Забезпечені кредитори з активних гравців перетворилися на пасивних учасників провадження у справі про банкрутство
У зв’язку з набранням чинності новою редакцією закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазнали змін процедура банкрутства вітчизняних підприємств, правовий статус арбітражних керуючих та спосіб державного регулювання їх діяльності. Наразі законодавчі новели викликають у фахівців немало запитань. Як правильно застосовувати ті інструменти, котрі вже закладено в законодавстві, та чи розв’яжуть норми нового закону старі проблеми? У цьому розбирались юристи під час круглого столу «Процедура банкрутства українських підприємств: перезавантаження», організованого «ЮРЛИГОЙ».
Акумуляція спорів
Вітчизняне законодавство про банкрутство вже має певну історію — воно з’явилося ще в 1992 році. «Був простий закон, який свого роду продовжував виконавчу процедуру, однак він не містив будь-яких строків судових процедур у справах про банкрутство», — відзначив суддя Вищого господарського суду Володимир Поліщук.
Як кажуть, змінюються закони, і ми змінюємося разом з ними. Так, 19 січня стартувала кардинально нова процедура банкрутства українських підприємств. Саме на цю дату припадає набрання чинності новою редакцією закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Однією з новел цього акта є визначення законодавцем підвідомчості господарським судам усіх спорів, пов’язаних з боржником-банкрутом — усі такі спори розглядатимуться як справи про банкрутство. Винятки становитимуть спори, що належать до компетенції адміністративних судів, та спори, пов’язані з платежами до бюджету.
Таким чином, нова редакція закону акумулює більшість спорів щодо банкрутства в господарських судах. «Це кратно збільшить навантаження на суддів та поставить під питання дотримання встановлених процесуальних строків», — уважає начальник управління примусового стягнення заборгованості банку «Фінанси та Кредит» Олег Андрієвський.
У свою чергу В.Поліщук сфокусував увагу учасників на такій новелі закону, як автоматичне визначення арбітражних керуючих. «Кажуть, цього вимагав МВФ, ураховуючи місце України в списку країн, які не можуть здолати корупцію», — відзначив суддя.
Так, ст.114 закону закріплено, що «кандидатура арбітражного керуючого… для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих». Відповідно до цієї статті закону пленум ВГС прийняв постанову від 16.01.2013 №1 (див. стор.17. — Прим. ред.), якою затверджено Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство. Втім, робота цієї системи вже викликала певні невдоволення.
Так, голова Національної професійної спілки арбітражних керуючих Анатолій В’язовченко поділився з учасниками круглого столу власними враженнями від такого визначення: «Відкривши реєстр, бачимо, що, наприклад, усі одеські арбітражні керуючі — супермени та можуть вести будь-які справи будь-яких категорій. А от у харківських практично немає допуску. Я не розумію цього й гадаю, що більшість арбітражних керуючих також цього не розуміють». На його переконання, результатом переходу на нову систему стане суттєве зменшення кількості арбітражних керуючих.
Без випадкових людей
Кардинально змінено статус арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Тепер це не підприємець, а суб’єкт незалежної професійної діяльності. Таке положення закону знайшло одностайну підтримку фахівців. «Збільшиться відповідальність арбітражних керуючих, у тому числі й за корупційні діяння», — переконаний начальник управління з питань банкрутства Міністерства юстиції Сергій Шкуро. З такою думкою погодився й В.Поліщук.
У законі значна увага приділяється питанню підготовки арбітражних керуючих. Вони мають пройти певні стадії навчання, шестимісячне стажування в досвідченого арбітражного керуючого, скласти кваліфікаційний іспит, лише після цього кандидати отримають відповідний статус. Крім того, арбітражні керуючі повинні раз на два роки підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства (ст.97 закону). Такі вимоги, на думку фахівців, захистять професію від потрапляння випадкових людей. «Залишаться тільки ті, хто дійсно вміє працювати», — переконаний А.В’язовченко.
Невдоволення не уникнути
На питання, яким чином організовується робота арбітражних керуючих, попередня редакція акта відповіді не давала. Нині введено інститут саморегулюючих організацій, до створення яких висувається ряд вимог. Так, за словами голови ради ВГО «Асоціація антикризового менеджменту» В’ячеслава Лецкана, така організація має отримати статус всеукраїнської та відповідати певним критеріям: бути неприбутковою, мати у своєму складі кількість членів — арбітражних керуючих не менше 100 осіб тощо. Члени СРО входитимуть до складу комісії з класифікації арбітражних керуючих та комісії з дисциплінарної відповідальності останніх. Такі комісії створюватимуться Мін’юстом і складатимуться із 7 осіб. До складу комісії входитимуть 4 представники від СРО та 3 — від Мін’юсту. В.Лецкан упевнений: «Це покращить якість роботи арбітражних керуючих та дасть можливість відстоювати інтереси останніх».
Окрім того, СРО нестиме відповідальність за діяльність арбітражних керуючих та їх кваліфікацію. Втім, організація висуває до арбітражних керуючих і низку вимог, зокрема щодо підписання кодексу професійної етики при вступі до СРО, який передбачає правила роботи арбітражного керуючого. «Це не завжди викликає задоволення», — зауважив В.Лецкан та висловив сподівання, що за результатами роботи СРО кількість скарг на діяльність арбітражних керуючих зменшиться, а професія останніх зазнає якісних змін.
