Не зарплатою єдиною

Кожен 3-ій депутат законодавчого органу країни активно підробляє. Проблеми в цьому самі народні обранці не вбачають. Натомість їхні опоненти впевнені, що конфлікт інтересів неминучий.

Приблизна звітність

Лише 45 із 655 парламентарів займаються тільки своєю основною роботою — приймають закони. Інші ще й підробляють, причому кожен 3-ій отримує за це часом чималі гроші. Такого висновку дійшов соціолог Свен Остерберг, який на замовлення Фонду Отто Бреннера провів спеціальне дослідження на цю тему. C.Остерберг ґрунтувався при цьому на даних, одержаних від самих депутатів нинішнього скликання й доступних на сайті федерального парламенту.

Більшість представників Бундестагу — понад 400 чоловік — працюють на громадських засадах, але 193 — отримують додатковий дохід. За майже 4 роки, що минули з моменту їх обрання, ці особи заробили €37,6 млн. Щоправда, зі звітів депутатів складно зрозуміти, скільки насправді вони одержали й від кого.

Вся справа в дуже м’яких правилах декларування, за що їх упродовж багатьох років різко критикують організації, які борються з корупцією, та багато інших. Записувати точні суми доходів народний посланець не зобов’язаний, він лише вказує, до якої групи з десяти можливих вони належать. Перша група — від €1000 до 30000, десята — понад 250000.

Консераватори — серед лідерів

Більшість доходів опинились у першій групі, але є й депутати, які зуміли заробити деінде не менше ніж €2 млн. Це, наприклад, Філіп фон унд цу Лергенфельд, як з’ясували учасники громадської ініціативи Abgeordnetenwatch, які у своїх дослідженнях ґрунтувалися на даних С.Остерберга.

В основному додаткові підробітки мають члени фракції ХДС/ХСС канцлера Ангели Меркель — 2/3 депутатів, котрі займаються побічною оплачуваною діяльністю. Вони ж поділили між собою і 80% із €37,6 млн, отриманих парламентарями за 4 роки. Отже, це проблема саме блоку консерваторів, зазначає С.Остерберг.

Не варто перебільшувати значення цифр: мова йде не про чистий прибуток, адже є ще й витратна частина. А вона висока якраз у тих, хто вказав найбільші суми, як, наприклад, Ф.Лергенфельд, який займається сільським господарством. Та й з прибутку ще потрібно заплатити податки.

Лобізм чи комерція?

Самі собою додаткові доходи — ще не проблема, але звертає на себе увагу їх непрозорість, пояснює соціолог. І додає, що на підставі наведених депутатами даних неможливо зрозуміти, якою є мета побічної діяльності: суспільно корисна, комерційна чи просто оплата лобістських послуг, наданих окремим особам, підприємствам або цілим галузям.

У роботі відомого німецького політика із Соціал-демократичної партії Пеера Штайнбрюка на футбольний клуб «Боруссія» з Дортмунда навряд чи варто підозрювати якийсь конфлікт інтересів. Але додаткові доходи представниці тієї ж СДПН, заступника голови Бундестагу Улли Шмідт виглядають уже проблематичнішими. Вона входить до опікунської ради швейцарського фармакологічного концерну Siegfried Holding і заробила тільки за 2016 рік до €205 тис.

У.Шмідт, котра тривалий час працювала міністром охорони здоров’я, чудово знає ситуацію в галузі. На запит журналістів Der Spiegel вона відповіла, що заповнила всі формуляри згідно з вимогами, а з 2009 року «політикою у сфері охорони здоров’я не займається».

У.Шмідт та її колеги жодної проблеми тут не вбачають, уважаючи, що вміють відокремлювати побічну діяльність від основної. Колишній міністр транспорту Петер Рамзауер, який отримує від Німецько-арабської торгово-промислової палати до €130 тис. на рік, уважає, що опубліковані дані «тільки вводять в оману».

Проте громадськість хоча б знає, з ким названі політики співпрацюють. А у випадку з індивідуальними підприємцями, котрі здобули депутатський мандат, усе ще менш прозоро: вони навіть не зобов’язані вказувати, від кого отримують додаткові доходи. Їм, за законом, достатнього вказати в графі «партнер №3» або «клієнт №2».

Стара проблема

Проблема не нова. Внести більшу ясність у питання щодо додаткових доходів членів Бундестагу громадські організації вимагають багато років.

Сам С.Остерберг стверджує, що не ставив собі за мету показати, що парламент «купується» лобістами, але, за словами соціолога, «створюється враження, що його можна купити». Як і члени ініціативи Abgeordnetenwatch, активіст вимагає зробити законодавство жорсткішим і, наприклад, заборонити членам парламентського комітету з питань економіки займати посади в промислових підприємствах.

Крім того, для депутатів з побічними доходами в С.Остерберга є й більш альтруїстичні пропозиції, наприклад, жертвувати додаткові заробітки на добродійність. Тим паче що зарплата за основним місцем роботи в німецьких парламентарів з 1 липня 2016 року становить €9327 щомісячно, повідомляється на сайті Бундестагу.