Відрядження до Києва не доведе

Володарі мантій сподіваються повернутися до столиці завдяки житлу та колишній посаді помічника. Але марно

Правники, які жили і працювали в Києві, а потім одягли мантії в далеких від дому судах, хочуть хоча б на деякий час повернутися в рідне місто. Теоретично такий шанс у них є: потрібно отримати рекомендацію щодо відрядження до столичного суду. Але на практиці не все так просто.

Розшукуються 58 суддів

Стереотип про те, що кадрові проблеми частіше виникають у судах з невеликою штатною чисельністю служителів Феміди, давно зруйнований. Адже ще влітку Вища кваліфікаційна комісія суддів шукала 13 охочих допомогти розвантажити представників Апеляційного суду Сумської області, але тільки недавно був знайдений єдиний доброволець.

Здавалося б, столицю не має спіткати подібна доля: нестачі кадрів районні суди Києва не відчували, охочих зайняти крісла в цих установах було завжди більше, ніж самих посад. Але то тільки здавалося. В усіх 10 райсудах було виявлене надмірне навантаження, і «кваліфікаційники» оголосили пошуки 58 володарів мантій, які погодилися б тимчасово перевестися до цих установ.

Як виявилося, найбільшу потребу в додаткових робочих руках відчувають Оболонський (не вистачає 10 служителів Феміди) та Святошинський (9) районні суди м.Києва, найменшу — Подільський районний суд м.Києва (2).

Шість — на потім

Дехто з експертів припускав: за місця у столичних судах точитиметься запекла боротьба. Пояснювали вони це тим, що «поганий той володар мантії, який не хоче працювати у Києві». Навіть якщо ця робота тимчасова. Втім, не всі прогнози фахівців справджуються.

19 вересня, в день, коли ВККС мала знайти відрядників для столичних інституцій, відбулися зміни в порядку денному. Так, комісія відразу ж відклала розгляд питання про відрядження служителів Феміди до 6 райсудів. «Кваліфікаційники» пояснили: ще не надійшли витребувані ними матеріали для прийняття необхідного рішення.

Тож поки що питання відкомандирування суддів з регіонів зависло в повітрі. Мова йде про 39 посад у таких столичних установах: Дарницькому (3), Деснянському (7), Оболонському (10), Печерському (7), Солом’янському (6) та Шевченківському (6) районних судах м.Києва.

Майже два десятки законників, які приїхали на засідання ВККС і хотіли отримати рекомендації для відрядження до цих установ, змушені були поїхати зі столиці ні з чим. На прощання члени ВККС повідомили: наступного разу кандидати можуть не приїжджати на засідання. Адже відповідно до порядку відкомандирування володарів мантій «неявка судді не перешкоджає розгляду питання щодо внесення подання про відрядження за його відсутності».

Одна з п’яти

На 3 посади в Голосіївському районному суді м.Києва претендували 5 осіб. Одна з них — Наталія Кухарська з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області. «Сьогодні в нашому суді перебувають 170 цивільних та 50 кримінальних справ. Це значно менше, ніж у суді, щодо якого я дала згоду на переведення. В Голосіївському райсуді я працювала секретарем судового засідання, помічником судді, керівником апарату. Роботу даного суду знаю. З навантаженням знайома. Вважаю, що з навантаженням можу впоратися. Судді Новоукраїнського райсуду дали згоду на моє відрядження», — зауважила Н.Кухарська.

Ще одна кандидатка до цієї столичної установи — Руслана Соколова з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області розповіла, що в Києві в неї є житло, а раніше вона працювала помічником судді Господарського суду м.Києва. Як з’ясувалося, Р.Соколова подала заяву щодо відрядження не тільки до Голосіївського, а й до Подільського та Оболонського районних судів м.Києва. Напевно, аби збільшити шанси на тимчасове переведення.

«Чи не складається у вас таке враження, що ви вирішили на будь-яку роботу поїхати в Київ, аби не бути в Олександрії?» — поцікавився в судді член ВККС Павло Луцюк. «Ні. Я обрала суди, розташовані найближче до мого місця проживання. Порядком відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації не передбачено якихось обмежень щодо кількості поданих заяв», — пояснила Р.Соколова.

Однак їй не пощастило потрапити ні до Голосіївського, ні до Подільського райсудів. Основна причина відмови:  відрядження Р.Соколової до столиці збільшить навантаження на її колег в Олександрійському міськрайсуді та суттєво погіршить доступ громадян до правосуддя.

