Заступник голови госпсуду Києва Вікторія Джарти:

«Суддя повинен бути холоднокровним під час ухвалення рішень»

На сьогодні в керівництві судової системи не дуже багато жінок. Чому так склалося — кореспондент «ЗіБ» напередодні 8 березня запитав у заступника голови Господарського суду м.Києва Вікторії ДЖАРТИ. Також Вікторія Василівна розповіла про те, що підштовхнуло її до вибору кар’єри судді та про роль батька, колишнього голови Ради міністрів Криму, в цьому.

«Батько мене підтримував морально в будь-яких починаннях, але тільки як батько, а не як чиновник чи політичний діяч»

— Вікторіє Василівно, чому ви вирішили працювати в судовій системі й саме в суді господарської юрисдикції?

— Тому що для проходження практики я та ще деякі студенти пішли в тоді ще Арбітражний суд Донецької області. Моя дипломна робота стосувалася банкрутства, тому мені був корисний досвід у цій галузі права, хотілося подивитися, як усе працює, зсередини. Крім практики, іншої можливості попрацювати в суді в мене не було.

Через кілька місяців я зрозуміла, що це саме те місце, де я хочу працювати, і те, чим хочу займатися. З п’яти студентів, котрі прийшли на практику, чотири так і залишилися в судовій системі.

— Чи вплинула сім’я на ваш вибір працювати в судовій сфері?

— Від самого початку рідні підказували мені, на який факультет краще вступати, довго обговорювали. І, звичайно, це було їхнє рішення, щоб я вступила в Донецький національний університет на економіко-правовий факультет.

Не бачу в цьому нічого поганого. Батьки повинні допомагати дітям у таких питаннях, як вибір майбутньої професії, оскільки людина в 17 років має слабке уявлення про такі спеціальності, як юрист, суддя, адже в неї недостатньо життєвого досвіду.

Проте на цьому їхня допомога закінчилася. Де й ким працювати — я вже вирішувала самостійно.

— Прийнято вважати, якщо батьки займають високі посади, то це сприяє кар’єрі їхніх дітей. Чи допомагав авторитет батька на початку вашої суддівської кар’єри?

— Батько мене підтримував морально в будь-яких починах, але тільки як батько, а не як чиновник чи політичний діяч.

Якщо люди дізнавалися, що я донька Василя Джарти, вони були приємно здивовані. Але випадків, коли б хтось бурхливо реагував на це, не було. Я робила свою роботу. Кого не влаштовували ухвалені мною рішення, ті мали можливість піти в апеляційну й касаційну інстанції.

Крім прізвища, мене з батьком у моїй роботі нічого більше не пов’язувало.

Так, в Інтернеті писали різне: Зрозумійте, що незадоволені завжди будуть. Тим більше, коли мова йде про вирішення спорів. Сторона, що програла, завжди намагається виправдати поразку, й іноді людям здавалося, що причина цього криється в моєму прізвищі. Вважаю такі звинувачення несерйозними та, як кажуть у нас, бездоказовими.

— Чи не було прикро читати такі публікації в ЗМІ й те, що вас сприймали тільки як доньку В.Джарти?

— Ні, немає на що ображатися. Я завжди пишалася своїм батьком. Якщо комусь хочеться сприймати мене саме так — будь ласка.

— Посади голів Верховного і всіх вищих спеціалізованих судів займають чоловіки. Керівники всіх апеляційних господарських судів — теж чоловіки. Чому, на вашу думку, жінки нечасто отримують керівні посади в органах правосуддя? Не вважаєте, що має місце якась дискримінація?

— Ні, звичайно, дискримінації не відчуваю. (Сміється.) Напевно, тому, що так історично склалось.

Я згодна, що в нас чоловіків більше на будь-яких керівних посадах. І це стосується не тільки судів. Подивіться, наприклад у парламенті або в рейтингу значних бізнесменів. Відсоток успішних жінок у чоловічому товаристві невисокий. Але я сподіваюся, що з часом ситуація зміниться на нашу користь.

— А ви плануєте стати однією з тих жінок, яка займатиме високу посаду в суді?

— На сьогодні я працюю там, де працюю. І мені ще є що зробити в Господарському суді м.Києва. Я все ще накопичую досвід і знання, зокрема, пишу дисертацію.

«Сім’я була й залишається для мене пріоритетом, і я як жінка заради комфорту близьких готова до змін»

— Скільки робочого часу ви витрачаєте на виконання адміністративних обов’язків, а скільки залишається для розгляду справ?

— Відомо, що суди працюють з 9.00 до 18.00, з годинною перервою. Але якщо є робота, тоді сидиш до ночі. Взагалі-то, я ніколи не стежу за часом, коли є робота.

Проте повинна звернути увагу на те, що судді слухають більше справ, ніж голова та його заступники. Тому що на нас покладаються ще й адміністративні повноваження. Я, наприклад, розглядаю справи один раз на тиждень. Раніше — не менше трьох.

— Досить часто можна почути розмови про необхідність підвищення працівникам апарату судів зарплати. Впродовж тривалого часу ви самі були помічником судді, тож як оцінюєте рівень їх оплати праці? Вона порівнянна з обсягом виконуваної роботи?

— Так, я згодна, що працівники апарату суду виконують левову частку роботи й вимоги до її якості теж великі, тому, звичайно, хотілося б, аби їхня праця відповідно оплачувалася.

