Чи є життя після реформи?

Юристи очікують, що нова форма мотивувальної частини покращить якість рішень, і покладаються на електронні технології

Судді Верховного Суду ладні змінити не лише зміст, а й форму рішень, узявши за приклад вердикти Європейського суду з прав людини. А щоб уникнути розбіжностей у практиці, правники очікують запровадження «електронного суду». І доки одні критикують недоліки реформи, інші закликають учитись і підлаштовуватися під неї.

Кадрові питання

Судова перебудова триває, і лише по її завершенні можна буде говорити про те, чи вдалося реформаторам утілити задумане на практиці. Однак уже сьогодні є низка досягнень і недоліків, з якими мають зіткнутись учасники справ. Свої думки з приводу того, як працюється в епоху перетворень, під час І суддівського форуму, ініційованого Асоціацією адвокатів України, виклали юристи.

До вагомих і, мабуть, небагатьох реальних досягнень фахівці віднесли кадровий склад нового ВС. Підхід до формування суддівського корпусу дозволив залучити майже чверть фахівців, які раніше не здійснювали правосуддя. І це, мовляв, є своєрідним рекордом для найвищого суду порівняно з іншими країнами, де верховні установи третьої гілки влади працюють за схожою моделлю. Проте чи є такий «рекорд» потрібним самому правосуддю — питання відкрите.

Водночас значна кількість непрофесійних служителів Феміди дозволила або змусила сформувати колегії, до кожної з яких потрапили колишній суддя вищого та апеляційного суду й новоспечений володар мантії — науковець чи адвокат. Такі обставини, переконаний секретар Пленуму ВС Дмитро Луспенник, гарантують вердиктам ВС наукову глибину та широту адвокатського дослідження. Особливо це актуально, зважаючи на прагнення «верховників» виносити рішення, керуючись принципом верховенства права.

Щоправда, шляхетна мета вже викликала побоювання окремих експертів, які припускають, що примат справедливості потягне за собою різнорідність судової практики. Однак фахівці, з якими поспілкувався із цього приводу «ЗіБ», із подібними застереженнями не погоджуються.

Окрім філософії рішень ВС, почала змінюватись і їх форма. Так, суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська доповіла, що, відписуючи рішення, намагається структурувати його за прикладом актів ЄСПЛ. Мовляв, тоді написане буде зрозумілим як для правника, так і для тих, хто не має юридичної освіти.

Демократичний підхід

Аби забезпечити сталість практики та полегшити роботу колегам з нижчих інстанцій, Г.Вронська виокремлює правовий висновок, виносячи його (якщо це можливо) в останні абзаци перед резолютивною частиною. Разом з тим, зазначила суддя КГС, деякі її більш консервативні колеги віддають перевагу старій формі рішення. При цьому спорів із приводу підписання як усталеної, так і нової форми вердиктів між законниками не виникає.

Демократичний підхід одразу ж був підданий критиці. Колишній суддя Вищого адміністративного суду, а нині адвокат Антон Лосєв зазначив, що в тому ж ЄСПЛ є чіткі правила оформлення документів. Тож було б логічно, щоб рішення найвищої судової установи країни також мали відповідні стандарти.

І такі закиди не безпідставні. Читачі «ЗіБ» можуть переконатися самі, регулярно ознайомлюючись із рішеннями ВС на сторінках нашого видання, чи спрощує розуміння рішення ВС нова форма. Зокрема,  вже впадає в око перевантаження мотивувальної частини довжелезними цитатами із законів та повтореннями однієї й тієї самої думки в різних розділах. Наприклад, у страсбурзьких вердиктах для цього просто відсилають читача до пункту, викладеного вище.

Сталість судової практики, переконані юристи, забезпечить не стільки зміна форми рішень, скільки запровадження «електронного суду», який дозволить володарям мантій з різних куточків держави швидко відшукувати потрібні вердикти. Розробити найближчим часом законопроект на цю тему та посприяти створенню необхідної програми пообіцяв представник парламенту, присутній на форумі.

