Керівник напряму FinTech ЮФ Evris Сергій Паперник:

«Про такі високі процентні ставки депозитів, які пропонують наші банки, іноземці можуть тільки мріяти»

Питання, як зберегти та примножити свої статки, хвилює кожного українця. Здавалося б, найлогічніше довірити гроші фінансовим установам, як це робиться у всіх економічно розвинених країнах. Тим паче що таких установ в Україні більш ніж достатньо. Однак події останніх років показали, що безумовна довіра до банків є хибною позицією, адже, банкрутуючи, вони виявляються неспроможними повернути вкладникам кошти. На які преференції від держави може розраховувати вкладник? Чи є банки, застраховані від банкрутства? Як покращити фінансові позиції за допомогою новітніх технологій? Про це та інше розповів керівник банківської та фінансової практики, керівник напряму FinTech юридичної фірми Evris Сергій ПАПЕРНИК.

«Український фонд був створений за аналогією з Федеральною корпорацією страхування депозитів США»

— Не так давно Україну спіткала масштабна фінансова криза. Витримати такий «катаклізм» змогли не всі банки. Багато установ збанкрутували. Аби хоч якось захистити інтереси вкладників, держава створила Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який почав повертати українцям по 200 тис. грн. Як виникла ідея заснування фонду? І як долають подібні ситуації закордонні банки?

— Фонд гарантування вкладів фізичних осіб існує в Україні досить довго. Він був створений у 1998 році відповідно до указу Президента «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків». Утім, початкова сума гарантування обмежувалася 500 грн. З роками розмір відшкодування збільшувався, як і повноваження самого фонду.

Найбільша реформа цієї інституції відбулася у 2012-му, коли фонд отримав повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків. Проте відомим фонд став у 2015 році, коли почалося масове виведення з ринку десятків комерційних банків, а тисячі вкладників залишилися без депозитів.

ФГВФО не є українським винаходом. Система страхування депозитів у банківських установах — поширена практика всіх розвинутих держав. Першою країною, де було започатковано таку систему, стали США, в яких ще у 1934-му, в роки великої депресії, було створено Федеральну корпорацію страхування депозитів.

Загалом у світовій практиці можна виділити такі системи страхування банківських депозитів:

• американська, яка передбачає створення особливого державного чи підконтрольного державі органу, котрий держава та банки спільно фінансують (США, Велика Британія, Канада);

• європейська, в якій страхування здійснюється без участі держави, через загальнодержавні банківські асоціації (Швейцарія, Франція, Нідерланди, Люксембург, Австрія);

• змішана, яка поєднує деякі елементи вказаних систем (Польща, Японія, Данія).

Як було заявлено в 2015 році, український фонд був створений за аналогією з Федеральною корпорацією страхування депозитів США.

— Коли дійшло до повернення грошей, виявилося, що фонд неохоче видає готівку. До яких проблем мають бути готові вкладники, звертаючись до фонду, і як отримати гроші?

— Як правило, отримання коштів у межах гарантованої державою суми не становить великої проблеми, найчастіше труднощі зумовлені технічними нюансами ідентифікації особи вкладника. 

Певний час досить поширеним було визнання фондом депозитних і пов’язаних з ними договорів нікчемними. Проте ця практика радше стала реакцією на намагання вкладників обійти законодавчі обмеження щодо суми відшкодування.

Нещодавно розголосу також набула постанова Верховного Суду про розрахунок курсу, за яким має здійснюватися повернення вкладу. Тож вкладникам треба приділити увагу й валютним питанням.

«Законодавство не має на меті гарантувати суми, більші за 200 тис. грн.»

— А що робити тим, чиї вклади набагато перевищують 200 тис. грн.? Чи є надія на повернення коштів?

— Одним з варіантів повернення грошей може стати досить популярна схема відступлення прав за депозитом на користь одного з боржників — в обмін на обумовлену суму. В такому випадку вкладник отримує кошти, а боржник — права на депозит. 

Втім, таку схему фонд не вважає законною, а судова практика оспорювання таких правочинів досить мінлива.

Вкладникам слід мати на увазі, що законодавство не має на меті гарантувати суми, більші за 200 тис. грн. Така сума ґрунтується на розмірі гарантійних внесків, які здійснила банківська система, і її зміна потягне за собою подорожчання банківських послуг. Це факт, з яким потрібно змиритися, приймаючи рішення про відкриття вкладів.

Проте громадяни України, як і громадяни будь-якої іншої правової держави, мають право використовувати будь-які законні шляхи для захисту своїх прав. У тому числі шляхи, з якими не погоджуються органи виконавчої влади та інші владні інститути.

— Є державні банки, в разі банкрутства яких повернення вкладів у повному обсязі гарантує держава. За якої умови такі гарантії стануть реальністю? Чи ж отримати кошти від держави буде так само непросто, як і від фонду? Як у такому випадку обрати банк?

— Сьогодні частка державних банків у структурі банківської системи сягає більш як 56%. Вони міцно інтегровані як в економіку, так і в бюджетну сферу.