Прогресивна процедура
Вимоги, встановлені новою редакцією закону стосовно порушення справи про банкрутство, зводяться до того, що така справа порушується тільки після того, коли грошові вимоги до боржника матимуть безспірний характер. Крім того, закон обов’язково вимагає від кредитора проходження процедури виконавчого провадження.
У новому законі законодавець досить прогресивно виписав процедуру продажу майна боржника: на аукціоні або шляхом прямого продажу. Вимоги до аукціону, за словами позаштатного радника АО Arzinger Євгена Козаренка, поставлені таким чином, аби максимальна кількість потенційних покупців та інвесторів мала змогу придбати добро боржника.
Якщо майно не буде продано на первинних торгах, ліквідатор спільно з організатором аукціону зобов’язаний провести повторні торги. При цьому ціна речей та нерухомості може знижуватися до 50% від стартової. Якщо й на повторних торгах майно не придбають, проводитимуться другі повторні торги з наступним зниженням вартості майна. І так доти, доки воно не буде реалізоване.
Виключення з гри
Деякі норми нового акта викликали палкі дискусії серед юридичної спільноти. Проте в одному фахівці були одностайними: банківський сектор зазнав неабияких утисків. Так, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Сергій Боярчуков запевнив, що новели викликали шок в усіх банкірів, які є одними з головних гравців на цьому ринку. Адже закон виключає банкірів зі складу сторін у справах про банкрутство, тепер забезпечені кредитори є лише учасниками процесу банкрутства і, як наслідок, не входять до комітету кредиторів. «Норми закону повністю знищують права забезпечених кредиторів, — погодився з колегою О.Андрієвський і додав: — Процедура банкрутства є універсальним способом ухилення від виконання зобов’язань. Якщо підійти до неї зі злим умислом, то можна наплодити безліч спорів, які, як наслідок, розглядатимуться безкінечно». Дискутувати, аналізувати та припускати варіанти подальшого розвитку подій, звісно, можна, але, як зазначив С.Боярчуков, «закон можна критикувати, можна вихваляти, однак він уже діє і треба рухатись уперед».
Бочка меду
На думку експертів, деякі норми нової редакції є досить спірними та різкими. Проте в рамках круглого столу фахівці окреслили низку позитивних моментів, закріплених законом, серед яких:
• конкретизація поняття «боржник»;
• уточнення, що у випадку банкрутства фізичної особи — підприємця до складу ліквідаційної маси не включається її майно, яке безпосередньо не пов’язане з підприємницькою діяльністю;
• можливість віднести кредиторські вимоги до 6-ї черги, якщо строк для пред’явлення таких вимог був пропущений (раніше вимоги кредитора при пропуску ним строку вже вважалися погашеними);
• зникнення механізму ліквідації відсутнього боржника, що дозволяв суб’єктам господарювання уникати як розрахунків, так і сплати податків до бюджету; тепер до відсутнього боржника застосовується загальна процедура ліквідації;
• розміщення всієї інформації щодо провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-сайті ВГС.
Щоправда, введення в дію останнього положення законодавцем відтерміновано. «Зручно, відмінно, але, на жаль, через 2 роки, як цього вимагає закон», — підкреслив О.Андрієвський.
Усунення колізій
Аби нова редакція закону запрацювала, зроблено колосальну роботу. Так, за словами С.Шкура, Кабінет Міністрів уже прийняв 4 постанови, ще 2 наразі перебувають на стадії погодження. Мін’юст підготував 18 наказів, 4 з яких перебувають у різних інстанціях на погодженні.
«Сфера банкрутства — це одна з найменш уніфікованих сфер законодавства, тому нам завжди треба буде віднаходити щось нове та пристосовуватися до нових умов роботи. Однак, слід правильно застосовувати ті інструменти, котрі вже закладені в законодавстві», — зауважив юридичний радник Центру комерційного права Ігор Ніколаєв.
Проте з правильним застосуванням якраз і виникають проблеми, адже, як говорить народна мудрість, ніщо в цьому світі не досконале.
Так, і нова редакція закону викликає низку запитань, потребує роз’яснень і тлумачень.
Із цього приводу В.Поліщук зауважив: «Робочою групою ВГС підготовлено інформаційний лист, який протягом тижня-другого буде підписано головою суду та в якому міститиметься позиція ВГС щодо спірних моментів нової редакції закону».
Крім того, Уряд вніс на розгляд парламенту проект «Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства» (№10707), розроблений Мін’юстом. Документ покликаний усунути правові колізії, що містяться в новій редакції закону, та врегулювати питання ліцензування СРО, запевняють експерти.
Верховна Рада прийняла законопроект у першому читанні, наразі він проходить підготовку до розгляду в другому читанні.
***
Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що розроблявся в межах програми економічних реформ Президента, реалізація котрої передбачається протягом 5 років, став черговим етапом розвитку всієї законодавчої бази, пов’язаної із системою банкрутства. Нова редакція акта має низку як сильних, так і слабких сторін. Звісно, інтереси всіх учасників справи про банкрутство задовольнити неможливо, але, завдання закону, на переконання юристів, полягає в тому, аби, по-перше, віднайти баланс інтересів між усіма зацікавленими особами, а по-друге, продіагностувати стан неплатоспроможності боржника якомога раніше. Відповідь на те, вдасться це втілити в життя чи ні, дасть лише її величність практика.
В.Поліщук розказав учасникам круглого столу про автоматизовану систему визначення арбітражних керуючих.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!