Охорона інтересів особи

Людина не може вимагати недоторканності свого приватного життя у сфері, яку сама зробила доступною

Чи правомірне здійснення звукового запису голосу особи без її згоди? За яких обставин такий запис може бути використаний судом як доказ у цивільній справі навіть без згоди зачепленої особи? Як запобігти втручанню в приватне життя та які межі останнього? Правозахисник продовжує ділитися з читачами «ЗіБ» інструментами юридичного захисту прав особи згідно із законодавством Чеської Республіки.

«Письмові» суперечності

Право на запис словесного прояву може мати дві форми — право на записування на папері та право на звуковий запис. Записами особистого характеру є листи, щоденники, помітки, електронна пошта, за якими ідентифікується особа того, хто пише, і які не призначені для розповсюдження, що не мають характеру авторського твору. Записами особистого характеру не є рукописи, метою яких є підприємництво, ведення громадської або публічної діяльності. Оскільки особа, уповноважена по праву на словесний прояв особистого характеру, є одночасно автором записів, суперечність між особистим авторським правом за життя письменникові не загрожує, але може виникнути після його смерті. У такому разі особисте право має перевагу перед авторським. У разі суперечності між правом власності власника матеріального субстрату словесного прояву особистого характеру та правом уповноваженої особи на такий прояв перевагу має особисте й авторське право. Під змістом права на словесний прояв особистого характеру мається на увазі право на запис такого прояву та право захищатися від його неправомірного запису й використання. Уповноваженими особами у вказаному праві є особа, про прояв якої йде мова, й особа, якої такий запис стосується.

Умовою використання словесних проявів особистого характеру є згода осіб, прояв яких записаний. Винятком є використання словесних проявів особистого характеру в рамках законної угоди. Прикладом використання словесних проявів особистого характеру без згоди особи, яка їх здійснює або здійснила в рамках офіційної угоди на підставі закону, є прослуховування, дозволене судом. Якщо на підставі прослуховування не були виявлені факти, що мають значення для кримінального провадження, записи повинні бути знищені.

Неприпустимим є прослуховування роботодавцем телефонних розмов працівника, якщо останній не був попереджений про те, що розмови, здійснювані за допомогою внутрішньої телекомунікаційної системи, підлягають прослуховуванню, і припускав, що такі розмови мають особистий характер. Використання словесних проявів особистого характеру без згоди особи, яка їх здійснила або здійснює в рамках угоди наукового чи художнього характеру, можливе тільки у випадку, якщо вони мають форму звукового запису, що стосується конкретної особи або проявів її особистого характеру, й у випадку, якщо мова йде про вже наявний звуковий запис.

Неприпустимий доказ

Здійснення фізичною особою запису проявів особистого характеру з метою забезпечення себе доказами для адміністративного, судового чи іншого розгляду порушують право на охорону інтересів особи і є неприпустимими. Процесуальні приписи про те, що доказом під час розгляду можуть слугувати всі засоби, якими можна визначити стан справи, не допускає застосування таких доказів, які були отримані з порушенням приписів про охорону особи, в розглядах перед відповідним держорганом. При допуску таких доказів відбулося б порушення прав фізичної або юридичної особи. Тому суд такі докази не може й не повинен ураховувати.

Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до прояву особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізособи. Згоду особи на запис її голосу не можна визначати тільки за тим фактом, що вона могла помітити магнітофон, якщо одночасно не доведено, що особа знала про те, що прилад увімкнений і записує, і мала бути ознайомлена зі звуковим записом свого прояву особистого характеру.

Розмови фізичних осіб під час виконання ними професійних або громадських обов’язків, як правило, не мають особистого характеру, тому під час цивільно-правового розгляду звукові записи таких розмов є неприпустимим доказом.

Якщо звуковий запис є записом переговорів компаньйонів товариства у зв’язку з проблемами останнього, то мова не йде про прояв особистого характеру, тому навіть без згоди осіб такий запис може бути використаний судом як доказ. За даних обставин прояви учасників записуваної розмови не можна вважати проявами особистого характеру. Також можна було б використовувати як доказ приватний звуковий запис, якщо його здійснено в приміщенні, призначеному для громадськості, і розмова ніяк не стосувалася приватного життя осіб, які в ній брали участь.

Законні угоди

Угоди належать до обмежень особистих прав людини. Це означає, що певні особисті права можуть бути обмежені згідно із законом без урахування згоди зацікавленої особи.

Угоди можна поділити на:

◆ офіційного характеру;

◆ наукового або художнього характеру;

◆ інформаційного характеру.

Перші припускають, що рукописи особистого характеру, види, знімки зображень або звукові записи, які стосуються певної фізособи або її проявів особистого характеру, можуть бути використані також без згоди цієї особи для офіційних цілей на підставі закону. Ці угоди також передбачають необхідну згоду фізичної особи. Вони дозволяють не тільки використовувати види, знімки зображень або звукові записи, що стосуються певної фізособи або її проявів особистого характеру, але також і їх здійснення. Дія угод інформаційного й офіційного характеру згідно із законом поширюється також на особисті рукописи. Вони можуть бути використані, лише якщо це визначено законом.

Угоди наукового й художнього характеру стосуються тільки використання наявних видів, знімків зображень і звукових записів, але не їх здійснення. Угода інформаційного характеру дозволяє не тільки використовувати види, знімки зображень або звукові записи, а й здійснювати їх. Причому не є вирішальним, зроблено це так званою прихованою камерою чи про факт запису фізична особа знала.

Абсолютний захист

Право на приватне життя — це право ухвалювати рішення з приводу того, в якому обсязі факти, що стосуються приватного життя фізособи, можуть бути опубліковані, і право запобігати неправомірному втручанню в особисте життя. Загроза цьому праву виникає вже тоді, коли хтось збирає інформацію про приватне життя іншої особи, хоча відомостей і не поширює. Якщо факти, які стосуються приватного життя, набули поширення, не є вирішальним, як дізналися про такі факти — законно чи незаконно. Такі факти можуть бути використані тільки з відома особи, чиї інтереси зачеплені, причому для згоди не вказана яка-небудь форма. Винятками з абсолютного захисту приватного життя є юридичні приписи, які в певних випадках можуть містити факти, що стосуються приватного життя.

Не існує якої-небудь законної угоди про використання цих фактів без згоди особи, чиї інтереси зачеплені. Це обгрунтовується тим, що особисте життя завжди є інтимною сферою фізособи й ніколи не може становити офіційний, художній, науковий чи інформаційний інтерес. Проте ці положення закону не діють стосовно особи, до якої прикута увага суспільства. Така особа може визначити мінімальні межі свого приватного життя. Якщо сама людина розширює ці межі таким чином, що покаже велику частину свого особистого життя, то надалі вона не зможе посилатися на захист приватного життя у сфері, яку сама зробила доступною. Наприклад, якщо політик показував себе зразковим чоловіком і батьком, то не зможе вимагати ефективної охорони приватного життя, якщо ЗМІ опублікують, що зі своєю дружиною та дітьми він поводиться грубо або проявляє стосовно них насильство.

Проблематичним є питання використання життєписів конкретних осіб у художніх творах. Кожен письменник шукає натхнення в реальному житті. Проте якщо описувані ним історії можна ідентифікувати з конкретною особою, то такі дії, з погляду захисту приватного життя, неприпустимі. Оскільки захист приватного життя дійсний за життя фізичної особи, письменники можуть у пошуках натхнення використовувати тільки історії з життя вже померлих осіб. Звернення в художньому творі до подій з життя конкретної особи, котра дала на це згоду, не повинне спричиняти проблем.