Питання протидії політичній корупції у її різних формах і проявах стоїть на порядку денному усіх політичних сил: як представлених в органах державного управління, так і тих, хто лише прагне влади.
Водночас, це негативне явище набуло в Україні таких масштабів, що вже стало предметом обговорення на міжнародній арені, що суттєво обмежує можливості країни до співпраці, стало показником небезпеки державному суверенітету, та створює загрози стабільності і національній безпеці.На цьому під час свого виступу на науково-практичній конференції, присвяченій проблемам української державності на сучасному етапі, наголосив доктор юридичних наук, член Конституційної Комісії при Президентові України Юрій Чижмарь, передає кореспондент видання «Закон і Бізнес».
Науковець зауважив, що наразі немає законодавчого визначення політичній корупції, якуслід розуміти як зловживання довірою населення через інститут виборів та владою у власних чи корпоративних інтересах, або з метою утримання при владі.
Експерт звернув увагу на те, що сьогодні політична відповідальність обмежується і визначається виборами та реалізується шляхом волевиявлення. Втім, саме через системні прояви політичної корупції іноді населення не готове чекати наступних виборів, що створює умови для громадського неспокою.
З іншого боку, деякі прояви політичної корупції громадяни сприймають як нормальну форму управління процесами у країні і навіть схвалюють це. Як приклад, Ю.Чижмарь згадав бюджетний процес, коли умовою голосування народного депутата за закон про Державний бюджет стають ті чи інші переваги для регіону від якого цей депутат обирався.
Ще одним прикладом політичної корупції, на думку експерта, є норми регламенту Верховної Ради в частині включення того або іншого законопроекту до порядку денного та винесення його на голосування у сесійну залу. А без волі провладної більшості цього зробити практично неможливо. То ж доводиться «домовлятися».
«Боротьба з політичною корупцією, на жаль, не має в Україні системного характеру, а використовується лише елемент політичної боротьби», - переконаний Ю.Чижмарь. Він зауважив, що в Україні прийняли чимало законів, якими, зокрема, спростили доступ до публічної інформації, допустили громадські організації до вироблення рішень державними органами, впровадили електронне декларування, створили п’ять антикорупційних органів (САП, НАБУ, НАЗК, Нацагентство з розшуку активів, Вищий антикорупційний суд… Втім це не призвело до очікуваних результатів.
Дехто з експертів як перешкоду для подолання цього негативного явища називає відсутність спеціалізованої юстиції. Але, на думку експерта, тут йдеться про боротьбу із наслідками, а не про усунення причин.
На думку Ю.Чижмаря, Україна потребує реформування політичної системи та зміни у правовому регулюванні діяльності політичних партій. Наразі в Україні створено близько 350 партій, з яких лише 20 беруть реальну участь у виборах, що свідчить про явні маніпуляції.
Непрозорі методи управління партієюу разі її перемоги на виборах переносяться у площину управління країною і саме тому, вважає експерт, питання належного правового регулювання політичних партій, наявність запобіжників політичної корупції набуває першочергового значення.
Науково-практична конференція, організована Інститутом теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів, відбулася у Києві, 22 серпня. У її роботі взяли участь вчені, науковці, політики та практикуючі юристи, адвокати, які представляли провідні наукові установи в галузі юриспруденції, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути України.
Спікерами також виступили директор Інституту, кандидат юридичних наук Олександр Лавринович, доктор політичних наук, президент Академії політичних наук Петро Мироненко, доктор юридичних наук, завідувач кафедри конституційного права юридичного факультету КНУ ім. Т.Шевченка Олег Марцеляк.
Обговорювались питання конституційних засад державотворення та шляхи їх розвитку, виклики державному суверенітету, як головному чиннику розвитку України.
У своїх виступах учасники конференції підіймали питання державного і регіонального управління України, форм державного правління та умов їх ефективного функціонування, удосконалення адміністративно-територіального устрою, участі міжнародних неурядових організацій у забезпеченні функціонування державного управління в Україні та багато інших.
«Конференція стала складовою частиною наукового та практичного доробку для вирішення та окреслення шляхів розвитку нашої держави» – зауважив О.Лавринович, висловивши сподівання, що цей захід стане поштовхом до нових актуальних наукових досліджень та вирішення нагальних проблем у становленні сильної української держави.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!