Нардепи наполегливо шукали, де ж та кнопка, натиснувши на яку можна полинути в «прекрасне далеке»
Людей об’єднують або великі ідеї, або великі злочини. Українську опозицію об’єднує ще й бажання нічого не робити, але при цьому створювати видимість бурхливої діяльності. Був би привід. На цьому тижні таким приводом стала сенсорна кнопка. Три фракції меншості поставили ультиматум: тільки натиснення на неї може дати старт 2-ій парламентської сесії.
«Натисни на кнопку — отримаєш результат»
У день, коли згідно з Конституцією народні депутати мали повернутися до законотворчої діяльності, виявилося, що через організовану опозицією «блокаду» зробити це неможливо. Хор ім. Григорія Верьовки так і не виконав Державний Гімн у сесійному залі. І в експертів відразу ж з’явився новий привід для роздумів: як довго триватиме боротьба за кнопку та що має на меті опозиція?
Перша версія — дострокові парламентські вибори. Першим про них заговорив лідер партії «УДАР» Віталій Кличко. «Ми не виключаємо дострокових виборів. І ми готові до цього», — заявив він на брифінгу. У протилежному таборі такий варіант розвитку подій геть-чисто відкидають. «У нас немає підстав на сьогодні говорити про якісь дострокові вибори», — парирував лідер парламентських «регіоналів» Олександр Єфремов. Й іронічно додав: «Це швидше політична заява, необдумана, людини, яка тільки набуває досвіду в політичній роботі».
Експерти також схиляються до того, що в опозиції немає ні бажання, ні ресурсів для ще однієї виборчої кампанії. І хоча Конституція дає право главі держави розпустити Верховну Раду, якщо чергова сесія не почнеться протягом 30 днів, юристи-парламентарі стверджують: 5 лютого сесія відкрилася автоматично, внаслідок дії норм Основного Закону. Інакше потрібно розходитися до осені, оскільки іншої дати для початку роботи, ніж перші вівторки лютого й вересня, в Конституції не передбачено.
Інша версія — «відточування» стратегії «продавлювання» необхідних рішень. Така перспектива не влаштовує «регіоналів»: даси вкусити палець (який сенсорний) — тобі й руку відітнуть. Саме тому, на думку експертів, партія влади не йде на поступки, намагаючись схилити опонентів до компромісу: буде вам кнопка, але не сьогодні.
У той же час експерти відзначають, що за «кнопку Яценюка» опозиція б’ється куди відчайдушніше, ніж за декриміналізацію статей, за якими засуджено їхнього лідера Юлію Тимошенко. Заради неї подібної стійкості не проявляли. Більш того, проводячи збори замість позачергової сесії, представники опозиції обіцяли, що з перших же днів роботи ВР вимагатимуть вирішення тих питань, через які намагалися достроково повернути колег з відпусток. Тобто або ці питання втратили актуальність (і тоді правильно зробив Голова ВР Володимир Рибак, що не став витрачати бюджетні кошти на позачергову сесію), або опозиції вигідно «заморозити» їх вирішення на деякий час (що вже змушує головну опозиціонерку задуматися над тим, чи потрібна вона соратникам на волі).
«Де в нього кнопка, Уррі?»
До цієї версії долучається й третя: відсутність у меншості єдиної стратегії та програми дій. Таке припущення підтверджується й деякими законодавчими ініціативами, які вже зареєстровані опозицією, та суперечливими оцінками обраних нею методів.
Наприклад, неважко уявити, до чого призведе ідея поголовних виборів геть усіх: суддів і голів судів, прокурорів і начальників управлінь міліції. Європа здригнеться від кількості «політично мотивованих» арештів і виправдувальних вироків. А якщо до того ж у деяких областях запанує політичне двовладдя серед правоохоронців, то здригнуться й жителі цих регіонів — від повної безкарності злочинців.
А захисник Ю.Тимошнко Сергій Власенко зареєстрував проект, покликаний декриміналізувати ст.364 Кримінального кодексу для «політичних діячів». Однак одне застереження — «відсутність неправомірної вигоди для фізичної або юридичної особи» — залишить у тюрмі його підзахисну. Адже довести, що «Газпром» неправомірно нажився на газовому контракті 2009 року, не становитиме труднощів…
В умовах подібних «розброду й хитань», на думку експертів, єдиний вихід для нинішніх лідерів опозиції — дотягнути до старту президентської кампанії, не втративши власних позицій та не наробивши помилок. А не помиляється, як відомо, тільки той, хто нічого не робить.
Наприклад, достатньо було Олександрі Кужель заявити про те, що Ю.Тимошенко вважає єдиним кандидатом від опозиції на виборах-2015 Арсенія Яценюка (якщо вона не вийде на той час на волю), як невдоволені соратники відреагували серією викривальних виступів.
