Відлік часу по-європейськи

Захист права постраждалих на дорогах полягає не лише в справедливості, а й в актуальності сатисфакції

Нині в Харкові триває досудове розслідування стосовно водія Lexus, яку підозрюють у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.286 Кримінального кодексу. Подія відразу ж викликала резонанс у суспільстві. Проаналізуємо, які основні помилки допускаються під час проваджень такого роду й на що насамперед потрібно звернути увагу органам слідства, аби не порушити прав потерпілих і підозрюваних у цій справі.

Неналежне реагування

Загалом на сторону обвинувачення покладено обов’язок усебічно, повно й неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Однак поширеними є випадки, коли представники органів досудового розслідування допускають порушення вимог кримінального процесуального законодавства: необґрунтовано зупиняють провадження, виносять безпідставні постанови про їх закриття, поверхово проводять відповідні процесуальні дії тощо.

Все це призводить до неефективності досудового розслідування, що зумовлює порушення прав як потерпілого, так і підозрюваного/обвинуваченого. Якщо національні суди виявляються неспроможними захистити громадян, ті звертаються до Європейського суду з прав людини.

Так, зі справи «Барсукови проти України» від 26.02.2015 відомо, що в жовтні 2001 року в ДТП загинув Ярослав Барсуков, а його друг Особа 1 зазнав легких тілесних ушкоджень. За підозрою в порушенні правил безпеки руху або експлуатації транспорту стосовно Особи 2 було відкрито кримінальну справу. Через місяць, після опитування свідків і проведення кількох експертиз, працівники міліції закрили справу.

У період із червня 2008 до вересня 2011 р. було призначено майже 40 судових засідань. У вересні 2011-го суд дійшов висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів скоєння Особою 2 злочину внаслідок недбалості.

ЄСПЛ констатував, що розгляд справи тривав майже 10 років, із них 6 років 7 місяців — досудове розслідування. Тож Суд дійшов висновку, що органи влади не забезпечили належного та своєчасного реагування, яке б відповідало зобов’язанням держави за ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Схожі обставини досліджувались у справі «Принда проти України». У рішенні від 31.07.2012 ЄСПЛ наголосив, що ст.2 конвенції стосується не тільки смерті в результаті використання сили представниками держави. Вона визначає позитивний обов’язок держав — учасниць конвенції щодо вжиття належних заходів з метою захисту життя тих, хто перебуває під їхньою юрисдикцією.

Причому цей обов’язок поширюється на будь-яку діяльність, яка може стосуватися права на життя, включно із заподіянням смерті в результаті ДТП, і потребує наявності ефективної судової системи, яка зможе визначити причину загибелі та притягнути винних до відповідальності. Обов’язок держави за ст.2 конвенції вважається невиконаним, якщо захист, що пропонується національним законодавством, існує лише теоретично. Вимагається швидкий розгляд справи без зайвих затримок.

Отже, питання щодо ефективності досудового розслідування, судового розгляду та кримінального провадження загалом викликає особливе занепокоєння в ЄСПЛ. Адже в Україні подібні випадки досить поширені.

Перебіг строку давності

Частіше за все в результаті ДТП заподіюється шкода майну, тому виникають відносини цивільно-правового характеру. Будь-яка шкода повинна бути відшкодована. Це є основоположним принципом цивільного законодавства. Аби було забезпечено дію принципу, потерпіла особа повинна достовірно знати про те, з якого моменту починається перебіг позовної давності за її вимогами. Для розкриття цього питання необхідно звертатися до правових позицій, сформованих Верховним Судом України.

Перше, на що повинен звернути увагу потерпілий, — це характер спірних правовідносин. Деліктні та договірні зобов’язання за своєю суттю не є тотожними, а тому й початок перебігу позовної давності має певні особливості.

Якщо шкоди завдано внаслідок протиправного діяння іншої особи й потерпілий вирішив вимагати компенсації від безпосереднього винуватця ДТП, то в цьому разі виникає деліктне зобов’язання. Перебіг позовної давності в такому випадку починається з дня скоєння ДТП. Адже, як правило, саме в цей день потерпілий дізнається або повинен дізнатися про порушення свого права та про особу, що його порушила (постанова ВСУ від 11.10.2017 у справі №753/2541/16-ц. — Див. «ЗіБ»).

