Яких гучних вироків чекати у 2013 році?
2012-й виявився врожайним на резонансні кримінальні справи: суд призначив покарання Юрію Луценку, Валерію Іващенку, Василю Волзі, Роману Ландику, вбивцям Оксани Макар. Але в новий рік тягнеться слід від старих справ, які поки що так і не були логічно завершені. Яких гучних вироків чекати у 2013-му?
Тимошенко: правова безвихідь?
Справи стосовно Юлії Тимошенко множаться, як гриби. Не встиг Печерський районний суд столиці ухвалити вирок у «газовій справі», а вищі інстанції — його підтвердити, як Київський районний суд м.Харкова приступив до розгляду нової справи проти екс-прем’єра. Цього разу мова йде про зловживання корпорації «Єдині енергетичні системи України», яку в 1995—1996 рр. очолювала Ю.Тимошенко. Силові органи пригадали Юлії Володимирівні $405 млн, які корпорація заборгувала Міноборони Росії. До речі, 19 вересня Господарський суд м.Києва частково задовольнив позов Міноборони РФ щодо боргу «ЄЕСУ». Кабмін уже подав касаційну скаргу на це рішення. Слухання призначене на 21 січня.
А ось чи буде цього року ухвалено вирок безпосередньо у справі щодо Ю.Тимошенко — поки що під питанням. Оскільки процес рухається вперед повільно — передусім через поведінку підсудної, яка під приводом проблем зі здоров’ям не з’являється на судові розгляди, суду нічого не залишається, як терпляче переносити засідання.
Чи є вихід з цієї правової безвиході — незрозуміло, адже нещодавно Юлія Володимирівна заявила, що ніколи добровільно не з’явиться до суду, а якщо її вирішать доставити туди, примусово, чинитиме фізичний опір. Ситуація дійсно патова — не тягнути ж хвору жінку на засідання примусово.
До речі, недавно екс-прем’єр передала до суду клопотання з проханням закрити кримінальну справу за обвинуваченням її в зловживаннях на посаді керівника «ЄЕСУ» і дорікнула владі в переслідуванні з політичних мотивів.
Пукач: «випадкове» вбивство
Печерський районний суд столиці почав розглядати кримінальну справу за обвинуваченням екс-начальника Головного управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача майже 2 роки тому, і ось нарешті процес наблизився до стадії дебатів.
Нагадаємо: О.Пукача обвинувачують у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, замаху на громадського діяча Олексія Подольського і в знищенні офіційних документів, що стосуються, зокрема, незаконного зовнішнього спостереження за Г.Гонгадзе. Спочатку О.Пукачу інкримінували скоєння вбивства на замовлення (замовником уважався екс-глава МВС Юрій Кравченко), але пізніше обвинувачення було перекваліфіковане, і формулювання «на замовлення» зникло.
Справа в суді слухалася в закритому режимі, тому журналістам і громадськості доводилося задовольнятися тим, що розповідали адвокати. Під час дебатів прокурор вимагав для екс-шефа міліційної «наружки» довічного ув’язнення, невдовзі стане ясно, чи підтримає позицію прокуратури суд. Сам О.Пукач, виступаючи на дебатах, за словами адвоката Валентини Теличенко, заявив, що, вбиваючи журналіста, він діяв на благо Батьківщини. «О.Пукач наполягає на тому, що, вбиваючи Г.Гонгадзе, він був мало не рятівником Вітчизни, оскільки журналіст, за його словами, був тяжким злочинцем, до того ж шпигуном, що негативно ставився до чинного президента», — розповіла В.Теличенко. Вона вважає, що під час скоєння злочину О.Пукач був абсолютно адекватний: «Неадекватна людина не стала б генералом, не отримала б посади начальника кримінальної розвідки, не досягла б інших кар’єрних висот».
Як відзначив представник матері Г.Гонгадзе Андрій Федур, «виступаючи в суді, О.Пукач визнав свою провину частково — в епізоді з Г.Гонгадзе й епізоді з О.Подольским. Але при цьому пояснив, що наміру вбивати Г.Гонгадзе не мав, це, мовляв, була випадкова трагедія. Так він пояснював свою позицію, стверджуючи, що отримував команду на вбивство. Я вважав і продовжую вважати, що умисного вбивства без доведеного наміру бути не може. Це абсурд».
