Ярослав Романюк:

«Відстоювання незалежності — це не кампанія, а постійний процес»

На нашому суддівському форумі в такому представницькому складі вчергове зібралися найбільш авторитетні судді з метою грунтовного аналізу процесів, які відбуваються в судовій системі, обговорення ідей щодо стану й розвитку судової влади України. Нам належить вирішити цілий комплекс питань, які постають перед суддівським співтовариством. Питань, вагомих як для нас, так і для всього суспільства. Упевнений, що проведення з’їзду дасть новий імпульс для подальшого вдосконалення судової системи держави.

«Одним із пріоритетних завдань було забезпечення організаційної єдності»

Період, що минув із часу проведення попереднього з’їзду, ознаменувався впровадженням важливих здобутків судової реформи, більшість із яких утілюють рекомендації міжнародних документів. У процесі реформування визначено вектор розвитку судової системи, започатковано значні організаційні перетворення. Посилено інституційні гарантії незалежності суддів, підвищено рівень суддівського самоврядування, здійснено значне оновлення процесуального законодавства. Відбувається впровадження на практиці положень нового Кримінального процесуального кодексу, завдяки якому наша держава у сфері регламентації кримінального судочинства має досягти рівня розвинених демократичних країн.

Упродовж цього року Україна вперше головує в ОБСЄ. Для нашої держави це висока честь і водночас висока відповідальність. При цьому одним із пріоритетів головування визначено захист фундаментальних прав і свобод людини на всьому просторі ОБСЄ. Даний напрям покладає на Україну додаткові зобов’язання у цій сфері, зокрема й щодо підвищення рівня судового захисту прав людини.

Президентом задекларовано подальше реформування судової системи та процесуального законодавства, здійснюється підготовка відповідних конституційних змін.

На нинішньому етапі на Раду суддів у новому складі було покладено відповідальну місію практичного втілення та подальшого розвитку багатьох прогресивних новел, запроваджених у процесі реформування.

При цьому одним із наших пріоритетних завдань було забезпечення організаційної єдності функціонування судових органів, задля її досягнення ми докладали значних зусиль.

РСУ у своїй роботі виходила з того, що ключовою фігурою в структурі судової влади, основною центральною ланкою судової системи, яка забезпечує її дієвість, є суддя. Фігура судді завжди була основоположною в механізмі здійснення правосуддя.

І безумовно, що безпосередні носії судової влади, головна рушійна сила судової системи, яка працює в Україні у складі 767 судів і 8200 суддів, мають потребу в структурах, здатних виразити їхні інтереси. Саме на цьому постулаті грунтувалася діяльність Ради суддів. Ми своєю роботою прагнули забезпечувати, щоб саме такими органами, які б представляли інтереси кожного судді, і були органи суддівського самоврядування.

Саме принцип колективного вирішення справ є внутрішньо притаманним судовій владі. Його необхідно сприймати через призму правового статусу судді. Закон «Про судоустрій і статус суддів» проголошує єдність системи судів загальної юрисдикції та єдиний статус суддів, який означає рівність суддів незалежно від місця в судовій системі, юрисдикції та інстанції.

Судова влада не зможе ефективно функціонувати, якщо кожна з її складових обере свій шлях розвитку. Дискусії завжди є неминучими, проте має бути спільна симфонія. Необхідно за будь-яких умов уникнути суддівського дисонансу. Синхронізувати цей процес, виробити спільні для нас цілі, узгодити єдині шляхи їх досягнення було одним з основних завдань діяльності РСУ.

Якщо болить один орган, то страждає весь організм. Так і в судовій системі. Ніякої роздробленості не повинно бути. Тим більше є неприпустимим, щоб від цього потерпали громадяни, які звертаються по судовий захист. У зв’язку із цим ми докладали всіх зусиль для виконання саме консолідуючої функції, забезпечуючи тим самим громадянам єдиний судовий захист як гарантію рівності всіх перед законом і судом.

Показовою в цьому відношенні стала принципова позиція РСУ в питанні кольору мантій суддів. У лютому 2011 року ми прийняли рішення, спрямоване на забезпечення єдиного чорного кольору мантії, що уособлює єдиний статус судді як носія судової влади.

У Раді суддів представлені і Конституційний Суд, і кожна юрисдикція, і різні регіони. Таке представництво дає можливість належно оцінювати стан судової системи та її проблеми. Наші зусилля були спрямовані на залучення кожного судді до діяльності щодо забезпечення правосуддя, а також участі в організації роботи судової системи.

Переконаний: подальше вдосконалення цієї функції полягає в розширенні компетенції органів суддівського самоврядування, що передбачатиме природні й логічні для них представницькі повноваження у відносинах з іншими органами державної влади та міжнародними організаціями. Це забезпечило б посилення можливості суддівського співтовариства відстоювати потреби правосуддя на державному рівні.

Очевидно, що саме необхідністю виконання представницьких функцій зумовлена пропозиція Президента, передана на розгляд Конституційної асамблеї, стосовно включення голови РСУ до складу Вищої ради юстиції.

Рада суддів уживала всіх заходів з метою забезпечення самоорганізації суддівського співтовариства, намагалася бути консолідуючою ланкою для вироблення спільних рішень стосовно функціонування судової влади, вдосконалення законодавства. Усі стратегічні питання вирішувалися дуже виважено, з урахуванням думки суддівського корпусу.

Натомість такі важливі державні функції органів суддівського самоврядування практично не забезпечено відповідними повноваженнями. Проте, яким би складним не був наш шлях і як би важко не вирішувались наші проблеми, у своїй роботі ми виходили передусім із поставлених завдань і вживали всіх можливих заходів. Рада суддів фактично брала участь і в бюджетному процесі, і в законопроектному, а не скаржилася на відсутність повноважень.

У цілому наші зусилля були спрямовані на те, щоб суддівське самоврядування стало значимим елементом у механізмі судової влади.

При цьому наголошу, що, попри занепокоєння, які висловлювалися, ми змогли уникнути дублювання функцій органів суддівського самоврядування. Нам удалося порозумітися з колегами й визначити алгоритм взаємодії: РСУ опікувалася системними питаннями, а ради суддів спеціалізованих судів — більш прикладними, які стосувались окремого суду чи судді.

«Формального проголошення незалежності суддів недостатньо»

У своєму виступі я маю можливість зосередитися лише на найбільш вагомих напрямах і результатах роботи РСУ.

