Зустріч на порозі

Від ГПУ очікують виявлення винних в юридичній ліквідації ВСУ

Те, що провідні правники не можуть довести легітимності Верховного Суду України й захистити себе найпотужнішою конституційною зброєю, залишається фактом. Як і інформація про початок знищення ВСУ як публічної юридичної особи.

Законники — поза законом

Зустріч із представниками засобів масової інформації, яких запросили заблоковані судді ВСУ, відбулася безпосередньо при вході в будівлю. Ймовірно, всі зали, в яких можна було б провести брифінг, виявилися зайняті. Метою суддів було привернути увагу громадськості до порушення Конституції при утворенні Верховного Суду, а також до неможливості руйнації передбаченого в тому ж Основному Законі найвищого судового органу лише шляхом його перейменування.

Як зазначив в.о. Голови ВСУ Василь Гуменюк, кожен громадянин має бути впевнений у тому, що з ним поводитимуться згідно з нормами найвищої юридичної сили. Але таке переконання не з’явиться у свідомості українців, доки із самими державними органами виходить із точністю до навпаки.

І хоч «конкуруюча» організація впевнено заявляє про ліквідацію старого ВСУ, процедура, яка повинна бути ініційована відповідно до законів, не виконується. Натомість, за словами представників ВСУ, фактично відбувається щось на кшталт рейдерського захоплення підприємства. От тільки об’єктом є не бізнес, а найвищий судовий орган.

Заморожений стан не тільки суддів, а й держслужбовців, які числяться в штаті ВСУ, на їхній погляд, повністю нівелює внесені законом №1401-VIII зміни до Конституції. Як зазначив В.Гуменюк, хоча б працівників апарату необхідно перевести до нового ВС.

Адже звільнити їх неможливо: зробити це відповідно до процедури може тільки в.о. керівника апарату. В обхід тих же інструкцій після звернення до владних органів у березні поточного року до ВСУ направили особу, якій доручили виконання таких обов’язків. Однак псевдокерівника апарату, який не мав жодного стосунку до ВСУ, до роботи допустити не могли.

Низка листів-підробок із ВС із фальшивими штампами також залишила неприємний осад у керівництва ВСУ. Такими спробами намагалися переписати майно на нових власників, проте обійти елементарні законні вимоги в кулуарах верховенства права не так вже й просто.

Без сумніву, всі події, які відбуваються на нерозділеній території, лише підривають авторитет правосуддя, за підвищення якого так завзято борються всі «форварди» судової реформи. Але припинити це неподобство може або Конституційний Суд, або Верховна Рада, упевнені у ВСУ.

Зворотний принцип

Незмінний постулат, який передбачає підпорядкування законів Конституції, як зазначив суддя ВСУ Богдан Пошва, на новостворену інституцію не поширюється. Але невпинне привернення уваги до нелегітимності утвореного Суду не отримує резонансу в суспільстві. Адже використану схему двовладдя легко можна застосувати й до інших державних органів. Забравши частину назви — «Україна», Уряд може трансформуватись у Кабінет Міністрів, що не співвідноситься з Основним Законом.

«Виправити помилки» — саме на цій меті сконцентрувались у ВСУ. І хоча правильна реорганізація найвищого судового органу, можливо, потягне за собою перегляд справ, вирішених в обхід принципу верховенства права, внесення необхідних змін — процес нетривалий. Але найскладніше — дочекатись ініціативи законодавця, який також повинен звернути увагу на хибний шлях побудови ВС.

Колапсу в такому випадку, на думку Б.Пошви, не станеться. Він вважає, що знадобиться лише два тижні, щоб впорядкувати норми та розпочати роботу «верховників».

Працевлаштовані безробітні

Перекидаючи м’яч вини, судді нечасто опираються на ствердні аргументи. Як зазначила суддя ВСУ Галина Канигіна, ще у листопаді 2016 р. на її робоче місце вже поспішав хтось інший. Тому за ініціювання безправ’я відповідати повинні саме «нападники». Зараз 13 суддів відсторонені від здійснення правосуддя, хоча жодного акта, який забороняв би їм це, немає. Ще одна лазівка для недопущення до роботи ніяк не може набути законного відтінку.

Новий механізм відбору змусив цих суддів написати подання до КС. Хоча В.Гуменюк брав участь у конкурсі й вибув із нього з причин, які досі йому не повідомили, він вирішив, що принцип публічності відбору не відповідає принципу відкритості.

З іншого боку, важко знайти підстави для відсторонення суддів, яких не звільнили. До того ж конкурс для них проводився під прикриттям кваліфікаційного оцінювання — обов’язкової формальності, яка дала б змогу переглянути розмір суддівської винагороди. Однак, як відзначила Г.Канигіна, «верховники» вірили у превалювання гарантії незмінності. Проте усунення суддів з посад укотре підтвердило відсутність духу Конституції у проведених трансформаціях. Примусове ж звільнення законників з ВСУ у випадку найгіршого сценарію вочевидь буде здійснене руками членів Вищої ради правосуддя, яка сьогодні працює, на її думку, не від імені Конституції.

Єдиною реальною перспективою для знедолених суддів є не надто приємне переведення до нижчої інстанції, але не всім 13 пропонують такий варіант. Одна з представниць ВСУ — суддя Валентина Сімоненко перебуває у найбільш хиткому становищі. Пройшовши всі конкурсні кола та заручившись поданням ВРП, вона очікує указу Президента про призначення на посаду до новоствореного ВС стільки ж, скільки той фактично працює. Чи то брак кадрів не такий уже і болючий для Суду, чи то це чергове питання невизначеного часу — не зрозуміло. Попри всі ці події, у ВСУ очікують зрушення з мертвої точки. Хоча впевненості в тому, що подальші події відбуватимуться з урахуванням ст.126 Конституції, в них немає.

ПРЯМА МОВА:

Василь ГУМЕНЮК,
в.о. Голови Верховного Суду України:

— Для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про ліквідацію ВСУ необхідно було подати розпорядчий документ. Інформація про припинення організації на сайті Мін’юсту з’явилась ще 25.06.2018. Однак подати даний акт, за законом, мала особа з правом діяти без довіреності — в.о. Голови ВСУ.

На той час я вже обіймав цю посаду і публічно заявляю, що таку ініціативу не проявляв і нікому не доручав ліквідовувати Суд. Адже я розумію, що ВСУ має конституційний статус і започаткувати таку процедуру можна було б лише після виключення з Основного Закону поняття «найвищий судовий орган» та делегування його повноважень, наприклад, Верховній Раді.

Поширення такої інформації змусило нас залучити до пошуку винних Генеральну прокуратуру. У зверненні зазначається, що ці дії порушують не лише конституційні норми, а й стст.353, 358, 364, 365², 376 Кримінального кодексу.