«Мотиву немає. Вбивства на замовлення теж немає», — повторює слова А.Федура адвокат О.Пукача Григорій Демиденко. Він, до речі, спростував інформацію про те, що його підзахисний, убиваючи журналіста, намагався захищати інтереси держави. «О.Пукач такого не стверджував! Це все вигадки. О.Пукач не ставив за мету вбивати журналіста. Це трапилося випадково. Він лише хотів перевірити інформацію про те, що Г.Гонгадзе займається якимись незаконними діями. Але в результаті сталося вбивство з необережності. Слідство визнало, що воно було умисним. Ми з цим не згодні», — заявляє адвокат.
Відразу після арешту О.Пукача в ЗМІ з’явилася інформація про те, що він нібито активно співпрацює зі слідством — дає показання й називає імена замовників вбивства Г.Гонгадзе. Говорили, що генерал міг «потягнути» за собою багато високопосадовців — як нинішніх, так і з часткою «екс» — починаючи з Леоніда Кучми й закінчуючи Володимиром Литвином. Але, якщо в суді й звучала якась компрометуюча інформація, учасники процесу зберегли її в таємниці. Втім, єдиний, на кого О.Пукач міг вивести слідство, — це покійний Ю.Кравченко. Адже безпосередньо з Президентом чи з представниками АП колишній шеф «наружки» не контактував.
Мельниченко: повернення блудного сина
Екс-охоронець Президента Микола Мельниченко раз у раз опиняється в епіцентрі скандалів. Спочатку був «касетний», а потім майор пожинав його плоди. Кримінальна справа стосовно М.Мельниченка була порушена ще у 2001 р., після оприлюднення аудіозаписів: його обвинуватили в розголошенні держтаємниці, перевищенні службових повноважень і використанні підроблених документів. Через деякий час справу поховали, відновили її у 2004 р., щоб… закрити у 2005-му. І лише через 6 років, у 2011 р., СБУ знову почала розслідування справи стосовно екс-співробітника УДО. У вересні 2011-го М.Мельниченко був оголошений у розшук. Шевченківський райсуд м.Києва виніс постанову про обрання йому запобіжного заходу у вигляді арешту, оскільки той порушив підписку про невиїзд і ухилявся від слідства.
3 серпня 2012 р. М.Мельниченко був затриманий в Італії. Суд Неаполя розглянув питання про його екстрадицію й... звільнив з-під варти.
Цікаво, що, переховуючись від слідства, М.Мельниченко в жовтні 2012-го несподівано повернувся до України. В аеропорту «Бориспіль» його затримали. Не менш цікаво, що через деякий час Миколу Івановича звільнили з-під варти під заставу. А незабаром ГПУ, яка була повинна направити справу до суду, повернула її в СБУ для проведення додаткового розслідування.
Ухвалення такого процесуального рішення Генпрокуратура пояснила тим, що в ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на виконання вимог ст.290 КПК М.Мельниченко надав нові факти в справі, які потрібно перевірити. «Для продовження кримінального провадження матеріали справи, яка налічує 17 томів, передані в головне слідче управління СБУ», — повідомляла прокуратура. А ось адвокат майора Микола Неділько заявив, що справу направили на дорозслідування «у зв’язку з неповнотою досудового слідства».
У будь-якому випадку цього року можна чекати ухвалення рішення, і, судячи з чуток про те, що Микола Іванович згоден допомогти правоохоронним органам у розслідуванні деяких інших гучних справ, можна припустити, що результатом цієї негласної угоди зі слідством стане пом’якшення вироку (наприклад, призначення покарання з відстроченням виконання).
«Дніпропетровські терористи» хочуть ДР
Наприкінці минулого року прокуратура направила до суду «справу терористів», яких обвинувачують у скоєнні вибухів у Дніпропетровську 27 квітня 2012 р. У ході розслідування було допитано понад 2000 свідків, проведено 228 експертиз, 20 разів відтворювалася обстановка подій, здійснено 59 обшуків і 41 виїмку предметів і документів. За словами заступника генпрокурора Віктора Войцишена, двом із чотирьох — Віктору Сукачову та Віталію Федоряці — пред’явлено обвинувачення в створенні терористичної групи, виготовленні вибухових пристроїв, скоєнні 3 замахів і 8 терористичних актів у Харкові, Дніпропетровську й Запоріжжі, а також у погрожуванні вчинення вибухів у Донецьку й Дніпропетровську, а Льву Просвиріну й Дмитру Реві — в пособництві у скоєнні терактів (при цьому останні стверджують, що не мають до вибухів жодного стосунку).