За період діяльності Ради суддів проведено 32 засідання, прийнято 222 рішення з актуальних питань удосконалення судочинства, зміцнення статусу суддів, організаційного й фінансового забезпечення діяльності судів, інформаційної відкритості правосуддя. Особлива увага, безумовно, приділялася завданням, які були поставлені перед нами Х, позачерговим, з’їздом суддів.

Найважливіша і, на жаль, одвічна тема — забезпечення незалежності суддів. Завдання глобальне й довгострокове.

Сьогодні в усьому світі аксіомою є те, що незалежність суддів — це фундамент, на якому основується верховенство права. Попри це, проблема забезпечення незалежності є завжди актуальною. Адже відстоювання незалежності — це не кампанія, а постійний процес.

І саме на органи суддівського самоврядування як пріоритетні покладено завдання вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів.

У своїй діяльності РСУ виходила з того, що формального проголошення незалежності суддів недостатньо. В Україні мають бути забезпечені ефективні, а не декларативні гарантії незалежності суддів. Ми рішуче відстоювали позицію, що такі гарантії мають бути представлені не абстрактними тезами, а практичними пропозиціями й конкретними діями.

Суддівський корпус України всіляко підтримує вжиття Президентом системних заходів у цій сфері. Зокрема, главою держави ініційовано прий­няття Верховною Радою закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Президент також подав на розгляд Конституційної асамблеї проект закону «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Ці законодавчі ініціативи були предметом розгляду РСУ, на них дано схвальні висновки.

Такий рівень уваги до цієї проблеми вказує на її гостроту.

Незважаючи на інституційне посилення гарантій незалежності суддів, які повною мірою відповідають міжнародним стандартам, проблеми із забезпеченням незалежності суддів виникають практично на всіх етапах їх професійного життя.

За результатами проведеного РСУ спільно з Центром суддівських студій улітку 2011 року моніторингу незалежності суддів міжнародні експерти відзначили позитивний приклад Президента, який постійно в публічних заявах висловлює повагу до незалежності суддів. На жаль, його приклад не завжди наслідують інші посадовці.

Особливо тема зневажливого ставлення до судів стала предметом спекуляцій напередодні парламентських виборів.

Укотре не можу обійти увагою демонстративну позицію колишнього віце-прем’єр-міністра — міністра соціальної політики Сергія Тігіпка. В ефірі одного із загальнонаціональних телеканалів у вересні 2012 року він заявив: «Суди працюють на якесь замовлення… Ми зменшили адміністративний тиск на них, але вони практично працюють самі на себе, і правди там сьогодні ні люди, ні підприємства практично не знаходять. Це головна біда».

Подібні висловлювання, які не личать державному посадовцю такого високого рівня, С.Тігіпко дозволив собі не вперше. Вони прозвучали вже після того, як аналогічні звинувачення суддів цим же політиком серед інших причин зумовили прийняття РСУ звернення до суб’єктів виборчого процесу.

У зв’язку із цим Рада суддів змушена була поінформувати Президента та звернутися до Прем’єр-міністра з проханням ужити відповідних заходів реагування, що врешті стало результативним.

Проте буквально тиждень тому ще більш неприпустимі висловлювання стосовно суддів прозвучали у виступі колишнього міністра юстиції, а нині співголови Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права Сергія Головатого. В ефірі телеканалу «Інтер» він заявив, що наразі в Україні судді знущаються над людьми, чинять свавілля, яке веде до тиранії, приймають несправедливі рішення за гроші, а також застосував щодо суддів такі грубі вирази, які я не можу собі дозволити процитувати.

Відповідне звернення з’їзду суддів до Президента у зв’язку із цими висловлюваннями С.Головатого, який позиціонує себе як поборник верховенства права, пропонується в проекті рішення з’їзду.

Я хочу звернутися до таких посадовців: правосуддя — це не власність державної влади. Це соціальна цінність демократичного суспільства, що належить усім громадянам країни. Образи та приниження суддів — це передусім посягання на авторитет держави, адже судді ухвалюють рішення не від свого імені, а від імені України. Без правосуддя не зможе жити ніхто, адже ніщо не здатне його замінити.

Спроби здійснити тиск на суддів є далеко не поодинокими. Останнім часом особливого поширення набули такі методи впливу на правосуддя, як різноманітні пікети, голодування, мітинги. Вони в основному організовуються політичними силами з метою досягнення бажаних результатів розгляду конкретних справ. Під гаслами боротьби за справедливість такі акції є формою впливу на судо-
чинство.

Найпростіше спрямувати потоки негативу, які виникають у суспільстві, на суди. Легше за все вказати на суддів як на винуватців усіх негараздів. Проте це надзвичайно небезпечно, адже суд — один з оплотів демократії.

З метою усунення зазначених негативних явищ РСУ 29.08.2012 прийняла звернення до суб’єктів виборчого процесу та 21.09.2012 — звернення до засобів масової інформації із закликом утримуватися від дій, які могли б призвести до втручання в здійснення правосуддя, впливу на суд і неповагу до суду, а також перешкоджання ухваленню законних і обгрунтованих рішень. Поінформовано також Президента про факти дискредитації судової влади, що мали місце під час публічних виступів окремих представників органів виконавчої влади.

«На практиці більшість повноважень РСУ виявляються декларативними»

З метою протидії спробам впливу на суддів РСУ вживала також інші системні заходи.

Зокрема, новелою закону «Про судоустрій і статус суддів», яку, до речі, відзначили як прогресивну й міжнародні експерти та яку ставлять за приклад іншим державам, є право судді, що вбачає загрозу своїй незалежності, безпосередньо звернутися до Ради суддів. Ми у свою чергу зобов’язані невідкладно перевірити таке звернення й ужити відповідних заходів реагування.

Кожен такий випадок був предметом розгляду Ради суддів, яка намагалась усіма можливими способами виправити ситуацію. Невідкладно призначалося вивчення питання членом РСУ, звернення судді розглядалося на нашому найближчому засіданні та відповідно до результатів розгляду направлялося до Генерального прокурора, міністра внутрішніх справ чи інших уповноважених осіб.

Проте сьогодні в нас недостатньо важелів впливу для усунення загроз незалежності суддів. На практиці більшість повноважень РСУ виявляються декларативними. Наші права в цій сфері обмежуються одними тільки зверненнями з відповідними пропозиціями до органів державної влади та місцевого самоврядування, що, як засвідчує практика, нерідко залишаються поза їх увагою.

Необхідно законодавчо вирішити проблему взаємодії РСУ з іншими органами державної влади, запровадити механізм ефективної протидії органів суддівського самоврядування спробам посягань на незалежність суддів.