— Ви працювали протягом двох років суддею в Господарському суді Донецької області, а потім перешли на роботу до Києва. Чому вирішили переїхати в столицю?

— На момент, коли мене призначили суддею Господарського суду Донецької області, мій чоловік уже працював у Києві. І два роки, які ми жили в різних містах, були дуже важкими, до того ж у нас підростала маленька дитина. Ми могли бачитися тільки на вихідних, тому що ні чоловік, ні я не могли тоді залишити роботу. І як тільки з’явилася можливість працювати в Києві, я, не роздумуючи, відразу погодилась, адже жити та працювати в одному місті з чоловіком, зустрічатися кожен вечір за вечерею й читати разом на ніч казки малюкові для мене було найголовнішим. Сім’я була й залишається для мене пріоритетом, і я як жінка ради комфорту моїх близьких готова до змін.

«Ухвалення нового ГПК дозволить чітко розмежувати компетенцію судів»

— У січні набула чинності нова редакція закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Які основні зміни ви б відзначили?

— Закон прийнятий для вдосконалення процедури банкрутства, зменшення її тривалості та скорочення витрат у такій категорії справ.

Перше, що відзначу, — це те, що новим законом передбачено процедуру санації боржника до порушення справи про банкрутство. Законодавці зробили це для запобігання банкрутству боржника, застосування позасудових процедур і досудової санації останнього. Також розширені можливості для ранньої діагностики загрози неплатоспроможності боржника, ефективного вжиття заходів щодо запобігання банкрутству боржника, а також позасудового відновлення його платоспроможності.

Друге, на що хочеться звернути увагу, — це скорочення строків усіх процедур. Наприклад, процедура санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати одного року з дня затвердження плану санації судом, як і ліквідація. Раніше процедура банкрутства могла тривати роками.

Слід зазначити, що Верховна Рада перенесла момент запровадження мораторію в справі про банкрутство з моменту надходження до господарського суду заяви про порушення провадження у справі на момент проведення підготовчого засідання. Така «перестановка» запобігатиме заподіянню збитків юридичній особі, стосовно якої подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, лише в тому випадку, коли вказані в заяві обставини перевіркою не підтвердяться, а також допоможе кредиторам, котрі постраждали від безпідставно запровадженого мораторію.

Передбачено страхування відповідальності арбітражних керуючих і створення спеціального компенсаційного фонду, за рахунок керуючих. А їх безсторонність буде гарантована автоматичним розподілом справ між арбітражними керуючими.

Пам’ятаєте, раніше в газетах ми ба­чили оголошення про виявлення кредиторів? Такі повідомлення часто друкували в малотиражних газетах дрібним шрифтом, щоб якомога менше кредиторів звернули на них увагу й, отже, не могли пред’явити претензії. Це призводило до затягування провадження у справі про банкрутство, дозволяло боржникові ухилятися від виконання зобов’язань перед кредиторами, користуючись мораторієм на задоволення їхніх вимог, а також до того, що процедура ставала дорожчою. Тепер же на суд поклали обов’язок самостійно обнародувати інформацію про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду.

— А чи допоможуть процедури до­судової санації рідше звертатися до суду й захистити інтереси як підприємств, так і кредиторів?

— Уважаю, що так. Це буде реально працюючий інститут. Згоди між кредитором і боржником щодо проведення санації останнього може бути досягнуто до виникнення заборгованості. При цьому схвалений кредитором план санації боржника затверджується господарським судом.

Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство затверджуватиметься ВГС. Це перший випадок, коли орган судової влади прийматиме нормативно-правовий акт.

— Недавно ухвалили новий Кримінальний процесуальний кодекс, чи не здається вам, що варто прийняти й новий Господарський процесуальний кодекс? Чинний не застарів?

— Застарів і вимагає змін. ГПК був прийнятий ще в 1991 році. Отже, вже понад 20 років українські підприємці, а також іноземні фірми, що ведуть бізнес в Україні, живуть учорашнім днем, вирішуючи свої господарські спори за застарілим ГПК. Складна процедура укладення мирової угоди, невизначеність підсудності справ, стороною в яких є фірми з іноземною участю, відсутність якісного досудового врегулювання спору й багато чого іншого створює їм проблеми. Я чую про це від сторін у процесах. І зацікавлені сторони намагалися оновити кодекс — за останні два роки більше десятка змін.

Я згодна з колегами, які говорять, що ухвалення нового ГПК дозволить чітко розмежувати компетенцію судів. Зараз судами різної юрисдикції ухвалюються неоднакові рішення з одного й того самого типу правовідносин. Тому прихильники нового ГПК, у тому числі і я, бачать у його ухваленні можливість поставити крапку в цьому питанні. Ми вважаємо, що новації, які використовуються й добре себе зарекомендували в КАС і ЦПК, можуть бути відтворені в ГПК. Упевнена, що майбутній кодекс не тільки чітко розмежує повноваження судів, а й зблизить господарський процес із цивільним і адміністративним.

— Чим, окрім закону, ще повинен керуватися суддя?

— Здоровим глуздом і буквою закону. Тільки не емоціями. У нашій справі потрібно опановувати їх. Суддя повинен бути холоднокровним при ухваленні рішень.

— Дякую за ваші відповіді й, користуючись нагодою, хочу привітати вас із 8 Бе­резня та побажати завжди залишатися чарівною й упевнено долати всі труднощі, якими багата суддівська робота.