Питання про вилучення автомобіля повинне вирішуватися на підставі актів, чинних на час смерті інваліда, якому він надавався як гуманітарна допомога
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
7 листопада 2012 року м.Київ №6-118цс12
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Патрюка М.В., Романюка Я.М.,Жайворонок Т.Є.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву Особи 1 про перегляд Верховним Судом ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2012 у справі за позовом головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до Особи 1 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, припинення права на управління автомобілем шляхом вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації звернулося до суду з позовом до Особи 1 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, припинення права на управління шляхом вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля, зобов’язання вчинити певні дії.
Зазначало, що відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМ від 8.09.97, матері Особи 1, Особі 2, на підставі наказу головного управління від 27.10.2005 видано безкоштовно автомобіль Мercedes-Benz, 1999 року випуску, із числа гуманітарної допомоги, з правом передання керування Особі 3 та у подальшому — Особі 4, без права продажу, дарування або передання іншій особі.
Інформація 1, Особа 2 померла.
Посилаючись на те, що на час смерті Особи 2 набрав чинності Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 19.07.2006, відповідно до якого автомобіль, наданий інваліду як гуманітарна допомога, після смерті інваліда підлягає поверненню головному управлінню, у подальшому уточнивши позовні вимоги, просило зобов’язати Особу 1 повернути головному управлінню спірний автомобіль, припинити право Особи 1 на управління цим автомобілем шляхом вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля, зобов’язати посадових осіб ДАІ УМВС в Чернівецькій області вилучити в Особи 1 або в інших осіб зазначений автомобіль з передачею його головному управлінню на зберігання в гаражі обласного Комунального підприємства «Інватранс» та свідоцтво про реєстрацію автомобіля й заборонити здійснювати реєстрацію та зняття з обліку автомобіля без дозволу головного управління.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28.01.2011 у задоволенні позовних вимог головного управління відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28.07.2011, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 31.05.2012, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28.01.2011 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги головного управління задоволено частково: зобов’язано Особу 1 повернути головному управлінню автомобіль Мercedes-Benz 1999 року випуску; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 31.05.2012 Особа 1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.58 Конституції, ст.5 ЦК, п.37 порядку від 8.09.97 та п.41 порядку від 19.07.2006 в редакції, чинній на час смерті Особи 2, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обгрунтування заяви Особа 1 надав ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 27.07.2011 та постанову ВС від 30.01.2012, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 10.09.2012 цивільну справу за позовом головного управління до Особи 1 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, припинення права на управління автомобілем шляхом вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля, зобов’язання вчинити певні дії допущено до провадження Верховного Суду в порядку гл.3 розд.V ЦПК.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 1 доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
За змістом ст.3604 ЦПК, суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Судом установлено, що 3 червня 2005 року Особа 2, інвалід І групи Великої Вітчизняної війни, звернулася до головного управління з заявою про забезпечення її автомобілем з ручним керуванням.
18 серпня 2005 року між громадянином Німеччини Особою 5 та головним управлінням був укладений договір дарування, за яким Особа 5 передав головному управлінню безоплатно у власність автомобіль Мercedes-Benz 1999 року випуску.
Згідно з протоколом засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів від 6.10.2005 зазначений автомобіль визнано гуманітарною допомогою.
Відповідно до наказу головного управління від 27.10.2005 Особі 2, інваліду І групи Великої Вітчизняної війни, видано згідно з висновком обласної медико-соціальної експертної комісії автомобіль Мercedes-Benz 1999 року випуску з правом передання керування онуку, Особі 3 (вперше).
Рішенням колегії головного управління від 25.12.2006 надано дозвіл на передання керування вказаним автомобілем Особою 4, невістці Особі 2, яка проживає разом з нею.
Інформація 1 Особа 2 померла.
Згідно з заявою від 14.05.2009 Особа 1 після смерті матері, Особи 2, відмовився повернути спірний автомобіль головному управлінню.
Задовольняючи частково позовні вимоги головного управління, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що спірний автомобіль, отриманий Особою 2 як гуманітарна допомога, підлягає поверненню головному управлінню, оскільки на час смерті Особи 2 діяв порядок від 19.07.2006, відповідно до п.41 якого в редакції, чинній на час її смерті, автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 27.07.2011, яка надана Особою 1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, міститься висновок про те, що питання про вилучення після смерті інваліда в його сім’ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час надання такого автомобіля інваліду, а не на час смерті інваліда.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст.58 Конституції, ст.5 ЦК, п.37 порядку від 8.09.97 та п.41 порядку від 19.07.2006 в редакції, чинній на час смерті Особи 2.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду виходить із такого.
Згідно з ч.1 ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції міститься в Рішенні Конституційного Суду від 9.02.99 №1-рп/99, відповідно до п.2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, такою подією (фактом) є смерть інваліда, Особи 2.
Порядок від 8.09.97 був затверджений у зв’язку з прийняттям законів «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.12.95 №488 та «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6.06.96 №230 з метою впорядкування забезпечення автомобілями інвалідів різних категорій та спрямований на захист інтересів інвалідів.
Згідно з п.37 порядку від 8.09.97 в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля Особі 2, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім’ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Відповідно до ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Частиною 4 ст.4 ЦК визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів.
Порядок від 8.09.97 був визнаний таким, що втратив чинність, постановою КМ від 19.07.2006.
Таким чином, питання про вилучення після смерті інваліда в його сім’ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому надавався автомобіль як гуманітарна допомога.
У справі, що розглядається, таким нормативно-правовим актом є порядок від 19.07.2006, відповідно до п.41 якого в редакції, чинній на час смерті Особи 2, Інформація 1, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Отже, ураховуючи, що права та обов’язки у членів сім’ї інваліда щодо спірного автомобіля, виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення інваліда автомобілем, застосуванню до спірних правовідносин підлягає порядок від 19.07.2006.
Саме з таких міркувань виходив суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, тому підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 31.05.2012 відсутні.
Постанова Верховного Суду від 30.01.2012, що додана Особою 1 до заяви, не є прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки вказану постанову ухвалено в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом після їх перегляду в касаційному порядку з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК.
Керуючись стст.355, 3603, 3605 ЦПК, Судова палата в цивільних справах Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особи 1 про перегляд Верховним Судом ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 31.05.2012 відмовити.
Постанова Верховного Суду є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!