Зокрема, експерти Ради Європи у звіті щодо органів суддівського самоврядування та кар’єри суддів (березень 2011 року) вказують на важливість того, щоб рада суддів була органом прийняття рішень, а не органом, що приймає лише рекомендації на адресу інших державних органів.

Необхідно, щоб усі звернення органів суддівського самоврядування були обов’язковими для невідкладного розгляду та вжиття відповідних заходів реагування. І Рада суддів виступила з такою законодавчою ініціативою, подавши відповідні пропозиції до Кабінету Міністрів.

Проте ми знаходили можливі способи вирішення цих питань і за наявних повноважень.

З більшості питань була розгорнута широка дискусія, в якій брали участь юристи-практики, представники громадськості та ЗМІ, зарубіжні експерти. Ми активно співпрацювали також з інститутами громадянського суспільства.

Завдяки безкомпромісній позиції РСУ щодо відстоювання інтересів суддівського співтовариства вдалось уникнути багатьох помилок.

Рада суддів брала активну участь також у вдосконаленні правової бази з метою зміцнення статусу суддів, зокрема в розробці законопроектів, які подавалися нами суб’єктам права законодавчої ініціативи.

За період своєї роботи РСУ розроблено та внесено суб’єктам права законодавчої ініціативи 12 законопроектів.

Ми послідовно наполягали на тому, що з метою запобігання загрозам незалежності доцільно було б передбачити право РСУ давати висновки щодо відповідних законопроектів. Такі висновки повинні мати правове значення й обов’язково враховуватися парламентом. Ці зміни дозволили б включити Раду суддів у законотворчий процес як обов’язкового учасника. Аналогічна практика в РСУ вже напрацьована. Конституційний Суд у всіх випадках розгляду справ, пов’язаних зі здійсненням правосуддя, направляє нам такі подання. Зокрема, ми підготували 7 правових висновків стосовно порушених питань. І в більшості випадків КС дослухався до нашої позиції.

Однак найкращим превентивним механізмом від необгрунтованого втручання в діяльність суддів є не інституційні гарантії, а рівень розвитку правосвідомості в цілому, повага до суддівського статусу, а також зацікавленість інших гілок влади в забезпеченні незалежності суддів.

Громадськості необхідно усвідомити, що судді, відстоюючи свою незалежність, не просто дбають про себе, вони люди стійкі, досвідчені, можуть витримати багато випробувань. Але ж чи заінтересоване в цьому суспільство?

Як однією зі складових незалежності РСУ постійно переймалася питаннями соціального захисту суддів. Напрацьовувалися та подавалися суб’єктам права законодавчої ініціативи відповідні законопроекти.

У січні цього року ми звернулися до Уряду та народних депутатів — членів Комітету ВР з питань верховенства права і правосуддя стосовно підтримки розробленого нами законопроекту про внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо посилення гарантій незалежності суддів. Законопроект покликаний урегулювати комплекс питань матеріального й соціально-побутового забезпечення суддів, зокрема відновити гарантії, які існували до прийняття цього акта.

Нами пропонується передбачити:

• недопущення звуження змісту та обсягу гарантій незалежності судді, у тому числі рівня його матеріального й соціально-побутового забезпечення;

• відновлення права на відставку судді за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків;

• відновлення норм стосовно виплати премій, розширення переліку посад для зарахування до суддівського стажу, стосовно гарантій щодо забезпечення суддів житлом, а також умов медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування тощо.

Більшість із цих питань РСУ порушувала неодноразово.

Ми також наполягаємо на відновленні норми щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка була запроваджена законом «Про судоустрій і статус суддів». Експерти Ради Європи визнали прогресивним правове регулювання в цій сфері, більше того, вказали як на взірець для інших країн регіону. Натомість це досягнення було знівельовано в результаті проведення пенсійної реформи.

Сподіваємося, що наші ініціативи буде втілено в життя, органи, від яких залежить вирішення цих питань, до нас дослухаються. Адже Президент у виступі на церемонії складення присяги суддями, вперше призначеними на посаду, у грудні 2012 року запевнив: «Незважаючи на продовження економічної кризи та обмеженість бюджетних ресурсів, ми продовжимо наполегливо працювати в напрямі посилення соціального захисту суддів та забезпечення належних умов їх праці».

РСУ також не залишилась осторонь проблеми захисту незалежності суддів у питанні перевірки судів органами контрольно-ревізійної служби (тепер — Державної фінансової інспекції). Наша позиція полягала в тому, що представники органів виконавчої влади не вправі перевіряти фінансову дисципліну судових установ. За міжнародними стандартами, такими повноваженнями наділяються рахункові палати. Тим самим унеможливлюється конфлікт інтересів. Адже, з одного боку, ці органи перевіряють дотримання судами бюджетного законодавства, а з другого — в самих судах перебувають на розгляді тисячі справ, у яких ці ж служби є сторонами спору. За таких обставин можуть виникнути об’єктивні сумніви щодо неупередженості суду.

З огляду на це РСУ звернулася до Президента з проханням дати доручення Уряду щодо недопущення вчинення органами виконавчої влади дій, які можуть поставити під сумнів незалежність судів, зокрема проведення таких перевірок.

Разом з тим життя ставило перед нами й інші виклики, які потребували нагального реагування. Такі проблеми, зокрема, створила норма закону щодо заповнення та оприлюднення щорічних декларацій про майновий стан суддів. Рада суддів розуміла можливі загрози й усвідомлювала потребу в негайному втручанні. Врешті вдалося переконати Міністерство фінансів, що затверджена форма декларації ставить під загрозу незалежність судді. Адже за наявності оприлюдненої інформації про його місце проживання та місцезнаходження нерухомого майна сторони процесу могли використати ці дані для тиску на суддю. Спершу ми домоглися внесення змін до порядку заповнення декларації, за якими графи щодо місця свого проживання та місцезнаходження нерухомого майна судді заповнювалися за власним бажанням, а через рік удалося на законодавчому рівні позбавити суддів обов’язку подвійного декларування — і за законом «Про засади запобігання і протидії корупції», і за законом «Про судоустрій і статус суддів». Одночасно було врегульовано питання щодо неоприлюднення особистих даних з декларацій суддів. Уважаю, що нікого не потрібно переконувати в тому, скільки загроз удалося відвернути завдяки нашій принциповій позиції.

Підсумовуючи, підкреслю: тема незалежності продовжує залишатися актуальною, що потребує врахування при розробці відповідної державної політики у сфері правосуддя та вжиття дієвих заходів.

Проте саме нам, суддям, необхідно постійно відстоювати нашу незалежність, захищаючи при цьому не лише свій статус, а й інтереси держави та суспільства. А органам суддівського самоврядування належить цей процес очолити.

