Вибори папи знову породили розмови про лібералізацію церкви
Новому понтифіку доведеться зіткнутися з серйозними сучасними проблемами церкви. Так, ліберальні запити формують в основному Європа й Північна Америка. Водночас як ніколи сильне консервативне крило, представники якого впевнені: підвищити авторитет католицької церкви можна тільки зануривши ноги по коліна в бетон, щоб випадково не зробити кроку в бік від традиції.
У пошуках відповіді
Що стало причиною відставки попереднього папи римського Бенедикта XVI? Висловлювалося безліч різних версій, у тому числі й така безглузда, як сором понтифіка за «педофільські скандали» й неможливість змінити ситуацію. Що стосується скандалів, які періодично виникають, то в сучасному світі це неминуче. Тим більше в такій величезній організації. Тим часом понтифік зумів вийти з цієї делікатної ситуації майже без втрат.
Чомусь жодній з «ворожок з версій» не прийшло в голову найлогічніше. Кардинал Йозеф Ратцингер ніколи не був публічною особою, він заробляв свій авторитет у вузькому колі богословськими працями. Цікавими й такими, що свідчать про відсутність сентиментальності стосовно себе. Можливо, він просто зрозумів, що втрачає ясність розуму, і не захотів бути керованим ватиканськими угрупованнями? Це тільки на Сході вважається, що влада — абсолютне благо, від якого не можна відмовитися з доброї волі, що людина може покинути високу посаду, тільки коли її винесуть уперед ногами в розкішній труні.
Як би там не було, новому понтифікові знадобиться виявляти й ясність розуму, й уміння оперативно реагувати на виклики часу, і дипломатичність. Період перебування на святому престолі Бенедикта XVI запам’ятається не тільки «педофільскими скандалами», він оголив серйозні сучасні проблеми церкви.
З’явилися покоління священиків і мирян, які голосно вимагають термінового вирішення питань, які раніше й пошепки обговорювати було не можна. Узяти хоча б лист понтифікові від «кількох десятків німецьких жінок, які називають себе «дружинами священиків» і хочуть легалізувати своє становище.
Або церковне розлучення, яке неможливе в католицькій церкві. Ця догма, яка цілком нормально виглядала в інших умовах, зараз сплодила цілу генерацію «розлучених». Вони змушені або відмовитися від повноцінного життя в общині, або прийняти неофіційний целібат. Запитаєте себе: ви погодитеся? Саме так, погоджується мало хто. Одружуються й поступово відходять від церкви.
Минулого року книга американської черниці Маргарет Фарлі «Просто любов. Основи християнської сексуальної етики» спричинила немало галасу, чому якоюсь мірою сприяла й Конгрегація віровчення, оскільки автор «пішла перпендикулярно» до церковного вчення про нерозривність шлюбу, секс і гомосексуальність.
Боротьба ідей
Так звані ліберальні запити формують в основному Європа й Північна Америка, де в деяких регіонах ситуація близька до катастрофи. Семінарії порожні, а храми не те щоб порожні, але контингент такий, що я, людина середніх років, відчула себе серед цих людей дебютанткою Віденського балу. Водночас як ніколи сильне консервативне крило, представники якого переконані: підвищити авторитет католицької церкви можна тільки зануривши ноги по коліна в бетон, щоб випадково не зробити кроку в бік від традиції.
Боротьба цих двох глобальних ідей продовжується, і перемир’я поки не передбачається. Хто сперечається — саме консервативні суспільства зараз дають найбільший притік молодих кліриків і віруючих. У Франції, Бельгії і далі по карті немало священиків з Африки й Азії. А ось «рідних» гостро не вистачає, і це погано — не через снобізм і расизм, а внаслідок відмінностей у менталітеті.
На думку деяких аналітиків, обрання папою 76-річного архієпископа з Буенос-Айреса Хорхе-Маріо Бергольйо — першого єзуїта й першого священнослужителя з Латинської Америки — може означати перемогу консерватизму, подальший відхід Європи від католицьких цінностей і культури, які її сформували. Святе місце порожнє не буде, й воно поступово заповниться більш пасіонарними віруючими. В Аллаха, наприклад.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!