Чи варто довічно засудженому давати шанс вийти на волю?
Людина через помилку суду отримала найвищу міру покарання. Як її виправити, випустити на волю хороших, залишити за ґратами поганих і відрізнити одних від інших? Один з варіантів рішення уже тривалий час перебуває на розгляді в парламенті.
Законопроект «останньої надії»
«Одним з аргументів на користь скасування смертної кари була судова помилка. Бо ніхто ні в Україні, ні в ЄС, ні в США не застрахований від неї. Кожен може стати її жертвою. І якщо відбулася заміна смертної кари на довічне позбавлення волі, то має бути й механізм виправлення судової помилки», — заявила на ток-шоу одного з телеканалів викладачка Національної школи суддів Анна Маляр.
Сьогодні в суспільстві активно обговорюють це питання. Правозахисники звертають увагу на сфабриковані справи без доказів та без надійних свідків, через які люди проводять своє життя у тюрмах. Міжнародний розголос отримала справа засудженого за 4 вбивства Олександра Рафальського, який помер у буцегарні за загадкових обставин, не домігшись виправдання. Цього року помилувана Президентом Любов Кушинська вийшла на волю й запевняє, що ні в чому не винна, та бореться за перегляд рішення суду, за яким вона отримала довічне ув’язнення.
Останнім часом українські ЗМІ обговорюють справу Володимира Панасенка, якого засудили до довічного ув’язнення через слова свідка, який 4 рази змінював показання й зізнався, що обмовив людину. Обвинувачений вже 12 років за ґратами, за цей час його донька вивчилася на юриста, щоб звільнити батька з тюрми.
Недавно Харківська правозахисна група та Українська Гельсінська спілка з прав людини ініціювали прес-конференцію, на якій розповіли про 20 справ довічно засуджених із сумнівними вироками. У цих організаціях стверджують, що законопроект «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок)» (№2033а) спрямований на запровадження спеціального юридичного механізму для перегляду кримінальних справ, в яких особи, засуджені без належної доказової бази, досі відбувають покарання.
Закон дасть можливість довічно ув’язненому, засудженому за старим КПК, оскаржити сумнівний вирок в апеляційному суді за нововиявленими обставинами. При цьому особа, яка брала участь у відповідній кримінальній справі як прокурор, слідчий, понятий, захисник чи суддя, не може бути причетною до перегляду справи.
У висновку Головного науково-експертного управління апарату ВР зазначається, що пропонований механізм закріплений у чинному КПК. Так, пп.1 та 2 ч.2 ст.459 «Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами» визначає, що нововиявленими обставинами є: штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання осіб, що здійснювали правосуддя. А ст.461 КПК передбачає, що за наявності доказів, які підтверджують невинуватість людини, перегляд судового рішення строками не обмежено. Тож немає сенсу вигадувати щось нове і проект варто відхилити у першому читанні.
Однак депутати з висновком не погодились і проголосували за закон.
Зміни до змін
До другого читання проект переробили. У новому варіанті можливість оскаржити найтяжчий вирок матимуть засуджені за процедурою, передбаченою як старим КПК, так і чинним.
До нової редакції проекту №2033а Головне юридичне управління апарату ВР висловило зауваження, що чинний КПК повною мірою врегульовує питання досудового, судового провадження та за нововиявленими обставинами.
Крім того, автор поправок звертає увагу на дискримінацію щодо інших злочинів, адже в законі йдеться, що оскаржити остаточне рішення може лише засуджений за особливо тяжкий злочин, а це порушує засади рівності.
Також у новому варіанті з’явилися положення про можливість оскаржити в касаційному суді повернення скарги або відмову у відкритті повторного провадження. При цьому порядок касаційного оскарження не визначено.
Автори проекту №2033а покладають надії на те, що депутати схаменуться і проголосують у другому читанні за зміни до КПК, і тоді з несправедливістю буде покінчено. Народний депутат Олена Сотник стверджує: «Якщо відсутні докази, якщо застосовували тортури, якщо справа базується на свідченні однієї людини, при цьому ці свідчення постійно змінювалися, якщо суд не надавав ваги якимось фактам, це значить, що в правосудді був недолік, і люди мають знати, що зможуть знову прийти до суду по справедливість».
Але фахівці вважають: хоча закон має благородну мету, він може відкрити скриньку Пандори, бо межа між добром і злом дуже крихка. Всі підуть до суду і заявлятимуть про свою невинуватість. Повинен бути фільтр, щоб цією можливістю не скористалися ті, хто апріорі не може цього зробити. Якщо, наприклад, передбачити в законі можливість для уповноваженого з прав людини звернутися до суду з проханням про перегляд справи — це могло б бути таким фільтром.
Крім того, якщо судді дійсно помилилися, то зацікавлені в тому, щоб цю помилку не виявили, адже доведеться нести за неї відповідальність. Тому система правосуддя чинитиме опір виправленню ситуації. Проте уповноважений з прав людини не належить до цієї системи й може об’єктивно оцінити обставини справи.
У Польщі омбудсмен може ініціювати перегляд рішення суду щодо особи. В Україні в 2015 році перше читання пройшов проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення підстав для перегляду судових рішень у кримінальному провадженні Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та/або Верховним Судом України» (№2107). Він передбачав для уповноваженого схожі можливості, але тільки протягом 1,5 року після ухвалення остаточного рішення суду.
Людині, яку засудили раніше, доводиться сподіватися лише на одне — помилування від Президента. Однак для цього треба відбути хоча б 20 років ув’язнення й тоді писати клопотання про помилування.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!