«Суддя — це спосіб життя за особливим кодексом честі»

У центрі уваги РСУ перебували також питання морально-етичного характеру, поведінки суддів. Суддя — це більш ніж професія. Це спосіб життя за особливим кодексом честі. Високий статус судді зобов’язує його завжди бути еталоном у всіх відношеннях. Украй важливо при цьому регулювати поведінку судді однозначними та прозорими нормами з метою уникнення довільних стандартів.

У зв’язку із цим на виконання рішення Х з’їзду суддів при розробці Кодексу суддівської етики ми виходили з того, що має бути набір чітких правил. Судді повинні усвідомлювати, якої поведінки від них очікують, і суспільство про це має знати. Кодекс покликаний стати інструментом професійного й морально-етичного зміцнення суддівського корпусу.

Перед нами постало особливо складне завдання, адже суддівська етика — тонка матерія. Навіть на міжнародному рівні відсутні універсальні стандарти в цій сфері.

У зв’язку із цим при підготовці кодексу була проведена велика робота на основі широкого суспільного обговорення. Проект кодексу було надіслано в усі суди, проведено 7 регіональних круглих столів, у яких узяли участь судді, науковці та представники громадськості. Результати обговорення підбито на міжнародній науково-практичній конференції за участі зарубіжних фахівців. На офіційному веб-порталі судової влади було створено форум для обговорення пропозицій.

Кодекс суддівської етики — це універсальний звід правил для кожного судді. Чинний на сьогодні Кодекс професійної етики судді був затверджений ще у 2002 році. За цей період склалася певна практика його застосування, виявлено положення, що потребують коригування, зазнала значних змін законодавча база правосуддя. Все це зумовило необхідність удосконалення й розвитку положень про суддівську етику. Новий проект редакції кодексу відповідає як законодавству, так і вимогам часу, є близьким до Бангалорських принципів поведінки суддів. Більш детально про зміст кодексу доповість секретар РСУ Тетяна Козир.

Одним із ключових у новій редакції кодексу є питання відмежування принципів поведінки судді від системи дисциплінарних норм. Нами пропонується таке рішення: порушення стандартів професійної етики, встановлених цим кодексом, не тотожні складам дисциплінарних проступків та підставам дисциплінарної відповідальності суддів.

Важливою новелою є також утворення при РСУ дорадчого органу — комісії з питань суддівської етики для надання консультативної допомоги щодо правил етики суддів.

«Судова система виявилася дуже витривалою, працюючи на межі своїх можливостей»

Важливим завданням, поставленим перед РСУ з’їздом суддів, було також розроблення пропозицій щодо законодавчого визначення норм навантаження на одного суддю.

Такі спроби здійснюються далеко не вперше. Цим питанням займалися ще попередні склади РСУ, і Х з’їзд суддів доручив нам довести цю роботу до логічного завершення.

Завдання є суттєвим — нам необхідно виробити критерії, які б дозволили з урахуванням медичних показників визначити обсяг роботи, що дозволяє судді працювати найбільш ефективно та якісно. Коли ж суддя працює з перевищенням нормативу, очевидно, збільшується ймовірність помилкового рішення, адже він вершить людські долі.

Потрібно надати можливість судді розглядати справи з усією ретельністю, а не за існуючих на сьогодні умов, коли розгляд справ фактично поставлено на конвеєр. Надмірне навантаження просто змушує суддів поставити здійснення правосуддя на потік, що є неприпустимим.

Завдяки цьому документу можна буде, по-перше, визначати потреби в кількісному складі суддів у кожному суді, й, по-друге, перевищення визначеного методикою нормативу навантаження даватиме можливість установлювати надбавку до розміру суддівської винагороди за напруженість роботи. Адже загальновідомо, що в різних регіонах, а подекуди й у різних судах одного регіону навантаження на суддю істотно різняться, хоча розмір суддівської винагороди є однаковим для всіх і цього фактору закон не враховує.

І з цією метою РСУ звернулася до експертів проекту «Справедливе правосуддя» USAID, які мають досвід визначення норм навантаження на суддів у зарубіжних державах. За допомогою незалежних фахівців цього проекту проведено дослідження, в якому взяли участь 66% голів місцевих загальних судів та понад 4000 суддів із 84 цих судів. У результаті було визначено середній час, необхідний для підготовки та розгляду кожної категорії справ.

На основі цього дослідження РСУ погодила проект закону про внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» та звернулася з даною ініціативою до Кабінету Міністрів.

Незважаючи на перевантаження, судова система України виявилася дуже витривалою, долаючи всі перешкоди та працюючи на межі своїх можливостей.

Збільшення навантаження на суддів є сучасною тенденцією розвитку правосуддя і в зарубіжних державах. Проте жодна судова система не в змозі розширюватися необмежено.

Очевидно, що без запровадження принципово нових підходів проблему зниження навантаження на суддів вирішити неможливо. Потрібно застосовувати методи, які добре зарекомендували себе у світі. Ми уникнемо колосальних витрат, якщо знімемо із судів невластиві їм функції. Необхідно також усунути недосконалість норм, які створюють у багатьох випадках спірні ситуації штучно, зумовлюючи ініціювання маси однотипних позовів.

Безумовно, ті виклики та випробування, які на сьогодні постають перед судовою системою України, не є унікальними. Аналогічні проблеми були характерними й для багатьох інших держав. Однак чітке усвідомлення нашої стратегічної цілі та механізмів, які забезпечать її досягнення, допоможе зробити систему правосуддя прозорішою та ефективнішою. Адже не так важливе становище, в якому ми перебуваємо, як напрям, в якому рухаємось.

Задля цього в грудні минулого року РСУ затверджено Стратегічний план розвитку судової влади на 2013—2015 ро-
ки. Він передбачає, що розвиток правосуддя має бути спрямований передусім на забезпечення його доступності, справедливої судової процедури, незалежності, неупередженості, професіоналізму суддів, ефективності судового захисту.

При розробці плану було проведено серйозну роботу із залученням провідних зарубіжних експертів, представників суддівського корпусу, юристів-практиків та громадськості. Було також організовано 11 регіональних круглих столів, підсумки обговорення підбито на міжнародній науково-практичній конференції.

Прошу делегатів з’їзду цей план підтримати, щоб позиція суддівського корпусу стала орієнтиром для законодавця у визначенні напрямів подальшого реформування судової системи.