Нагадаємо, що в Дніпропетровську вибухи пролунали вдень 27 квітня — 4 протягом години. При цьому постраждали 34 людини (зокрема 10 підлітків), 26 з них були госпіталізовані. Як пізніше з’ясувалося, «бомби» були закладені в бетонні урни й насправді виявилися саморобними вибуховими пристроями фугасної дії, начиненими тротилом.
31 травня керівники СБУ, МВС і ГПУ заявили про розкриття цих злочинів й затримання 4 підозрюваних. Один з них — старший викладач кафедри політології Дніпропетровського національного університету В.Сукачов, другий, — асистент цієї ж кафедри В.Федоряка. За версією слідства, вони самі зв’язалися з представниками правоохоронних органів з вимогою видати їм $4,5 млн, погрожуючи новими вибухами. Саме жадібність, за версією СБУ, і стала головним мотивом злочину. «За словами обвинувачених, $4,5 млн — це всього по 10 центів за кожного українця, — розповів начальник головного слідчого управління СБУ І.Дерев’янко. — Крім того, на допитах вони заявили, що незадоволені суспільно-політичним устроєм держави й у такий спосіб намагалися змінити те, що відбувається в країні».
Як повідомляє СБУ, в ході досудового розслідування обвинувачені детально розповіли, яким чином вони вмонтовували, закладали й приводили в дію вибухові пристрої.
Судовий процес над терористами стартував в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровська нещодавно, а підсудні та їхні адвокати вже розпочали бурхливу діяльність: захисник Д.Реви заявив про фальсифікації обвинувачень проти його підзахисного й вимагали змінити йому запобіжний захід, Л.Просвирін написав відкритий лист Президентові, а В.Сукачов зажадав повернути справу на додаткове розслідування для усунення суперечностей. «Дніпропетровські терористи» також звинуватили суддю в необ’єктивності й вимагали його відводу.
Павличенки: без вини винні!
Під гаслом «Волю Павличенкам!» проходять масові акції на підтримку підприємця Дмитра Павличенка та його сина Сергія, яких суд визнав винними у вбивстві судді Шевченківського районного суду столиці Сергія Зубкова. Злочин був скоєний 21 березня 2011 року в під’їзді будинку, в якому жив потерпілий. На тілі судді виявили два вогнепальні й три ножові поранення. Через кілька днів Дмитра й Сергія затримали. Слідство зацікавив лист, написаний Павличенком-старшим. У ньому мова йшла про те, що суддя виніс рішення, що суперечить закону, і позбавив його сім’ю даху над головою.
Дмитро розповідав про свою ситуацію на телеканалах, двічі організовував прес-конференції. Можливо, це переконало громадськість в невинуватості Д.Павличенка: мовляв, якщо він намагався вирішити проблему правовим шляхом, відкрито розповідав про ситуацію, що склалася, і неприязнь до судді, то навряд чи зважився б на вбивство. Проте Голосіївський районний суд м.Києва ухвалив вирок батьку й сину Павличенкам.
Але зараз у них з’явився ще один шанс довести свою невинуватість: Апеляційний суд м.Києва почав розглядати їх скарги. Причому — і це хороший знак для обвинувачених — прокуратура заявила клопотання про проведення часткового судового слідства у справі, доставленні підсудних до суду та їх допиті, й суд його задовольнив.
Якщо апеляційна інстанція засумнівається в доведеності вини Павличенків і скасує вирок, прокуратурі доведеться відповісти на питання: хто ж убив суддю й чому невинуваті опинилися за гратами? Втім, акції протестів навряд чи вплинуть на суддів: у кожній кримінальній справі будуть ті, хто вважатиме вирок або дуже м’яким, або дуже суворим. А чи є, для виправдання Павличенків вагоміші аргументи, ніж підтримка громадськості невідомо.
Обвинувачені в тероризмі громадяни, справа яких розглядається в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровська, активно відстоюють свої права.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!