Секретар комітету захисту прав адвокатів НААУ Ю.Григоренко:

«Атаки на адвокатуру створюють імідж нашої країни як такої, в якій панує беззаконня»

Фахівці переконані, що посягання на права і статус адвокатів зумовлені внутрішніми політичними процесами в Україні. Однак проблема може вийти далеко за межі держави, негативно позначившись на її іміджі та інвестиційній привабливості. Про це розповідає секретар комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України, голова групи з громадських та міжнародних зв’язків комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Одеської області Юрій ГРИГОРЕНКО.

«Якщо права порушуються, особа в будь-якому випадку звертається до адвоката»

— Нині порушення прав адвокатів мають масовий характер. Яку загрозу це може нести для правової царини України?

— Це питання нерозривно пов’язане з правами людини. Право на правничу допомогу передбачене відразу в кількох статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, котра, як відомо, є частиною національного законодавства України. Це право випливає зі ст.6 конвенції, оскільки в усьому цивілізованому світі адвокатура є частиною системи правосуддя. Зокрема, в п.«с» ч.3 цієї статті йдеться про права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Окрім цього, ст.13 встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту. Не потрібно пояснювати, що такий засіб юридичного захисту не можливий без незалежної адвокатури.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини гарантії адвокатської діяльності нерозривно пов’язані з правом на повагу до приватного і сімейного життя, передбаченого ст.8 конвенції. ЄСПЛ опублікував аналітичний огляд практики «Привілеї юридичної професії», що містить низку рішень щодо прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності в розумінні конвенції. Це рішення, якими встановлено порушення конвенції при перехопленні повідомлень, прослуховуванні та таємному нагляді (перехопленні інформації, якою обмінюються адвокат і клієнт), моніторингу телефонних ліній юридичних компаній, таємному спостереженні за юристами та правозахисниками, а також визнано обмеження щодо розголошення таємної інформації захисниками і права на справедливий суд.

Відтак можна зробити висновок, що порушення професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності прямо чи опосередковано тягне за собою істотні порушення прав людини. У свою чергу, відповідно до практики ЄСПЛ основоположні свободи, які є підвалинами справедливості та миру в усьому світі, найкращим чином забезпечуються, з одного боку, завдяки дієвій політичній демократії, а з другого — завдяки спільному розумінню і дотриманню прав людини, від яких вони залежать.

— А для інших сфер, наприклад бізнесу, або суспільства в цілому?

— Нормальне функціонування згаданих сфер також базується на первинних правах людини, задекларованих конвенцією. Якщо мова йде про бізнес, то будь-яка господарська діяльність ґрунтується на ст.1 Першого протоколу до конвенції «Захист права власності».

Так само і з правом осіб на свободу вираження поглядів та свободу зібрань. Якщо такі права порушуються, особа в будь-якому випадку звертається по правничу допомогу до адвоката. А для ефективного відновлення порушеного права не має бути жодних посягань на позицію адвоката або втручань в неї. Можливість відновлення порушеного права особи за допомогою юридичних механізмів — одна з основних ознак розвинутої демократії.

Україна, на жаль, не може похизуватися великими успіхами в цій сфері. Порушення прав людини і професійних адвокатських прав та гарантій, як це не прикро, — це реалії українського сьогодення.

— А для іміджу України?

— В цілому для іміджу України це великий негатив. Я дещо розуміюся на паблік релейшнз та пабліситі, багато разів брав участь у справах з публічною складовою, де мова йшла не тільки про вирішення юридичних спорів, а й про публічні відносини як фізичних, так і юридичних осіб. Сьогодні Україна в контексті ефективного правосуддя, дотримання прав людини, правоохоронної системи є країною навіть не третього, а мабуть, четвертого світу.

Відсутність ефективних механізмів судового захисту і постійні атаки на незалежну адвокатуру створюють на міжнародній арені враження про нашу країну як про таку, в якій панує рейдерство та беззаконня. Чи буде інвестор вкладати свої кошти в економіку країни, де право власності не є непорушним? Чи буде він тут створювати активи та робочі місця? Відповідь риторична й очевидна.

Чи може адвокат захищати інтереси такого інвестора, коли сам не є захищеним і потерпає від обшуків, кримінальних проваджень, заходів фізичного та психологічного впливу тощо? Відповідь очевидна і сумна.

«Зараз адвокатура перебуває під пресом органів державної влади»

— Тобто в сильній та незалежній адвокатурі зацікавлені майже всі. Звідки ж тоді тиск на адвокатів?

— Це гарна ідея, коли вона написана на папері. Папір все стерпить. В Україні склалась економічна модель, коли всі найважливіші бізнес-питання так чи інакше афілійовані до певних можновладців. І, повірте, на вирішення цих питань вони впливають не юридичними механізмами, найчастіше їх розв’язання перебуває в площині «неправа». А коли з’являється адвокат опонента, на якого немає прямих механізмів впливу, бо він у своїй діяльності є формально незалежним і намагається відстоювати іншу правову позицію, це можновладців дуже дратує. Тому не без їхньої допомоги організовуються атаки на незалежну адвокатуру.

А коли вони позбавляються своїх владних повноважень і самі зазнають переслідування, то швидко згадують про те, що є адвокат, який має їх захищати. Яскравий приклад — нинішній Генеральний прокурор.

— Чи відомий вам досвід країн, які стикалися з такою ж проблемою і успішно її подолали?

— Якщо говорити про розвинені країни, то там адвокатура розвивалася разом із системою правосуддя, разом з еволюцією суспільних відносин. Справа в тім, що на заміну можновладним бізнесменам мають прийти публічні корпорації з цивілізованими підходами до вирішення спірних питань. Така публічність і піклування про імідж компанії зумовить і відсутність попиту на такі послуги, як «порєшать».

— Що варто робити українським адвокатам, аби змінити ситуацію?

— По-перше, триматися. Зараз непростий період, коли адвокатура перебуває під постійним пресом органів державної влади. Чому? Тому що адвокатура апріорі буде в опозиції до будь-якої влади, а тому дратуватиме її. Влада у свою чергу буде намагатися незалежну адвокатуру узалежнити від себе.

По-друге, якомога більше уваги суспільства звертати на ті атаки, які вчиняються щодо окремих адвокатів та інституту адвокатури в цілому. Це публічні акції, інтерв’ю, публікації в ЗМІ та соціальних мережах. Використовувати всі інформаційні ресурси для «переходу в паблік».

По-третє, якомога більше залучати міжнародні правові інституції до проблем порушення професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності для впливу на українську владу.

— На кого слід розраховувати?

— Тут все просто, ніхто не захистить захисників, крім самих захисників. Ми в національній асоціації та в профільному комітеті робимо все можливе, а інколи й неможливе.

— Чи правильним є твердження одного з дописувачів «ЗіБ» про те, що повага до правничої професії має виховуватися зі студентської лави?

— Однозначно. Всі прокурори, слідчі, судді, виконавці та адвокати колись були студентами, тобто були однаковими. І мені досить дивно іноді спостерігати, як деякі з них поводяться так, ніби вони чимось кращі за інших лише в силу відповідального становища.

Життя досить непередбачувана річ. Деякі адвокати стають суддями Верховного Суду, а деякі судді йдуть у відставку і стають адвокатами. Тому повага до колег і почуття власної гідності мають бути першочерговими і, якщо хочете, недоторканними.