Нові заходи на старий лад?

Адвокатура й МВС про правові колізії застосування кодексу на практиці

Новий КПК діє всього три місяці, а питань щодо його застосування накопичилося вже немало. Причому адвокати й міліція трактують новий кодекс по-різному. Проблеми, які виникають у зв’язку з відкриттям кримінального провадження й застосуванням заходів його забезпечення, обговорювали на семінарі Асоціації адвокатів України.

Від припинення — до забезпечення

В учасників семінару з’явився шанс подивитися на новий КПК з двох протилежних сторін, оскільки «спікерами» на заході були представник адвокатури — доцент кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка, кандидат юридичних наук Олена Костюченко й представник правоохоронних органів — заступник начальника головного слідчого управління МВС Олег Татаров.

Багато часу присвятили обговоренню заходів забезпечення кримінального провадження. Це новий для України термін, який замінив відразу два — «запобіжний захід» і «захід процесуального примусу». Новела частково запозичена з досвіду США. Коли Україна вирішила рухатися шляхом демократизації кримінального судочинства, підвищення стандартів у галузі дотримання прав і свобод людини, було вирішено серед іншого запровадити й такий інститут, як ЗЗКП, і закріпити його на рівні КПК.

У ч.2 ст.131 КПК дається перелік заходів:

«1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення з посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи».

Суттєво видозмінилися й розширилися запобіжні заходи: наприклад, підписка про невиїзд трасформувалася в один з дев’яти видів особистих зобов’язань, серед яких обов’язок не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, повідомити про зміну місця проживання і/або місця роботи, пройти курс лікування від алкогольної або наркотичної залежності, не наближатися до певних осіб, носити електронні засоби контролю і т.п.

Застава тепер може бути тільки в грошовій формі (на відміну від КПК 1960 року). Причому вона може застосовуватися навіть якщо передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше ніж 10 років. «Усе залежить від позиції прокурора й від того, наскільки адвокат може переконати суддю. Адвокат може довести, що брати його підзахисного під варту необов’язково. Адже іншими запобіжними заходами можна досягти тієї ж мети, і обвинувачений не заховається. При цьому навіть якщо він заховається, держава поповнить бюджет», — вважає О.Костюченко.

Водночас запобіжні заходи, обрані до 19 листопада 2012 року, продовжують діяти до моменту їх припинення. Змінити або скасувати їх можна тільки в порядку, передбаченому КПК 1960 року.

Зупинимося на основних моментах застосування норм КПК, на які звернули увагу експерти (причому думки міліції і адвокатури не завжди збігалися).

Спочатку доведіть!

О.Костюченко: «Перш за все в КПК мовиться, що підозра повинна бути обгрунтованою, продиктованою необхідністю досудового розслідування, а це означає, що повинні бути відповідні докази. Вони мають бути викладені в поданні слідчого. Він також повинен указати, що хоче отримати в результаті застосування ЗЗКП. Якщо результат неконкретний, якщо слідчий не знає, наприклад, на що буде накладено арешт, то цей захід можна оскаржувати. Позицію слідчого необхідно поставити з ніг на голову й показати її повну неспроможність. Тим більше що зараз норми кодексу побудовані так, що ми вперше бачимо, що слідчий суддя відмовляє в застосуванні заходу, якщо прокурор не доведе його необхідність і доцільність».

Правда, при цьому адвокати нарікали на те, що бланки нових процесуальних документів, які розробляло МВС і які розміщені на сайті відомства, виконані дуже «хитро». Там передбачені спеціальні графи — і судді залишається тільки підставити всі необхідні дані, а його правова позиція вже викладена в зразку. «Міліція зробила так, як це бачить вона сама, так, як їй вигідно», — уважають адвокати.

Старі кадри й статистика

За словами О.Татарова, незважаючи на те, що за новим КПК міліцію зобов’язали вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі заяви, деякі «діячі» як і раніше намагаються різними методами «покращувати» статистику.

За 40 днів роботи за новим КПК до МВС звернулися 517850 людей із заявами й повідомленнями про скоєння правопорушень, з них до ЄРДР внесли 363540, тобто 70%. Адже в КПК мовиться про те, що реєструються заяви про вчинення дій, в яких «містяться ознаки злочину».

Але при цьому «відсів» заяв не завжди ведеться законно. Раніше існували 2 журнали — реєстрації заяв і повідомлень про злочини й облік інформації. І часто спритні працівники міліції прагнули внести відомості до другого журналу, навіть якщо громадянин звертався із заявою про скоєння злочину. Тепер залишився тільки один журнал — єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, який об’єднав два колишніх. Таким чином у МВС намагаються усунути проблему приховування злочинів. Проте повністю вирішити її не вдалося.

