Чи можна поскаржитися на недбалість хірурга у Страсбург?
Якщо ви не знайшли справедливості в національних судах, це не означає, що Страсбург вам допоможе. Особливо якщо йдеться про незгоду з висновками медиків. Адже Європейський суд з прав людини зазвичай не вивчає таких фактів.
Поневіряння на батьківщині
Справу «S.A. v. Turkey» ініціював громадянин Туреччини, який живе в м.Ескішехір. У вересні 2003 року його 11-річному сину зробили невдале обрізання в місцевій лікарні — розріз виявися більшим, ніж необхідно. Як наслідок, у хлопчика виникли проблеми статевого характеру.
Обурений батько звинуватив хірурга в злочині, було розпочато кримінальне розслідування. Однак у грудні того ж року інститут судової медицини дійшов висновку, що хірургічної помилки не сталося. На цій підставі прокурор припинив провадження, і суд присяжних підтвердив таке рішення.
За 2 місяці секретаріат губернатора розпочав внутрішнє розслідування. Проте й чиновники згодом відмовилися від відкриття дисциплінарного провадження проти працівників лікарні.
Тоді батько подав позов про відшкодування збитків проти адміністрації. Однак і він був відхилений.
Через рік після невдалої операції батько звернувся до адміністративного суду. За його твердженнями, хлопчик страждає від психічних та фізіологічних розладів. Чоловік вимагав компенсації за завдану дитині матеріальну й моральну шкоду.
Суд призначив медичний огляд і, розглянувши висновки звіту, встановив відсутність недбалості, яку можна було б приписати органу влади. Верховний адміністративний суд підтримав таке рішення.
Без права на одруження
На судові процедури пішло маже 5 років. Урешті-решт батько направив заяву в Страсбург. При цьому доводив, що було порушено доволі рідкісну для практики ЄСПЛ ст.12 («право на шлюб і створення сім’ї») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. S.A. скаржився, що його сину завдано фізичної шкоди внаслідок ускладнень від операції.
Проте Суд не став занурюватись у причинно-наслідковий зв’язок і вирішив, що факти в цій справі мають розглядатись у контексті ст.8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») конвенції. Адже питання, які стосуються фізичного та психічного благополуччя особи, підпадають під її сферу дії.
У рішенні Суд констатував, що батько ініціював кримінальне провадження й подав адміністративний позов про відшкодування збитків. Національні органи влади також за власною ініціативою відкрили внутрішнє розслідування в дисциплінарних цілях. Відхиляючи позови, органи влади посилалися насамперед на медичні огляди та висновки.
ЄСПЛ не знайшов підстав, аби піддати сумніву встановлені факти або висновки лікарів та експертів. Більше того, зазначив, що батько не вжив жодних заходів для отримання медичного огляду на підтримку своїх тверджень. Також він не погодився на проведення коригувальної операції, рекомендованої лікарями.
Суд установив, що рішення турецької Феміди не було довільним і явно необґрунтованим. Тож скарга була відхилена як неприйнятна.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!