ЦВК не дозволила дізнатися про думку українців щодо перевиборів парламенту та Президента
Зазнала невдачі чергова спроба ініціювати всеукраїнський референдум. Центральна виборча комісія вирішила, що наміри запитати в українців про їхню думку щодо припинення повноважень нинішньої Верховної Ради та Президента не узгоджуються з приписами Основного Закону. Хоча обгрунтування такої позиції не є бездоганним з погляду конституційних норм щодо можливості проведення подібних референдумів.
«Дострокова» ініціатива
У перший же робочий день нового року до ЦВК надійшло клопотання про реєстрацію групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Провести загальнонаціональне опитування ви¬рішили на зборах, які відбулися 6 грудня минулого року на центральній площі м.Донецька.
211 учасників схвалили чотири питання, які мали намір винести на референдум:
«1. Чи підтримуєте ви дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VІ скликання?
2. Чи підтримуєте ви проведення дострокових виборів до Верховної Ради України в період 60 днів з дня оголошення результатів волевиявлення громадян на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою?
3. Чи підтримуєте ви дострокове припинення повноважень Президента України Януковича Віктора Федоровича?
4. Чи підтримуєте ви проведення дострокових виборів Президента України в період 60 днів з дня оголошення результатів волевиявлення громадян на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою?».
Відповідне подання було заслухане на засіданні ЦВК, що відбулося 18 січ¬ня. Як повідомили нам у прес-службі ЦВК, проаналізувавши пропоновані питання, члени комісії, зокрема, відзначили, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 27.03.2000 №3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) вони можуть здійснювати перевірку щодо відповідності Основному Закону питань, які пропонується винести на такий референдум.
Прикметно, що рішення КС №3-рп/2000 свого часу ухвалювалося з участю нинішнього голови ЦВК Володимира Шаповала, який не заперечував такої правової позиції в окремій думці. Щоправда, на цьому засіданні головував його за¬ступник Андрій Магера. Можливо, тому члени ЦВК не стали «занурюватися» в конституційні «глибини», обмежившись обгрунтуваннями неприпустимості подібних ініціатив, під¬кріпленими посиланнями на позицію єдиного органу конституційної юрисдикції.
Референдум без реалізації
Як зауважили члени ЦВК, Конституцією встановлено вичерпний перелік підстав дострокового припинення повноважень парламенту та глави держави. З-поміж цих підстав думка народу, висловлена на всеукраїнському референдумі, відсутня.
Відзначено також, що внесення до Конституції змін стосовно дострокового припинення повноважень саме «ВР VІ скликання» та «Президента В.Януковича» є неможливим. А такі зміни, як уважають у ЦВК, будуть необхідні в разі підтримки громадянами України питань, що пропонується винести на референдум. Тобто врахувати результати останньо¬го при прийнятті рішень відповідними державними органами буде неможливо, що є неприпустимим з урахуванням рішення КС від 5.10.2005 №6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом).
Таким чином, члени ЦВК дійшли думки, що «питання, затверджені зборами громадян, згідно з Конституцією та стст.3, 5 закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» за своїм змістом не можуть бути предметом всеукра¬їнського референдуму, оскільки не відповідають Конституції та не передбачають затвердження законів щодо внесення змін до Конституції, прийняття, зміни або скасування законів чи їх окремих положень, прийняття рішень, що визначають основний зміст Конституції, законів України та інших правових актів».
Також у ЦВК констатували невідповідність поданих документів вимогам закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» і роз’ясненню щодо утворення та реєстрації ініціативних груп усеукраїнського референдуму, затвер¬дженому постановою ЦВК від 26.12.2008 №77. Тому комісія відмовила в реєстрації такої групи.
Ілюзорне право
З одного боку, аргументи ЦВК виглядають досить вагомими. Дійсно, який сенс витрачати державні кошти на національне опитування, якщо його результати не матимуть жодних правових наслідків? Що¬правда, в тому ж 2000 році питання всеукраїнського референдуму не аналізувалися суддями КС із погляду доцільності. Та й не могли аналізуватись, оскільки передбачається за умовчанням, що в демократичній країні органи державної влади добровільно виконують волю народу. На жаль, 10 років тому це правило не спрацювало.
Отже, «правове дилетантство» пересічних громадян завжди наражатиметься на фахове вміння представників влади використовувати юридичні прогалини на свою користь. І не важливо, яка ініціатива може визріти внизу, адже, якщо вона не буде підтримана нагорі, процес буде загальмований. Так було з намірами дізнатися думку народу щодо статусу російської мови та перспективи членства країни в НАТО. Якщо ЦВК не перешкоджала збиранню необхідних підписів, то згодом з’ясовувалося, що не вистачає законодавчих норм для оголошення референдуму.
У цьому випадку, наприклад, Центрвиборчком залишив без уваги той факт, що Конституція не забороняє проведення всеукраїнського референдуму стосовно пропонованих питань. Тим більше — через брак у законодавстві механізму реалізації волі народу. А що не заборонене…
Звісно, ні Центрвиборч¬ком, ні Конституційний Суд, ні жоден інший державний орган не зобов’язані консультувати громадян щодо того, як ініціювати референдуми, аби питання, які пропонуються, відповідали приписам акта найвищої юридичної сили і могли бути втілені в закони. Тож фактично будь-яка «самодіяльність» громадян може бути заблокована чи то на рівні ЦВК, чи то КС, чи Адміністрації Президента і власне глави держави, котрий повинен оголосити про проведення всеукра¬їнського референдуму в разі виконання умов щодо збирання підписів за його проведення. Причому — незалежно від того, доклали руку до такої ініціативи фахівці- конституціоналісти чи тільки політики-аматори.
Відповідно, можливість дізнатися про думку народу як єдиного джерела влади в країні (на чому наголошував КС у тому самому рішенні №6-рп/2005) й надалі залишатиметься ілюзорним правом. Доти, доки ця думка не знадобиться самим представникам влади або в Конституції не з’являться норми, які дадуть народу можливість не лише значитися джерелом влади, а й реалізовувати свої установчі повноваження.
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!