСС.
НАТАЛІЯ ПЕТРОВА, заступник керівника проекту USAID:
— Скільки б не написати законів, поки вони не будуть вивчені тими, хто має їх застосовувати, нічого не відбудеться. А щодо негласних слідчих дій, та вони мають відбуватися з урахуванням конституційних принципів, а також принципів, які розвинув у своїй практиці Європейський суд з прав людини.
На думку учасників круглого столу, проблеми, що виникають із застосуванням того чи іншого положення КПК, слід вирішувати за допомогою роз’яснень та узагальнень.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!