«Наша закритість породжує інформаційний вакуум»

Крім того, Радою суддів було вжито комплекс заходів, спрямованих на забезпечення права громадян на доступ до правосуддя. Для того щоб отримати об’єктивну картину проблем у цій сфері, ми вирішили з’ясувати думку суспільства.

Із цією метою 15 серпня минулого року нами спільно з Центром суддівських студій проведено моніторинг стану незалежності суддів у всіх апеляційних та місцевих судах, в якому взяло участь понад 21 тис. респондентів. Було здійснено унікальне за масштабом і комплексністю опитування відвідувачів судів щодо їх оцінки незалежності, неупередженості та доступності правосуддя. До анкети вперше включено, наприклад, питання щодо зручності умов перебування громадян у суді, ефективності організації роботи суду, коректності ставлення суддів та працівників апарату.

Результати проведеного моніторингу дозволили виявити найбільш складні питання в організації роботи судів, які потребують усунення.

З метою забезпечення права кожного на судовий захист та на виконання відповідного доручення Президента нами затверджено План заходів щодо підвищення рівня правових знань громадян про судові процедури, функціонування судової системи та порядок захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Прошу схвалити розроблений нами план заходів, щоб цей документ став керівництвом до дії для кожного суду.

Розбудова в Україні інформаційного суспільства передбачає також інформаційну відкритість здійснення правосуддя. У зв’язку із цим РСУ приділяла значну увагу проблемам взаємовідносин преси і судів, розробці чітких принципів їх співробітництва. Ми виходили з того, що саме наша закритість породжує інформаційний вакуум, який зумовлює виникнення хибних стереотипів про роботу судів.

Рада суддів керувалася тим, що з метою забезпечення підвищення відкритості здійснення правосуддя необхідно змінити підхід до роботи зі ЗМІ. Якщо ми самі не будемо заявляти про свою позицію, її висловлять інші — замість нас. Домисливши та приписавши ті мотиви й дії, які не відповідають дійсності. І потім ми самі будемо скаржитися на некомпетентність журналістів і заангажованість експертів. Чи не простіше й доцільніше нам самим відповідати на ті запитання, які ставить перед нами суспільство через ЗМІ?

Проте ми не повинні чекати, поки журналісти почнуть об’єктивно висвітлювати роботу судів. Ми разом — і судді, і ЗМІ — повинні попрацювати над зміною нашої взаємодії, над її покращенням.

Безумовно, судова влада в змозі виконувати свою суспільну місію тільки за умови досягнення високого ступеня довіри до суду. У висновках за результатами моніторингу, про який я вже говорив, експерти вказують, що лише 20% опитаних громадян формують своє ставлення до судів на основі власного досвіду. Очевидно, що на показник довіри інших громадян, яких переважна більшість, впливають передусім сформовані стереотипи про стан правосуддя, а також інформація, отримана зі ЗМІ.

Суди функціонують не ізольовано від суспільства. Для судової системи характерні такі ж проблеми, які є аналогічними для всіх державних інститутів. У зв’язку із цим і довіра громадян до судів перебуває на тому ж рівні, що й до інших органів державної влади. Показовими в цьому відношенні є дані європейського соціалогічного дослідження, згідно з якими довіра українців до судів становить 2,1 бала за 5-бальною шкалою. Рівно такий же рівень довіри громадян до Уряду, прокуратури, міліції, а також страхових компаній. Не набагато вищим є цей показник щодо ЗМІ, органів Державної податкової інспекції, місцевих органів влади, армії, профспілок та приватних підприємців — від 2,3 до 2,9 бала. Натомість до парламенту і політичних партій він ще нижчий — 2,0 бала.

Крім того, звертає на себе увагу динаміка показника довіри громадян до судово-правової системи: у 2007 році він становив 2,45 бала та знизився до 1,91 у 2009 році. Натомість у 2011 році збільшився до 2,26.

Результати цього дослідження також засвідчили, що абсолютної довіри до судово-правової системи немає в жодній країні Європи. Навіть у таких розвинених демократичних державах, як Велика Британія та Франція, він становить 5,2 та 4,9 бала за 10-бальною шкалою відповідно.

На думку експертів, на показник довіри громадян до суду впливають різні фактори, у тому числі відсутність стриманості у висловленні власних суб’єктивних думок щодо судових рішень та суддів представниками влади та ЗМІ. Підвищити довіру до правосуддя можливо як мінімум за рахунок припинення приниження авторитету судової влади чиновниками різних рівнів та політиками в засобах масової інформації.

У зв’язку із цим для того, щоб змінити громадську думку, недостатньо лише ухвалення законних і справедливих судових рішень. До свідомості кожного необхідно донести, що шанобливе ставлення до суду повинне стати ознакою національної гідності. Адже суди розглядають величезну кількість справ, переважну більшість із них — правильно та з дотриманням строків.

Так, у 2012 році на розгляд судів першої інстанції надійшло 4,2 млн справ і матеріалів, розглянуто — 4,4 млн справ і матеріалів. При цьому наявна позитивна динаміка в більшості показників оперативності розгляду справ. Зокрема, кількість справ, розглянутих понад строки, встановлені ЦПК, у 2012 році зменшилася на 30% щодо рівня 2011-го. У господарських справах цей показник зменшився на 15%. Кількість кримінальних справ, призначених до розгляду з порушенням строків, зменшився на 43,5%.

Високими залишаються показники якості розгляду справ. Зокрема, питома вага скасованих і змінених в апеляційному порядку судових рішень місцевих судів у 2012 році в господарських справах становила 4,0%, у цивільних — 4,9%. Питома вага кількості осіб, стосовно яких в апеляційному порядку скасовано та змінено вироки місцевих судів у кримінальних справах, становила 7,6%.

Ці цифри красномовно свідчать про те, що, незважаючи на постійне недофінансування, тиск, надмірне навантаження, судова система працює ефективно. Суддям про це добре відомо. Проте цього замало — потрібно, щоб про це знало й суспільство.

Більшість журналістів, які висвітлюють юридичну тематику, прекрасно володіють питаннями правосуддя, щиро бажають зміцнення судової влади. І нам, суддям, потрібно з ними співпрацювати, щоб зламати стіну недовіри між нами.

З метою зміни такої ситуації та подолання негативних явищ у цій сфері РСУ в листопаді 2012 року затвердила Концепцію інформаційно-комунікаційної стратегії, яка виноситься сьогодні на ваше схвалення. З метою забезпечення прозорості та відкритості роботи діє наш офіційний сайт, на якому також запроваджено форум для забезпечення зворотного зв’язку з громадськістю.