Так, нардеп від ВО «Батьківщина» Анатолій Гриценко в інтерв’ю тижневику «2000» заявив: «Ми як команда під керівництвом А.Яценюка втрачаємо довіру людей! Тому що не діємо, імітуємо, пропустили, не реалізували ряд сильних рішень...» І, розговорившись, додав: «А якби діяли, не чіплялися за мандати... тоді не було б проплачених мітингів і не стояли б 150 бабусь за гроші з плакатами на захист Ю.Тимошенко».
Також він підкреслив, що А.Яценюк з Олександром Турчиновим вирішують питання вдвох, ні з ким особливо не радячись. «З ключових питань і думка Ю.Тимошенко ігнорується або взагалі замовчується», — відзначив народний депутат. Більш того, на його думку, у фракції ВО «Батьківщина» тільки «чоловік 20—25 стовідсотково хотіли б, щоб Юля вийшла на волю. Інші швидше імітують боротьбу, включаючи й керівництво фракції та партії».
Останнє зауваження можна віднести й до ультиматуму про персональне волевиявлення. Адже до 2010 року опозицію цілком улаштовувала можливість голосувати «за того хлопця». А ідею А.Яценюка про використання сенсорної кнопки, на реалізацію якої було витрачено 8 млн грн. (сюди ж як навантаження були включені ремонт кімнати відпочинку спікера й заміна карти України на прапор над президією, а сама система «Рада-3» обійшлася лише в 450 тис. грн.), не підтримали ні його соратники, ні противники. Тоді А.Яценюк не зважився ввести в дію своє дітище розпорядженням Голови ВР, хоча саме цього вимагає тепер від В.Рибака.
Сьогодні ж спроба «реанімувати» «кнопку Яценюка», на думку експертів, може дорого обійтися опозиції. Подібні вимоги заганяють її в ситуацію, вихід з якої буде і нерозумним, і смішним. Перш за все — в очах виборців, які таку принциповість уже розцінюють як знущання з країни. Зокрема, «чорнобильці», котрі 5 лютого під стінами парламенту чекали від опозиції допомоги в задоволенні своїх соціальних вимог. Але нардепи, як у дитячому фільмі «Пригоди Електроніка», вперто шукали, де ж та кнопка, натиснувши на яку можна полинути в «прекрасне далеке».
«І знову триватиме бій...»
Очевидно, що будь-яка вистава не може тривати нескінченно. Особливо якщо дійства-то й не відбувається: більшість розсудливо відмовилася від фізичної протидії, нагадуючи колегам, що той же закон про персональне голосування, до якого апелює опозиція, забороняє також будь-яким чином перешкоджати роботі законодавчого органу. Подібний метод боротьби з безглуздими законами запропонував ще президент США, юрист Авраам Лінкольн — вимагати їх абсолютного виконання.
Схоже, парламентська більшість уже скористалася цією порадою, зареєструвавши кілька ініціатив про створення системи «Рада-4» та інші новації. І загнавши опонентів у замкнуте коло: щоб увести їх у дію, потрібно проголосувати, а щоб проголосувати — потрібно розблоковувати роботу парламенту.
Комуніст Олександр Голуб, виступаючи в ефірі одного з телеканалів, жартома запропонував розробити систему захисту, який реагував би на тиск законодавця на сидіння крісла. Чесно кажучи, журналісти були б тільки «за»: репортажі із сесійного залу про народних обранців, котрі стрибають зі стільця на стілець, якийсь час збирали б найбільшу кількість переглядів на YouTube.
Проте й без того в розумного виборця, який спостерігає за тим, що відбувається, мимоволі виникає запитання: а навіщо взагалі такий парламент, якщо користі від нього менше, ніж витрат з держбюджету? І якщо мета опозиції не в тому, щоб такого висновку дійшла більшість українців, то зрештою «бій з тінню» триватиме недовго. І, як говорять у парламентських кулуарах, кінець кінцем буде знайдено компроміс. Десь посередині між сенсорною кнопкою й голосуванням підняттям рук. Зрозуміло, якщо народні обранці задумаються про інтереси всіх українців, а не про ті свої місця, за якими О.Голуб запропонував ідентифікувати законодавців.
Пряма мова
Володимир Рибак, Голова ВР:
— Розблокувати можна ж лише через бійку, а я не можу цього допускати.
Що стосується розпуску парламенту, то хай спитають у своїх депутатів, чи хочуть вони йти на другі вибори. Ще жоден не прийшов до мене й не сказав, що так хочеться піти на вибори.
Думаю, що це блокування може бути максимум у четвер-п’ятницю, потім депутати підуть працювати в комітети… Більшість заявляє, що 19 лютого Верховна Рада розпочне роботу.
А.Яценюку (ліворуч) доводиться відбиватися не лише від закидів з боку більшості, а й від товаришів по об’єднаній опозиції.
Матеріали за темою
Дію воєнного стану продовжено ще на 90 діб
06.02.2024
У медзакладах створять наглядові ради
22.11.2023
ВР вчергове продовжила дію воєнного стану
08.11.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!