Відновлення не буде

КС відмовився аналізувати перший люстраційний закон через брак аргументів і втрачений сенс

Понад 3 роки знадобилося Конституційному Суду для того, щоб дати оцінку закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8.04.2014 №1188-VII. Точніше — аби відмовитися від розгляду по суті питань, порушених у поданні 76 народних депутатів.

Нагадаємо: у поданні, яке надійшло до КС ще в травні 2014 року, ставилася під сумнів конституційність створення Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, її діяльність та обсяг повноважень. Адже в Основному Законі відсутня згадка про такий надзвичайний орган. Як, власне, не передбачене й призначення частини її членів парламентом.

Також заперечувалася можливість припинення повноважень членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів за рішенням Верховної Ради. Тим більше що тим самим парламент на тривалий час паралізував діяльність обох інституцій, чим порушив конституційний статус ВРЮ як постійно діючого органу, а також права суддів, котрі були позбавлені можливості звільнитися або перейти на роботу до іншої установи.

Такого висновку варто було очікувати. З одного боку, спроба залучити КС до аналізу дотримання парламентом положень власного Регламенту під час ухвалення законів і раніше не досягала успіху. Тож розраховувати на визнання неконституційним у цілому першого люстраційного закону було складно, бо це питання, нагадує Суд в ухвалі від 6.07.2017 №12-у/2017, не належить до його повноважень.

Натомість неконституційність окремих положень закону №1188-VII була настільки очевидною, що це, як з’ясувалося, зле пожартувало з авторів подання. Принаймні такий висновок зробив КС, відзначивши, що в документі бракує «правової аргументації щодо невідповідності Конституції окремих положень закону». «Наведення лише змісту положень законів, цитування деяких приписів Конституції, практики КС без викладення аргументів щодо невідповідності Основному Закону оспорюваних положень не є правовим обґрунтуванням їх неконституційності», — стверджується в ухвалі №12-у/2017.

Та й деякі оспорювані норми і цього акта, і законів «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції», на які є посилання в поданні, вже давно втратили чинність. Отже, питання непідвідомчі КС. Із цих підстав у відкритті провадження відмовлено.

Хоча нардепи наполягали на актуальності та невідкладності розгляду свого подання, єдиному органу конституційної юрисдикції знадобилося 3 роки, аби дійти вищезазначеного висновку. Тепер немає сенсу готувати повторне звернення. Адже, як кажуть, потяг пішов. ТСК свою справу зробила й відійшла в небуття, ВРП та ВККС уже працюють у нових складах.

А Суд, фактично дочекавшись цього, знайшов мотиви для того, щоб не давати оцінки одному з післямайданних рішень парламенту, яким часто-густо бракувало не тільки юридичної грамотності, а й конституційності. Тим самим підтверджено давню мудрість: хто хоче — шукає можливості, інші — причини.