«Неналежний стан фінансування судів переносить це питання в політичну площину»

Рада суддів здійснила також значний обсяг роботи щодо підготовки цілої низки нормативних документів, яких вимагав реформений закон. У стислі строки ми мали розробити та затвердити Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Положення про Державну судову адміністрацію України, а також про автоматизовану систему визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який проводитиме перевірку даних щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Положення про порядок обрання членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури від суддівського корпусу, Положення про помічника судді, зразки посвідчень судді, голови суду та його заступника, судді у відставці, народного засідателя та присяжного, погодити Положення про службу судових розпорядників тощо.

Безумовно, затвердженню кожного із цих документів передувала грунтовна робота із залученням фахівців та широкого обговорення.

У центрі уваги РСУ постійно перебували також питання фінансової складової незалежності суддів. Адже неналежний стан фінансування судів переносить це питання в політичну площину. Проблеми судів, що виникають на грунті незадовільного фінансування, стають проблемами мільйонів людей, які втрачають віру не лише в правосуддя, а й у державу. Стан приміщень судів у численних випадках є настільки незадовільним, що взагалі компрометує правосуддя.

Динаміка бюджетних асигнувань за останній період свідчить про наявність певних позитивних зрушень у питанні фінансування судів. Так, у 2013 ро-
ці бюджет судової влади становить близько 4,9 млрд грн., що на 2,15 млрд, або на 77% більше, ніж у 2010-му. Щодо рівня 2012 року відбулося зростання на 93,7 млн грн., або на 1,9%.

Натомість, не зважаючи на збільшення відсотка задоволення бюджетного запиту судової влади — з 29% у 2010 до 47% у 2013 році, все ж стан фінансування судової системи на рівні, що не забезпечує навіть половини від потреби, є неприпустимим. При цьому питома вага видатків на фінансування судової влади у державному бюджеті на 2010 рік була мізерною — лише 0,9%, на 2013 рік — тільки 1,2%.

Відбувається це передусім тому, що судова система виступає в ролі прохача, адже рішення про виділення фінансових ресурсів приймають органи виконавчої та законодавчої влади.

У зв’язку із цим одним з головних завдань, що постали перед нами, стала необхідність зміни принципів фінансування судової системи та встановлення контролю з боку суддів за бюджетом судової влади. РСУ на загальнодержавному рівні постійно привертає увагу до цієї проблеми та вживає дієвих заходів щодо виправлення ситуації.

Ми наполягали на виключенні органів виконавчої влади з процесу формування бюджету судової системи. Враховуючи принцип розподілу влади та незалежність суддів, неприйнятним є те, що Міністерство фінансів може скорочувати бюджетний запит судової влади. Це передбачають і міжнародні документи.

Європейська хартія про статус суддів підкреслює, що судді повинні брати участь у прийнятті будь-яких рішень, пов’язаних із визначенням бюджетних коштів, які виділяються судам. Тому ми постійно наполягали на встановленні обов’язкової участі РСУ в розрахунку потреб фінансового забезпечення судів, його обговоренні Урядом і парламентом.

На превеликий жаль, у нас цей принцип у законодавстві не закріплено. Основним гравцем на фінансовому полі, який має захищати інтереси судів, є Державна судова адміністрація. Саме через ДСАУ ми й намагаємося впливати на процес формування бюджету судової влади.

Ми постійно акцентували увагу ДСАУ на тих принципах та підходах, які мають відстоюватися при складанні проекту державного бюджету. А у 2011 році ми наполягли на розгляді Радою суддів інформації ДСАУ щодо визначення видатків на фінансування судів, у 2012-му РСУ погоджувала бюджетний запит ДСАУ на 2013 рік.

Представники РСУ також брали участь у нарадах, що проводилися в Міністерстві фінансів, Кабінеті Міністрів, на яких відстоювали свою позицію.

Крім того, законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено прогресивну норму щодо повноваження конференцій суддів обговорювати й вирішувати питання фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів. Я неодноразово наголошував на необхідності втілення цього механізму в життя з метою підсилення бюджетного запиту позицією саме суддівського корпусу.

Проте, попри відсутність у Ради суддів реальних важелів впливу на бюджетний процес, завдяки нашій принциповій позиції все ж таки вдалося досягнути зрушень у стані фінансування судової системи. Зокрема, Мінфін наполягав, аби суддівська винагорода та оплата праці працівників апарату здійснювалися за рахунок коштів, що надходитимуть від судового збору, які, за законом, повинні спрямовуватися виключно на здійснення правосуддя. Ми наголошували на неприпустимості такого підходу, оскільки суди не є госпрозрахунковими організаціями і не мають залежати від наповнення спеціального фонду держбюджету. Проти цього РСУ категорично заперечувала, і врешті-решт Мінфін з нами погодився.

Було досягнуто домовленості, що видатки на оплату праці суддів виділятимуться із загального фонду. Компроміс зводився до того, що працівники апарату судів отримуватимуть заробітну плату все ж за рахунок коштів від надходжень судового збору. Проте у зв’язку з цим у 2012 році виник­ла критична ситуація з фінансуванням видатків на оплату праці працівників апарату місцевих та апеляційних судів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, а також поточних видатків на забезпечення судочинства.

Зокрема, різниця між розрахованою потребою у видатках на оплату праці працівників апарату судів і нарахуваннями на фонд заробітної плати та видатками, передбаченими в держбюджеті, становила близько 2 млрд грн.

Завдяки докладеним нами спільно з ДСАУ зусиллям, зверненням голови ДСАУ до Президента, Кабміну, голови Комітету ВР з питань бюджету у квітні було внесено зміни до закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік».
Видатки на фінансування судової влади було збільшено на 188 млн грн. за рахунок загального фонду держбюджету. Додатково у вересні 2012 року вдалося добитися збільшення видатків на фінансування судової влади в сумі близько 595 млн грн. — теж за рахунок коштів загального фонду.

Проблеми виникли також із проектом держбюджету на 2013 рік. На позачерговому засіданні РСУ 29.08.2012 визнано неприпустимим фінансування судової влади в обсягах, менших від потреб у видатках на 2013 рік. Зокрема, Мінфін не передбачив коштів на збільшення у 2013 році посадового окладу судді. У доведеному обсязі видатків також не було враховано потребу у фінансуванні для збільшення кількості суддів та працівників апарату судів у зв’язку з прийняттям КПК.

Крім того, наша позиція залишалася безкомпромісною — фінансування оплати праці суддів і працівників апарату має здійснюватися виключно за рахунок загального фонду держ­бюджету.