Ще троє володарів мантій теж не отримали згоди на відкомандирування з тих же причин. Рекомендацію має у своїх руках тільки Марина Єсауленко з Артемівського районного суду м.Луганська (установа зараз не працює).

Відкладений розгляд

На відрядження на 5 посад у Дніпровському районному суді м.Києва претендували 7 осіб. Так, Наталія Гумен з Богунського районного суду м.Житомира розповіла, що подати заяву про тимчасове переведення її спонукали сімейні обставини. На відміну від Києва, в Житомирі в неї немає житла. Суддівську винагороду доводиться витрачати на оренду помешкання, поїздки до столиці. Н.Гумен пропрацювала 7 років помічником судді в Дніпровському райсуді.

«Деякі судді цього суду, напевно, пам’ятають вас як помічника. На вашу думку, це сприятиме вашій незалежності як судді чи створюватиме деякі труднощі?» — запитав «кваліфікаційник» Андрій Козлов.

Н.Гумен запевнила, що жодних труднощів не виникатиме: між служителем Феміди та помічником — ділові відносини. До того ж законники мають дотримуватися правил суддівської етики.

У свою чергу Віра Шевченко з Гребінківського районного суду Полтавської області повідомила: в установі, в якій вона працює, навантаження невелике. «За період, протягом якого я здійснюю судочинство, а це менш як рік, до мене на розгляд надійшло 80 кримінальних проваджень, 135 цивільних, 7 адміністративних справ та 57 справ про адмінправопорушення», — проінформувала В.Шевченко.

Вона навіть випередила запитання комісії про неможливість утворення колегії Гребінківського районного суду Полтавської області (в установі працюють 3 судді), якщо її делегують до Дніпровського райсуду. «За статистичними даними обліку справ за період 2015—2017 років, для колегіального розгляду до суду надійшло лише 2 кримінальні провадження. Територіальна підсудність була визначена апеляційною інстанцією», — пояснила В.Шевченко.

Вже після цього вона перейшла до розповіді про особисті причини. Як виявилося, тривалий час В.Шевченко працювала в апараті Вищого господарського суду. В Києві у неї є квартира, тут живуть її діти. Чи не щодня судді доводиться долати 320 км, аби з’їздити на роботу та повернутися до столиці. «Це дуже виснажує. Час, який витрачаю на дорогу, могла б витрачати на роботу», — зізналася володарка мантії.

Втім, ВККС так і не змогла визначитися, чи відправляти когось із семи претендентів на тимчасову піврічну роботу до Дніпровського райсуду: 3-м особам вона відмовила, а щодо 4-х, у тому числі Н.Гумен та В.Шевченко, розгляд питання був відкладений.

Віднімання — не додавання

Попрацювати у Подільському районному суді м.Києва виявили намір двоє осіб (вакансій теж було 2). Втім, обом претендентам комісія відмовила, бо їхній від’їзд негативно позначиться на розгляді справ у інституціях, в яких вони зараз працюють.

Прикметно, що найменш популярним виявився Святошинський районний суд м.Києва. На 9 крісел було тільки троє охочих. Так, Дмитро Шмигельський з Краснодонського міськрайонного суду Луганської області у липні вже отримав від ВККС рекомендацію щодо відкомандирування до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Однак, дізнавшись, що вільні крісла є в столичних судах, кандидат відкликав уже внесене до Вищої ради правосуддя подання.

Він запевнив «кваліфікаційників», що відрядження до Святошинського райсуду дозволить йому працювати більш плідно, адже в нього тут є помешкання. «Держава не сплачуватиме компенсації за оренду житла», — звернув увагу Д.Шмигельський на можливість зекономити кошти.

Але комісія відклала розгляд питання щодо всіх трьох претендентів на відрядження до Святошинського райсуду.

Тож поки що з 58 крісел у 10 райсудах столиці займуть тільки одне. Сподіватися на те, що на більшість посад будуть відряджені володарі мантій з регіонів, не варто. Як не слід надіятися на те, що поверненню законників до Києва можуть посприяти сімейні обставини, наявність квартири в столиці чи факт попередньої роботи в апараті суду. Адже в інших храмах Феміди кадрова ситуація не краща, ніж у столичних. Забравши володаря мантії з одного суду до іншого, зменшити кадровий голод як у першому, так і в другому аж ніяк не вдасться.