Феміда на партійних гойдалках

Навіщо Трамп рекордними темпами призначає федеральних суддів

Частина американців голосувала за Доналда Трампа саме тому, що він обіцяв призначати суддями консервативних юристів, схильних інтерпретувати конституцію традиційно й буквально, а не згідно з новітніми віяннями. І 45-ий президент США більш ніж виправдав очікування, призначивши рекордну кількість як звичайних федеральних суддів, так і членів федеральних апеляційних судів.

Марафон призначень

Попри те що демократи, котрих майже половина в Сенаті, всіляко гальмують процес, верхня палата Конгресу затвердила 14 апеляційних і 17 звичайних федеральних суддів, а також одного члена Верховного суду — Ніла Горсуча. Ще 71 кандидат чекає затвердження, з них 13 — на посади в апеляційній інстанції. Проте навіть якщо Сенат затвердить їх усіх, цього недостатньо для того, щоб заповнити всі вакансії. Таких нині 19 у федеральних апеляційних судах і 122 — у звичайних (US district courts).

Д.Трампу дісталося для заповнення стільки суддівських вакансій, що недавно він зрадив свою звичку критикувати Барака Обаму й іронічно похвалив його за те, що той залишив наступникові зазначені можливості. Демократи пояснюють таку спадщину тим, що при Б.Обамі республіканці всіляко гальмували затвердження його кандидатів у судді, і тепер платять Д.Трампу тією ж монетою.

У березні дослідницький центр П’ю повідомив, що на кожного затвердженого трампівського суддю припадає в середньому майже по 23 голоси «проти». Це найвищий показник із 1959 року, коли кількість сенаторів зросла до 100.

Б.Обама за 8 років свого правління призначив 330 суддів, які в середньому отримували по 6 голосів «проти». У Джорджа Буша Молодшого на кожного з 328 затверджених Сенатом суддів припадало по 2 голоси «проти». 382 призначенці Білла Клінтона в середньому отримали по одному голосу «проти».

Це порівняно нова тенденція. Наприклад, проти 124 затверджених призначенців Джона Кеннеді був поданий лише один голос. Усі 186 кандидатів його наступника Ліндона Джонсона, крім двох, було затверджено одноголосно.

Розділена країна

Опір міцніє, але в Д.Трампа є переваги, яких не було в більшості його попередників. Зокрема, його партія нині має більшість у Сенаті. По-друге, у 2013 році, коли остання належала демократам, ті на свою голову відмінили правило, згідно з яким для затвердження федеральних суддів було потрібно 60 голосів.

Демократів попереджали, що їх більшість не вічна й що нові правила коли-небудь використають проти них самих. Одначе спокуса була нездоланною. Демократи втратили більшість у Сенаті вже у 2014 році, і тепер республіканцям потрібна лише проста більшість.

Не всі демократи були такі недалекоглядні. Як писала New York Times, навесні 2013 року каліфорнійський правознавець Ервін Чемеринський порадив своєму другу, членові федерального апеляційного суду 9-го округу Стівену Райнгардту піти на відпочинок і тим самим дозволити Б.Обамі призначити на його місце ще одного ліберального суддю.

С.Райнгардт, який значною мірою визначав ідеологічний напрям цього суду, найбільшого й найліберальнішого в країні, відмовився. Цієї весни він помер у віці 87 років, і тепер когось на його місце призначить Д.Трамп.

До юрисдикції апеляційного суду 9-го округу входять 9 штатів американського Заходу. У ньому 29 суддів. Є 8 вакансій. Частину звільнених місць займали судді-республіканці, тож нові призначенці тут нічого не змінять. Але Д.Трамп явно гойдне цей суд управо. За словами Е.Чемеринського, гойдне «драматично».

Користуючись своєю нинішньою перевагою, республіканці теж піддалися спокусі допомогти собі й відмінили традицію, за якою кожен сенатор мав право вето на кандидатури федеральних суддів з власного штату. Їм стало ще легше протягувати своїх суддів. У майбутньому цією перевагою скористаються демократи.

Поки ж вони в смутку від того, що в перший рік свого правління Д.Трамп призначив більше федеральних суддів, ніж будь-який його попередник за той же період. Найбільш болісним для опозиції було призначення Н.Горсуча.

За словами ліберального сайту Slate, це затвердження відкрило шлюзи для потоку суддів, «створених за його образом і подобою». Вони «в переважній більшості білі, чоловічої статі, відносно молоді й часто вороже налаштовані щодо захисту споживачів, робітників, здоров’я та навколишнього середовища, а також гендерної, расової та ЛГБТ-рівності».

Slate ще більше стривожений перспективою того, що цього літа член ВС США Ентоні Кеннеді, можливо, піде на відпочинок. Хоча він був призначений Роналдом Рейганом, але періодично відхилявся від генеральної лінії Республіканської партії: допоміг узаконити процентні норми для нацменшин при прийомі на роботу й у вузи, відстояти право на аборти та забезпечити рівноправ’я геям.

Оглядач Slate упевнений, що після затвердження консерватора Н.Горсуча «інших ентоні кеннеді у Верховному суді більше не буде».

Поразки лібералів

Федеральні судді, як правило, ідеологічно співзвучні президентам, котрі їх призначили. Проте не завжди. Д.Трамп ще раз переконався в цьому на минулому тижні, коли той же Н.Горсуч приголомшив його, проголосувавши разом із 4 членами ліберальної фракції ВС США за часткове скасування федерального закону, згідно з яким негромадяни США, які скоїли кримінальний злочин, підлягають депортації.

Причина — закон суперечить конституції, оскільки прописаний нечітко. «Розпливчаті закони сприяють свавіллю», — написав Н.Горсуч у своєму рішенні.

Повідомляють, що Д.Трамп був розгніваний та нарікав, що Н.Горсуч виявив себе дуже великим лібералом. Одначе поїзд уже пішов: федеральних суддів призначають довічно, їх можна усунути лише через імпічмент.

Біда ніколи не приходить одна. Недавно троє апеляційних суддів, призначених президентами-республіканцями, одностайно відхилили клопотання Д.Трампа позбавити частини федеральних грантів «міста-притулки», які відмовляються допомагати федералам затримувати нелегальних мігрантів.

79-річна суддя Ілана Ровнер, яка разом з батьками втекла з Латвії від нацистів і призначена ще Р.Рейганом, не соромилась у виразах: в її 35-сторінковому рішенні мелькають такі слова, як «тиранія» й «узурпація влади». Це, за її словами, являли б собою спроби уряду присвоїти повноваження, не надані йому Конгресом.

Утім, більшість федеральних суддів, призначених республіканцями, зазвичай ухвалюють рішення, що відповідають партійному світогляду. Сьогоднішні призначенці, як правило, порівняно молоді та просидять на судовій лаві не одне десятиліття. Їх вплив відчуватиметься впродовж поколінь.