Паралельно Рада суддів звернулася до Верховного Суду стосовно внесення до Конституційного Суду конституційного подання щодо офіційного тлумачення положень закону «Про судовий збір». Зокрема, ми ініціювали вирішення питання, чи включає в себе поняття «кошти на забезпечення здійснення правосуддя» виплату винагороди суддям та заробітної плати працівникам апарату судів. 12 жовтня 2012 року Пленум ВС звернувся до КС із відповідним поданням.

У результаті нашої наполегливості основної мети вдалося досягти — у цьому році кошти на оплату праці суддів та працівників апарату передбачені в загальному фонді держбюджету та не залежатимуть від непередбачуваного судового збору.

Крім того, обсяг асигнувань, затверджених ДСАУ в законі «Про Державний бюджет України на 2013 рік», удалося збільшити на 1,1 млрд грн. щодо рівня граничних обсягів видатків, доведених Мінфіном — до 4,4 млрд.

У жовтні 2012 року РСУ також звернулася до Кабміну щодо внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків держбюджету.

Не можу оминути увагою питання оплати праці суддів. На сьогодні судді працюють в умовах постійного перенапруження, високого фізичного й емоційного навантаження, серйозної відповідальності за прийняті рішення. При цьому суддя працює в умовах великого обсягу законодавчих та етичних заборон і обмежень. У зв’язку із цим необхідною є адекватна компенсація, яка б відповідала рівню судді в системі державних посад.

Слід віддати належне — у питанні співвідношення задекларованого високого статусу судді та його реального соціального становища нарешті наявні позитивні зрушення. У результаті проведеної реформи оплата праці суддів регулюється законом, що повністю відповідає міжнародним стандартам. Це дозволило виключити фактор суб’єктивного впливу із визначення розміру заробітної плати суддів та значно підвищити рівень їх фінансового забезпечення.

З питань необхідності виконання вимог законодавства щодо оплати праці суддів, а також уведення в дію стст.129, 130 закону «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів неодноразово зверталася до Президента та Кабінету Міністрів. Завдяки нашій принциповій позиції та постійним переговорам РСУ спільно з ДСАУ вдалося домогтися, щоб на 2012 і 2013 роки не було зупинено дію норми щодо розміру посадових окладів суддів.

Ще одне гостре питання — матеріально-технічне забезпечення судів. Правосуддя має вершитися в таких приміщеннях, в яких громадяни відчували б повагу до людей у мантіях. Наголошую: це потрібно не для комфорту суддів. За даними моніторингу стану незалежності суддів 2012 року,
для громадян однією з найбільших проблем функціонування судової системи є умови перебування в приміщеннях судів. І якщо ми прагнемо підвищити соціальний престиж суддів, необхідно передусім створити їм належні умови для повноцінної роботи.

Натомість сьогодні непридатними для нормальної експлуатації є 45 приміщень судів, 23 «палаци правосуддя» взагалі перебувають в аварійному стані. Опалення в приміщенні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області взагалі здійснюється з використанням твердого палива (вугільний котел). Абсолютно принизливе становище для правосуддя, для держави! Адже це питання, на якому не можна економити.

«Кількість задоволених подань про взяття під варту зменшилася на 29%»

Відповідно до рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи завданням ради суддів має бути також сприяння ефективності судової системи. У цій сфері РСУ має повноваження стосовно здійснення контролю за організацією діяльності судів та активно застосовувала цей важіль з метою підвищення рівня здійснення правосуддя, зокрема в такому гострому питанні, як розгляд кримінальних справ, за якими особи тримаються під вартою.

Станом на вересень 2011 року в Україні близько 19 тис. осіб тримали під вартою до ухвалення судового рішення у справі. Ця проблема не залишилася без реагування Президента. Глава держави звернувся до Ради суддів і Ради суддів загальних судів щодо вивчення цієї ситуації з метою вироблення рекомендацій, які б відповідали європейським стандартам.

Робочою групою РСУ протягом жовтня — грудня 2011 року здійснено вивчення цього питання в судах Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей з огляду на вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Суддям апеляційних і місцевих судів було надано методичну допомогу.

На спільному засіданні РСУ і РСЗС 17 лютого 2012 року було обговорено результати здійсненого вивчення та прийнято відповідне рішення. Судам дано конкретні рекомендації з метою усунення недоліків, виявлених під час вивчення.

Ці заходи забезпечили суттєвий позитивний ефект ще до вдосконалення інституту взяття під варту в новому КПК. Суди почали більш виважено ставитися до обрання цього запобіжного заходу, а також дотримання строків розгляду даної категорії справ. Зокрема, кількість осіб, які тримаються під вартою і рахуються за судами понад 6 місяців, у І півріччі 2012 року зменшилася на 24% щодо рівня І півріччя 2011-го, а кількість нерозглянутих справ щодо таких осіб зменшилася, відповідно, на 26%. При цьому кількість задоволених судами подань про взяття під варту зменшилася на 29%.

РСУ також проаналізовано питання розгляду судами матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу. Зокрема, здійснено вивчення організації діяльності судів Донець­кої, Дніпропетровської, Харківської та Київ­ської областей.

Результати вивчення засвідчили, що причина високого рівня смертності в місцях відбування покарання — не в роботі судів. Таке становище переважно зумовлене неналежним рівнем надання медичної допомоги в місцях відбування покарання.

У рішенні РСУ від 25.05.2012 судам дано відповідні рекомендації. Про підсумки вивчення поінформовано Президента, Голову ВР, омбудсмена та Державну пенітенціарну службу.

Крім того, з метою підвищення ефективності здійснення правосуддя, зокрема приведення його у відповідність до європейських стандартів, РСУ виступила співзасновником щомісячного науково-практичного додатку до журналу «Право України» «Європейський суд з прав людини: судова практика». Це видання розповсюджується по всіх судах України.

«Суддівська робота потребує не тільки самовідданості, а й неабиякої мужності»

Повинен підкреслити, що сьогодні суддівська робота потребує не тільки самовідданості, а й неабиякої мужнос­ті. Жорстоке вбивство судді Фрунзенського районного суду м.Харкова В.Трофімова та членів його сім’ї підтвердили цю істину.

Проблема гарантування безпеки суддів та членів їхніх сімей є далеко не новою й обговорюється на різних рівнях державної влади вже давно. Проте далі декларування намірів щодо покращення ситуації як у правовому полі, так і в реалізації законодавчих приписів справа не дійшла. Виходить, що формально судді законом захищені, але в тому й справа, що лише формально, фінансування відповідних заходів практично не здійснюється.