Беручи це до уваги, важко уявити ситуацію, що державні банки можуть стати неплатоспроможними в ефективній економіці. Кризу такого масштабу можна порівняти лише з періодом набуття незалежності нашою державою. В такій ситуації повернення вкладів у державних банках було б далеко не головною проблемою громадян.

Отже, презюмуючи, що така ситуація навряд чи можлива в найближчому майбутньому, державні банки можна вважати досить надійним інструментом збереження коштів.

Водночас слід зважити на те, що найближчими роками планується значно зменшити частку держави в банківській сфері. Це стосується, зокрема, ПриватБанку, Ощадбанку та Укргазбанку.

«Загрозою для позичальника залишається ризик неплатоспроможності внаслідок поганого бюджетування власних доходів»

— Громадяни більшості економічно розвинутих країн «живуть у кредит». В Україні нечасто ризикують позичати гроші у банках, адже коливання курсу гривні може призвести до необхідності погашати в рази більшу суму. До яких ризиків має бути готовий той, хто звертається до банку по гроші?

— Сьогодні видача споживчих кредитів фізичним особам в іноземній валюті заборонена. Відтак громадяни позбавлені ризиків коливання валютних курсів, як це було раніше. Проте єдиною загрозою позичальника залишається ризик неплатоспроможності внаслідок досить високих процентних ставок та поганого бюджетування власних доходів.

При цьому популярність кредитів за кордоном зумовлена надзвичайно низькими процентними ставками, під які пропонуються кошти. На жаль, вітчизняні банки не можуть пропонувати таку вартість своїх послуг через нормативне регулювання та незрівнянно вищі ризики кредитування в Україні.

Втім, в цьому є й позитивні моменти для українців. Про такі високі процентні ставки депозитів, які пропонують наші банки, іноземці можуть тільки мріяти.

«Одна з причин зростання кількості інноваційних FinTech-стартапів — недовіра до традиційної банківської системи»

— Що таке FinTech в Україні? Які в нього перспективи розвитку? Чи багато українців готові розпоряджатися своїми фінансами через Інтернет?

— FinTech, як це зрозуміло з назви, — це технології у сфері фінансів. Є два можливі напрями цієї діяльності: як складова частина банківських послуг або як незалежна діяльність, пов’язана з розробкою програмного забезпечення або інноваційним підходом до фінпослуг.

За деякими оцінками, в Україні налічується до 80 стартапів у сфері FinTech. Це досить непоганий показник, адже перші з них з’явилися лише в 2015 році.

Одна з причин стрімкого зростання кількості інноваційних FinTech-стартапів — недовіра до традиційної банківської системи та незадоволення її послугами. Сьогодні ці обставини лише посилюються, особливо на тлі вимог щодо фінансового моніторингу. Громадяни все більше звикають користуватися інтернет-послугами. Тому FinTech-індустрія найближчими роками й надалі розвиватиметься, в тому числі в Україні.

Найбільшою перешкодою в розвитку цієї індустрії в нашій державі є законодавче регулювання, що суттєво обмежує види фінансової діяльності, які можуть провадити небанківські установи. Втім, окремі законопроекти та проактивні лібералістичні підходи Національного банку вселяють надію, що найближчим часом ця перешкода буде подолана.

— Чи варто інвестувати кошти у криптовалюту, доки вона не набула в Україні офіційного статусу? До яких ризиків варто бути готовим?

— Надійність криптовалюти як інвестиційного інструменту не залежить від офіційного статусу в Україні, адже найбільші біржі оперують далеко за межами нашої держави. Можливо, це погано, адже свідчить про недостатній розвиток нашого фінансового ринку, проте це відсуває всі ризики такого інвестування подалі від можливих політичних та економічних негараздів усередині країни. Відсутність правового регулювання свого часу не завадила тисячам громадян України торгувати валютою на ринках Форекс.

Криптовалюта — це високоризиковий інструмент. Волатильність її ціни на світових біржах є стихійною і погано прогнозується звичайною біржовою аналітикою. Тому кожен, хто бажає зробити таку інвестицію і придбати криптовалюту, має усвідомлювати всі ризики.

«Світовим трендом є курс на тотальну прозорість ведення бізнесу та істотне посилення боротьби з відмиванням доходів»

— Які перспективи розвитку банківської системи в Україні ви прогнозуєте на найближчі роки?

— Усвідомлюючи виклики суспільства, банки по всьому світу і в Україні давно намагаються зробити свої послуги більш доступними та мобільними. Вже зараз багато банків усвідомили загрозу з боку прогресивного небанківського фінансового сервісу й квапляться наздогнати поїзд інновацій. З огляду на розвиток мобільного Інтернету, електронної комерції та можливості мобільної ідентифікації вже скоро варто очікувати суттєвих змін у сфері банківських FinTech-рішень і запровадження якісно нового рівня комунікації «банк — клієнт».

Іншим світовим трендом є курс на тотальну прозорість ведення бізнесу та істотне посилення боротьби з відмиванням доходів і фінансуванням тероризму. Відділ комплаєнсу й фінмоніторингу фінустанов відіграватиме все більшу роль у структурі банківської діяльності, аж доки прозорість банківських транзакцій не стане загальноприйнятою практикою.