Однак якщо особа застрахувала свій транспортний засіб (КАСКО), то відшкодувати збитки, завдані внаслідок аварії, вона може шляхом звернення до страхової компанії. Проте непоодинокими є випадки, коли страховик відмовляє в задоволенні таких вимог, порушуючи договірне зобов’язання. У цьому разі перебіг позовної давності починається з моменту, коли страховик відмовився виплачувати потерпілому страхове відшкодування повністю чи частково (постанова ВСУ від 29.06.2016 у справі №6-192цс16). Аби виявити винуватця ДТП необхідно провести низку експертиз.

Болгарський досвід

В аспекті поєднання кримінально-правових і цивільно-правових правовідносин, які виникають унаслідок ДТП, заслуговує на увагу рішення ЄСПЛ від 24.05.2011 у справі «Анна Тодорова проти Болгарії».

У жовтні 1994 року син заявниці потрапив у аварію, внаслідок якої помер у лікарні. За цим фактом одразу було розпочато досудове розслідування стосовно водія BMW, дії якого призвели до ДТП та в машині котрого перебував син заявниці на пасажирському сидінні. Через рік заявниця в межах кримінального провадження звернулись із цивільним позовом про відшкодування шкоди.

До того вона звернулася із позовом про відшкодування шкоди проти Особи 3 в межах цивільного судочинства. Проте суд зупинив провадження до завершення кримінального розслідування.

У Страсбурзі встановили, що першою вражаючою особливістю цього розслідування була його значна тривалість — понад 6,5 року. По-друге, органи досудового розслідування не доклали належних зусиль для збору доказів і встановлення фактів. У зв’язку із цим кримінальне розслідування визнано неефективним у контексті ст.2 конвенції.

Надалі ЄСПЛ вивчав питання щодо ефективності слухання цивільної справи. На думку Суду, такий розгляд, у принципі, був здатен забезпечити адекватну компенсацію у зв’язку зі смертю сина заявниці. Проте, по-перше, процес тривав 5 років і майже 5 місяців на одному рівні юрисдикції, оскільки відповідно до цивільного процесуального кодексу Болгарії заявники зобов’язані були дочекатися результатів кримінального розслідування.

Як зазначив ЄСПЛ, вимоги ст.2 не можуть бути виконані, якщо доступні засоби правового захисту не діють ефективно та в розумні строки. Дійсно, в той час як розгляд було зупинено, заявниця не могла подати жодних доказів, у результаті чого з плином часу їх доступність значно зменшилася.

По-друге, суд першої інстанції відхилив позов виключно на підставі висновків, зроблених у ході кримінального розслідування, котрі, як уже зазначалося, були зіпсовані нездатністю вчасно зібрати необхідні докази. Оскільки кримінальне розслідування не дало змоги виявити важливі факти, пов’язані зі смертю сина заявниці, вона була позбавлена доступу до ефективної судової системи. Тому доступний засіб правового захисту не може вважатися ефективним для цілей цього положення.

Жінка вказувала, що розгляд справи затягувався, зокрема, через те, що сторона обвинувачення не могла визначити, хто саме з учасників дорожнього руху спричинив ДТП.

Кілька порушників

В українській практиці досить часто виникають ситуації, коли в результаті порушень Правил дорожнього руху кількома водіями також важко вирішити це питання.

У своїй постанові від 12.10.2017 ВСУ виклав правовий висновок, суть якого полягає в такому.

«У випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК, необхідно встановити причинний зв’язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен з водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з’ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом».

Отже, щоб убезпечити себе та інших від ДТП, необхідно дотримуватися ПДР. На жаль, трапляються випадки, коли необачність або хвилинна неуважність призводить до незворотних наслідків. У такому випадку держава зобов’язана забезпечити належну правову процедуру притягнення винних до відповідальності та відшкодування заподіяної шкоди.