Теорія успіху

Ще одним здобутком член Великої палати ВС Олександра Яновська вважає перехід до 3-ланкової судової системи. Хоча цей перехід є вельми умовним, адже фактично вищі спеціалізовані суди були «переформатовані» в касаційні.

Не до кінця зрозумілою залишається і роль ВП ВС. Можливо, зазначила О.Яновська, варто було продумати механізм, коли певні питання могли б обговорюватися не повним, а усіченим складом, як, наприклад, відбувалось у Верховному Суді України, коли співпрацювали 2—3 палати. Проте до початку роботи ВС передбачити це було неможливо.

Стосовно обмежень роботи ВП ВС за принципом ad hoc висловився і Д.Луспеник, нагадавши, що початково її скликання передбачалось у виняткових випадках. У цілому ж судді очікують від реформи відновлення довіри до судової влади, єдності практики та справедливих рішень.

Адвокати ж бачать перспективи менш оптимістично. Так, А.Лосєв нагадав про зміни, які вносилися до процедури конкурсу на посади суддів ВС після його початку, що, на думку правника, поставило під сумнів прозорість відбору. Також він зосередив увагу на проблемах, викликаних реорганізацією судів, проведенням кваліфікаційного оцінювання володарів мантій та використанням ст.375 Кримінального кодексу для переслідування служителів Феміди. Якщо метою реформи була суддівська незалежність, резюмував А.Лосєв, її досягти поки що не вдалося.

Його колеги не схильні драматизувати ситуацію та закликали присутніх докладати зусиль, аби опанувати новації. Адже успішний адвокат не той, хто бачить законодавчі прорахунки, а той, хто може використати їх на користь клієнта.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Чи не призведе примат принципу верховенства права до різнорідності судової практики?

Олена КОСТЮЧЕНКО, 
член правління Асоціації адвокатів України, к.ю.н.:

— Судді, котрі потрапили до Верховного Суду, пройшли ґрунтовний відбір, у ході якого була перевірена і їхня теоретична підготовка. Застосування принципу верховенства права давно стало метою, якої прагнуло українське правосуддя, і ось судді почали застосовувати вказаний принцип. Про це свідчать як рішення ВС, так і рішення судів нижчих інстанцій.

Це надзвичайно доречно через те, що нині рівень національного законодавства падає, виникає безліч колізій, які не дають змоги застосовувати правові норми належним чином. Тож можливістю лавіювати між такими негараздами є саме принцип верховенства права. До того ж судді орієнтуються на практику Європейського суду з прав людини. Тому різнорідності судової практики бути не може.

Ганна ВРОНСЬКА, 
суддя Касаційного господарського суду:

— Проблема, з одного боку, недооцінена, з другого — перебільшена. Наприклад, судді Касаційного господарського суду контактують між собою, аби не допустити формування різнорідної практики. І коли ми застосовуємо принцип верховенства права, то не робимо цього несподівано. Ми послуговуємося ним тоді, коли не можна застосувати аналогію закону або коли ситуація дійсно цього вимагає. Тому застосування принципу верховенства права не несе загрози сталості судової практики.

Олександра ЯНОВСЬКА, 
суддя Касаційного кримінального суду, член Великої палати Верховного Суду, д.ю.н.:

— В ідеалі принципи законності та верховенства права мають збігатися. Безумовно, є ризик неправильного використання суддями дискредиційних повноважень. Проте вважаю, що закони менш динамічні в забезпеченні прав людини, ніж людська мораль та розуміння справедливості. Тому судді мають рухатися швидше, ніж закони, у напрямку забезпечення справедливості та дотримання принципу верховенства права.

Звісно, для забезпечення сталості практики між суддями повинна бути добре налагоджена комунікація. У ВС вона є. Проте ми відчуваємо нестачу електронних сервісів, які б допомагали суддям відстежувати певні позиції й таким чином уникати розбіжностей у практиці.