«Ми націлюємо працівників на те, що покращувати статистику не треба, — відзначив О.Татаров. — Краще зареєструвати заяву, провести перевірку й ухвалити рішення про закриття кримінального провадження. На жаль, практика приховування злочинів поки що продовжується. З часу дії нового КПК ми перевірили 25 з 33 підрозділів. Такі випадки, хоч і поодинокі, все ще трапляються. Наприклад, наші працівники приймають заяву від громадянина, який говорить, що в нього вкрали гаманець. Потім ці працівники — як правило, опери — зустрічаються з людиною ще раз і намагаються її переконати написати зустрічну заяву про те, що вона гаманець загубила або сама його знайшла, оскільки таким дрібним злочином займатися ніхто начебто не буде. А якщо його розкриють, — їй про це повідомлять у будь-якому випадку. Із цього приводу ми вживатимемо заходів».

Які ще прийоми використовують міліціонери, щоб не реєструвати звернення? Наприклад, розглядають заяви про вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому законом «Про звернення громадян». Мають місце випадки, коли заяви реєструються, маринуються певний час —
а потім за звичкою пересилаються «за територіальною приналежністю» для проведення розслідування. Такий порядок передбачав старий кодекс, але новий КПК говорить чітко: потрібно прийняти заяву і проводити розслідування доти, поки «прокурор не визначить орган, який повинен здійснювати розслідування».

Виникають проблеми і з кваліфікацією злочину: серйозніші правопорушення намагаються «визначити» як менш серйозні. Наприклад, грабіж можуть кваліфікувати як крадіжку або розбій — як грабіж. «Ми вимагаємо, щоб кваліфікували злочини за тяжчою статтею, пізніше буде можливість перекваліфіковувати за іншою. Але в жодному випадку не навпаки. Були поодинокі факти, коли деякі керівники намагалися зареєструвати тяжче під виглядом менш тяжкого, щоб не погіршувати статистики», — розповів О.Татаров.

«Нам важко рухатися вперед, тому що залишилися старі кадри, при цьому вони повинні працювати за новим кодексом. Звичайно ж, вони зроблять все, щоб пристосувати його до старих стандартів. Адже найбільш негативне — міліцейська статистика, статистика СБУ — як і раніше залишилися», — вважає О.Костюченко.

Слідчий суддя: плюси й мінуси

І адвокати, і правоохоронці відзначають прогресивність запровадженого новим КПК інституту слідчих суддів.

«Позитив нового КПК в тому, що остаточне рішення у всіх заходах забезпечення кримінального провадження практично завжди ухвалюється слідчим суддею. Але те навантаження, яке випадає зараз на слідчих суддів, може привести до того, що вони будуть просто автоматично затверджувати позицію прокурорів. Зловживання в нашій правовій системі змусили законодавця в ст.206 КПК зобов’язати суддю вжити  певних заходів, якщо в нього з’явилася інформація про те, що є незаконне обмеження в правах або незаконне затримання особи, або тримання її під вартою чи є відомості про те, що її катують. У цьому випадку суддя повинен призначити перевірку, — говорить О.Костюченко, при цьому відзначаючи й можливість зловживань: — Адже якщо прокурор повідомить, що така перевірка вже призначена, то суддя вдруге призначати її не буде й навряд чи проводитиме перевірку із цього приводу. Я не бачу в кодексі, що до обов’язків судді належить перевірка заяви прокурора».

Колізії із затриманням

Різні проблеми виникають у адвокатів і прокурорів із затриманням, визначення якого в новому КПК дещо змінилося: тепер здійснювати його можуть і звичайні громадяни. А момент затримання визначатиметься з моменту, коли уповноважена особа позбавила людину можливості пересуватися. «Виникає питання: якщо затримання проводив звичайний громадянин — час, який затриманий провів з ним, ми не повинні враховувати? Чіткої відповіді на це запитання в кодексі немає. Правоохоронці можуть зіграти на цьому: наприклад, попросити звичайну людину провести затримання, при цьому час затримання визначатиметься тільки з моменту, коли затриманого передали уповноваженому представникові. Хоча згідно з Конституцією чи міжнародними актами момент затримання настає з того часу, коли особа втратила свободу дій, свободу пересування. Тут виникає правова колізія, яка ще не зовсім вирішена», — відзначила О.Костюченко.

Ще один момент, на який звернула увагу присутніх кандидат юридичних наук, — це те, що уповноважена особа після затримання повинна негайно повідомити правоохоронний орган і центр з надання безкоштовної правової допомоги, щоб останній протягом 1 години надав міліціонерові адвоката. При цьому перевірити, коли реально відбулося затримання, неможливо. Доводиться вірити на слово. Про цю проблему згадав і О.Татаров: «Якщо затримання відбулося на вулиці, і його проводив, наприклад, пепеесник, — може минути кілька годин, поки він доставить затриманого в районне управління внутрішніх справ. Як визначати момент затримання? Міліціонер скаже одне, а затриманий зовсім інше!»

Але при цьому є і позитиви: наприклад, і адвокати, і міліціонери вважають прогресом створення служби уповноважених з контролю за триманням затриманих. У штаті міліції передбачено 750 таких посад. Уповноважений повинен зареєструвати затриманого, переконатися в тому, що на ньому немає слідів побоїв, у разі потреби забезпечити надання йому медичної допомоги.