Чи таке бездоганне антикорупційне реноме Швеції?
Антикорупційна організація Transparency International постійно називає Швецію однієї з найкращих у світі країн для ведення бізнесу. Самі шведи із цим згодні й дуже задоволені такою репутацією.
Темні кути прозорості
В антикорупційному управлінні, розташованому в центрі столиці, старший прокурор Гуннар Стетлер каже, що телефон у нього дзвонить практично по¬стійно. Найчастіше, за його словами, телефонують лю¬ди, які скаржаться на те, що сусіди побудували огорожу чи пофарбували будинок у зелений колір, а дозвіл на це вони, мовляв, отримали шляхом корупції.
«Не можна сказати, що ми кращі, ніж ви, — зауважив Г.Стетлер, — ми просто прозоріші, і тому бути корумпованим складніше».
Він пропонує подивитися його дані про витрати: в Швеції кожен має право вимагати цю інформацію від державного чиновника.
Проте наша поїздка, мета якої — подивитися, чому в Швеції майже немає корупції, збіглася з національними дебатами про те, наскільки правдиве реноме країни. У новинах говорили про скандал у Гетеборгу. Поліція розслідувала звинувачення в тому, що місцеві чиновники брали хабарі від великої будівельної компанії.
Швеція була вражена самою такою можливістю; редакційні статті в популярних газетах переймалися питанням: чи країна настільки чиста, як звикла себе вважати?
Шведський письменник Геннінг Манкелль, автор серії детективів про інспектора Курта Валландера, вважає свою країну «дуже доброчесною», але переконаний, що розмови про її досконалість — це вже давно не більш ніж міф. У своїх книгах, які аналізують непрості аспекти життя шведського суспільства, він, за його ж словами, намагається бути частиною «совісті Швеції»: «Я, напевно, хочу показати свою країну реальнішою... Іноді потрібно взяти ліхтар і заглянути в темні кути».
Г.Манкелль каже, що шведи відчувають себе обдуреними, вони занепокоєні тим, чи не стали вони самовдоволеними в результаті своєї горезвісної прозорості. Чи розуміють вони, що це корупція, коли стикаються з нею?
Потенційний ризик?
Петер Володарський, політичний редактор щоденної газети Dagens Nyheter, уважає, що публічним людям не можна потрапляти в ситуації, коли вони будуть щось винні приватному бізнесу. Він згоден з тим, що для мі¬ль¬ярдера, який володіє однією з найбільших у світі компаній з вивчення мов, непогано мати пропуск до монарших персон.
Прокурор Г.Стетлер розглядав можливість почати розслідування, проте дій¬шов висновку, що шведська конституція ставить монархів вище від антикорупційних законів, що діють у країні.
Проте його управління почало розслідування від¬носно іншого символу країни, фірми Saab. Ця компанія не тільки виробляє автомобілі, а й будує винищувачі «Гріпен», випускає високоточне військове устаткування і взагалі є об’¬єктом загальної гордості. У рекламі «Гріпени» називають «крилами нації».
Антикорупційне управління розслідувало звинувачення в тому, що Saab використовував якогось посередника для того, щоб підкупити уряд ПАР і отримати таким чином дороге замовлення на ці винищувачі.
Представники Saab від коментарів відмовилися, проте дали ознайомитися із заявою, в якій говориться, що компанія не вважає, ніби вчинила якесь незаконне діяння. «Для нас у Saab надзвичайно важливе те, що ми ведемо свій бізнес відповідно до високих етичних стандартів, і ми абсолютно не сприймаємо хабарництво, — зазначено в документі. — Попереднє розслідування проводилося впродовж кількох років, і Saab постійно сприяв йому, відкрито ділячись усією інформацією, яку вимагали».
Справу закрили у зв’язку з недостатністю доказів.
«Дещо наївні»
Проте Нільс Ресаре, автор книги про угоди з продажу винищувачів «Гріпен», каже: «Не так важливо, чи питаєте ви про це Saab. Потрібно, щоб незалежний прокурор провів серйозне розслідування. І тільки тоді можна буде говорити, винні вони чи ні».
На його думку, прокурор закрив справу тому, що в нього не вистачало співробітників, аби зайнятися пошуком фактів. «А це, — зауважив Н.Ресаре, — мабуть, найбільший коруп¬ційний скандал в історії Швеції».
Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) також критикувала країну за те, що власті не дали для роботи з цією справою достатньо людей.
Те, що в цілому в Швеції випадки корупції рідкісні, вважає Г.Стетлер, привело до того, що його спів¬вітчизники стали «дещо наївними». «Якщо ти не напоготові, то ти не виділяєш ресурсів, не розумієш важливості боротьби з кору¬п¬цією, — попередив він. — А якщо люди не думають, що відносно них може бути почате слідство, вони, можливо, і ризикнуть бути трохи корумпованими».
Г.Манкелль зі свого боку додає: він не вірить у те, що Швеція стає більш корумпованою, просто вважає: шведи раптом прокинулися і побачили, що і в їхній країні є корупція. «І тепер у нас з’явилася можли¬вість покласти їй край», — переконаний він.
І хоча Швеція не така чиста, як ми про неї думали, люди тут, схоже, сер¬йозно налаштовані щось із цим робити.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!