ВР не змогла, ВРП допомогла

Рада прийняла від парламенту естафету порушень закону задля виконання завдання щодо звільнення неугодних суддів

Судова реформа сьогодні перетворилася в одне з найбільш обговорюваних питань. Саме завдяки йому більшість названих у державі проблем чомусь утратили інтерес суспільства. У той же час новації стали набувати обрисів політичної розправи над суддями, яких звільняють, незважаючи на порушення процедури.

Без права на захист

Найяскравішим прикладом порушення закону задля задоволення суспільного запиту та розправи над так званими суддями майдану стало голосування за звільнення суддів, що проводилося 29.09.2016 (див. «ЗіБ». — Прим. ред.). Перед тим влада вигадала спеціальний закон, який підписав виконувач обов’язків Президента (до речі, цікава посада, про яку жодним чином не згадується в Конституції).

28 вересня 2016 року судді почали отримувати урядові телеграми із запрошенням узяти участь у розгляді в парламенті подання Вищої ради юстиції щодо їх звільнення за порушення присяги. Тобто запрошення було направлено менше ніж за добу до пленарного засідання у ВР. Натомість закон «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції, що діяла на той час, чітко передбачав: таке запрошення суддя повинен отримати не менше ніж за 3 дні, а в разі його першої неявки розгляд питання має бути перенесений.

Наступного дня на цьому засіданні був присутній лише один суддя — Олександр Пироженко з Апеляційного суду Автономної Республіки Крим. Але ця обставина не вплинула на його долю.

З погляду норм Регламенту, ВР не мала процедурних підстав для розгляду подань щодо суддів, які були відсутні в сесійній залі, адже це була їх перша неявка. Нардепи фактично позбавили їх можливості озвучити аргументи на свій захист.

Найбільше зазначене голосування за звільнення суддів запам’яталося тим, що нардеп Андрій Лозовий на сторінці у Фейсбуку вихвалявся: голосував картками однопартійців. Це, до речі, теж свідчить про неконституційний спосіб ухвалення постанов про звільнення суддів.

Нескінченне голосування

Ще одним яскравим прикладом порушення закону було те, що спікер Андрій Парубій після того, як для звільнення деяких суддів забракло необхідної кількості «за» навіть після повторної спроби, ставив проекти постанов ВР на голосування втретє, вчетверте і навіть уп’ятнадцяте (див. «ЗіБ». — Прим. ред. ).

У Регламенті Ради зазначено: якщо не набрана необхідна кількості голосів, питання ставиться на повторне голосування. Однак не передбачено, що голосування може відбуватися необмежену кількість разів.

Згідно із ч.8 ст.45, ч.1 ст.107 Регламенту пропозиції чи поправки, які не отримали необхідної кількості голосів народних депутатів на підтримку, вважаються відхиленими. Відповідно, проект є неухваленим.

Проте спікер чітко пояснив нардепам, що Президент поставив завдання звільнити тих суддів, і крапка. Та навіть з 15-ї спроби завдання гаранта не було виконано. Верховна Рада не спромоглася звільнити трьох суддів, включаючи й О.Пироженка.

Між іншим, тоді ж нардеп Василь Німченко закликав присутнього на засіданні голову ВРЮ Ігоря Бенедисюка ставитися до всіх суддів як до людей, а не мовчазно спостерігати за порушенням їхніх прав. Аби люди в мантіях не сприймали Раду як каральний орган.

Відхилили, не розглядаючи?

Однак у Вищій раді правосуддя, яка прийшла на зміну ВРЮ, на це не зважають. 18 травня поточного року до порядку денного внесли питання щодо розгляду повернутих із ВР матеріалів про звільнення цих трьох суддів. Із посиланням на п.14 розд.ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про Вищу раду правосуддя».

У цьому пункті зазначено, що матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до 30.09.2016 не прийняті рішення, передаються до ВРП. Причому — за спрощеною процедурою і без виклику самого судді.

І члени колегіального органу виконали завдання без тяганини та галасу. При цьому жодним словом не згадано, що проекти постанов про звільнення трьох суддів парламент відхилив. Папери підвели під визначення «не розглянуті та повернуті матеріали».

Та хіба вони не були розглянуті? Адже відхилити проект постанови чи закону можна тільки за наслідками його розгляду.

Без сумнівів, указаний факт також можна віднести до суттєвих порушень, що зумовлює незаконність рішень ВРП від 22.08.2017 стосовно трьох згаданих суддів. Мабуть, на наступний рік доведеться збільшити видатки державного бюджету на виплату компенсацій за рішеннями Європейського суду з прав людини.

ВІД РЕДАКЦІЇ «ЗіБ»

Рада суддів на своєму вересневому засіданні також планувала розглянути проект рішення за зверненням колишньої судді Деснянського районного суду м.Києва Ірини Татаурової щодо незаконного звільнення. Серед іншого в ньому згадується й неперсональне голосування в парламенті за відповідну постанову. Зокрема, є посилання на публікацію у «ЗіБ». Утім, РСУ не спромоглася дати оцінку порушенням процедури звільнення суддів з боку Верховної Ради.