Андрій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, 
радник ЮК Ader Haber:

— Справедливість судового рішення однозначно не спростовує його законності, завданням кожного з видів судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту порушеного права. При цьому неупередженість суду стоїть на одному щаблі зі справедливістю, що не дозволить жалю, співчуттю або будь-яким іншим емоціям стосовно сторони справи взяти гору над законністю та верховенством права.

Суть принципу справедливості полягає в меті судочинства — захистити порушене право особи, яка звернулася до суду. Екстраполюючи цей принцип на правове регулювання спірних відносин і фактичні обставини справи, суд і має приймати рішення. При цьому різнорідність судової практики є звичайним явищем, вона буде і вже є, навіть на рівні Верховного Суду. Але це не свідчить про те, що одне судове рішення більш справедливе, ніж інше. Причини слід шукати у відмінностях обставин кожної конкретної справи, відмінностях у наданих доказах, поясненнях тощо.

Олексій КОТ, 
член Ради з питань судової реформи, керуючий партнер ЮФ «Антіка», д.ю.н.:

— Основною метою судової реформи є повернення довіри суспільства до судової влади. За теперішніх умов украй важливо, щоб суд працював, як годинник. І єдина судова практика буде підтвердженням, своєрідним лакмусовим папірцем, який про це свідчитиме.

Захист права власності та інвестицій, забезпечення рівного доступу інвесторів до української економіки, захист прав пересічних громадян — це далеко не всі завдання, які ставляться перед оновленою судовою владою. Я впевнений, що принцип справедливості, як і принципи розумності й добросовісності, які є базовими засадами цивільного права, стане в пригоді суддям для забезпечення належного й ефективного захисту порушених прав. Особливо в тих ситуаціях, коли відсутні конкретні норми або правила для врегулювання спору, переданого на розгляд суду.

Олег ТКАЧУК, 
суддя Касаційного цивільного суду, член Великої палати Верховного Суду, д.ю.н.:

— Принцип справедливості в судових рішеннях, у судових діях, у судовій процедурі має базуватися на принципі верховенства права й законності. Це взаємопов’язані підходи до вирішення будь-якої справи. Закон має бути чіткий, зрозумілий, правовий. Він повинен захищати та допомагати реалізовувати права, а не обмежувати їх. Коли закон буде саме таким, питань відмінності між принципами справедливості та законності не виникатиме.

Маю переконання, що діяльність ВС буде настільки мудрою, що в його рішеннях ми знайдемо і справедливість, і законність, які будуть поєднуватися задля забезпечення судового захисту прав і свобод кожного, хто цього потребує.

Оксана БАЛАЦЬКА, 
адвокат, керівник офісу Oleh Rachuk Law Firm у м.Миколаєві:

— 16 березня 2018 року відбувся І суддівський форум ААУ. Хочу сказати про незвичний формат заходу TED Talks, який дозволив теперішнім суддям (колишнім адвокатам) і теперішнім адвокатам (колишнім суддям), науковцям, народним депутатам обговорити плюси та мінуси нинішньої судової реформи, застосування процесуальних новел, сучасні реалії адвокатського представництва та загрози адвокатській діяльності.

Окремо хочу зупинитися на виступах суддів: судді-спікера Одеського апеляційного адміністративного суду Лариси Зуєвої та в.о. голови окружного адміністративного суду Елли Катаєвої — стосовно відмінностей між вирішенням спорів за участю судді від медіації. Надана інформація та роз’яснення із цього приводу дали адвокатам чітке розуміння суті проблеми та підштовхнули до серйозних роздумів про застосування позасудових шляхів урегулювання спорів у практичній площині.

Також цікавою була доповідь адвоката Олександри Павленко на тему «Забезпечення позову. Інструмент захисту чи рейдерства?». Нині це дуже актуальна тема, й адвокатам були дані корисні поради. Не менш змістовною був виступ російського адвоката Іллі Новікова про можливості застосування інституту суду присяжних в Україні, які він порівняв з можливостями інших країн, зокрема США.

Загалом подібні заходи є гарним майданчиком для обговорення актуальних питань системи органів правосуддя та результатів їх реформування.