Натомість Рада суддів у липні
2012 року зверталася до Прем’єр-міністра щодо вжиття заходів стосовно повного забезпечення охорони приміщень судів, підтримання громадського порядку в судах спеціалізованими підрозділами органів Міністерства внутрішніх справ.

Органами державної влади не враховується, що судді постійно перебувають у центрі правового конфлікту, зіткнення протилежних інтересів і пов’язаного із цим ризику, несуть психологічне навантаження, зазнають погроз, посягань на життя і здоров’я від учасників судового розгляду та інших осіб. На правоохоронні органи покладено обов’язок щодо гарантування безпеки суддів, проте вони нерідко безпідставно залишають без належного реагування повідомлення суддів про погрози чи інші протиправні дії.

Не завжди ефективними є заходи щодо розслідування злочинів проти життя, здоров’я суддів та їхніх близьких родичів. Так, упродовж 2010 — І півріччя 2012 року не було засуджено жодної особи за вбивство або замах на вбивство судді (ст.379 Кримінального кодексу).

РСУ негайно відреагувала на цю ситуацію і 21 грудня минулого року звернулася до органів державної влади з конкретними пропозиціями щодо необхідності забезпечення державного захисту суддів і працівників апарату судів. У зверненні стан забезпечення державного захисту суддів визнано неприпустимим, що потребує вжиття негайних кардинальних заходів реагування, а також запровадження превентивних механізмів з метою недопущення аналогічних випадків у подальшому.

Рада суддів також звернулася до Уряду з пропозицією внести на розгляд парламенту відповідні зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», спрямовані на посилення державного захисту суддів і працівників апарату судів.

Зокрема, нами запропоновано врегулювати питання соціальних гарантій, державного страхування життя та здоров’я суддів, охорони приміщень судів, а також право на оснащення охоронною та пожежною сигналізацією житла за рахунок коштів державного бюджету тощо. Передбачено також заборону надання інформації про місце проживання судді та інших даних.

Суддівський корпус України підтримує ініціативу Президента, який у січні цього року дав доручення Уряду вжити заходів щодо посилення гарантій здійснення професійної діяльності суддів, а також підвищення їх безпеки. Сподіваюся, що ініціативи Президента будуть втілені в життя в повній мірі, стануть дієвими та своєчасними.

РСУ також було розроблено рекомендації щодо врегулювання окремих актуальних питань соціальних гарантій суддів до вирішення їх на законодавчому рівні. Зокрема, РСУ взяла на себе відповідальність роз’яснити порядок обчислення тривалості відпусток суддів. Нагадаю, що проблема виникла у зв’язку з колізією норм закону «Про судоустрій і статус суддів» і закону «Про відпустки». Для вирішення цього питання нами було розроблено відповідний законопроект. Кабмін підтримав дану ініціативу й у висновку Міністерства соціальної політики було відзначено, що наша пропозиція є слушною.

Проте ще до врегулювання на законодавчому рівні Радою суддів надано рекомендації щодо визначення щорічної оплачуваної чергової відпустки судді з 1 січня 2012 року в календарних днях з урахуванням 5-денного робочого тижня.

Ми також звернулися до Кабінету Міністрів та Комітету ВР з питань правосуддя із законодавчими пропозиціями стосовно врегулювання питання виплати суддівської винагороди у зв’язку з уведенням у дію з 1 січня 2012 ро­ку нових умов оплати праці суддів.

Одночасно нами було дано роз’яснення, що суддівська винагорода, нарахована з 1 січня 2012 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців чи менший відпрацьований період за останньою посадою.

Питання кадрового забезпечення судів тісно пов’язане із заохоченням суддів та працівників апарату судів. За період роботи РСУ внесено подання Президенту щодо нагородження суддів у відставці орденом Князя Ярослава Мудрого ІV ступеня, орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, присвоєння почесного звання «Заслужений юрист України» 40 суддям у відставці. Главою держави підтримано всі наші подання. Нами також прийнято рішення щодо заохочення відзнаками РСУ 32 суддів і працівників апарату.

«Наша бездіяльність може трансформуватись у залежність»

Президент важливим пріоритетом модернізаційних змін визначив подальше реформування судової системи. У цьому процесі через органи суддівського самоврядування вагоме слово повинні мати судді.

Вважаю, що важливим напрямом удосконалення організаційного забезпечення здійснення правосуддя є подальший розвиток самоврядних начал. Зокрема, останні тенденції в Європі відображають намір посилити самоуправління судової системи. Безумовно, питання функціонування судів повинні регламентуватися на рівні закону. Проте окремі питання нормативного регулювання їхньої внутрішньої діяльності мають вирішувати самі органи суддівського самоврядування.

Крім того, органи суддівського самоврядування повинні мати важливу функцію щодо визначення напрямів державної політики в питаннях розвитку судової системи. РСУ має формувати єдину політику в цій сфері, представляти й захищати інтереси суддівського корпусу у відносинах з іншими органами влади.

Вбачається, що саме органи суддівського самоврядування мають стати центром акумулювання ідей та досвіду здійснення судової реформи. В їх полі зору мають перебувати всі напрями судової реформи та забезпечуватися взаємодія з іншими органами державної влади.

В ініціюванні та здійсненні подальших реформ пріоритетною має бути роль самих суддів. Якщо суддівське співтовариство не буде дбати про незалежність судової влади й підвищення якості правосуддя, ефективності організації роботи, то це будуть робити інші гілки влади. Так наша бездіяльність може трансформуватись у залежність.

При цьому вбачається, що подальше підвищення ефективності правосуддя має здійснюватися за рахунок розвитку нових технологій судочинства. Необхідно також запровадити підхід, за якого суди будуть розглядати лише ті справи, в яких існує реальний спір. Потребують вирішення й питання усунення правової невизначеності стосовно розмежування юрисдикції, подальшого вдосконалення процесуального законодавства.

***

Підсумовуючи, хочу наголосити: запорукою розвитку судової влади України є наявність згуртованого й незалежного суддівського корпусу, який би мав істотну вагу в державній діяльності. Впевнений, що ми з честю подолаємо всі труднощі та гідно продовжимо нашу спільну справу захисту прав і свобод людини.

Новому складу Ради суддів бажаю успіхів у досягненні поставлених цілей. Наших колег чекає непроста й відповідальна робота, коли потрібно бути мудрими, а в багатьох випадках — і проявляти мужність.

Насамкінець хочу ще раз закликати, щоб ми разом своїми діями, справедливими судовими рішеннями утверджували дійсно самостійну, сильну та відповідальну судову владу. Адже тільки така судова влада зможе захистити не лише громадян та юридичних осіб, а й свою незалежність!