Добір в імлі

Експертів ЄС здивувала відсутність чітких критеріїв оцінки доброчесності

Перший добір виявися для громадської ради доброчесності однозначно глевким. З одного боку, Вища кваліфікаційна комісія суддів неохоче прислухається до підготовлених ГРД негативних висновків та інформації. З другого — ще й у Європі висловили застереження щодо меж впливу представників громадськості на формування суддівського корпусу.

Перебрали із впливом

На цьому тижні експерт Ради Європи, доктор права, професор Діана Ковачева презентувала свій висновок щодо регламенту ГРД. Насамперед зверталася увага на повноваження, склад ради та документи, що виходять від неї, у контексті європейських стандартів незалежності та підзвітності суддів. Із цим, як виявилося, у ГРД не все гаразд.

«Європейські стандарти не забороняють фахівцям, які можуть зробити корисний внесок у процес оцінки, брати в ньому участь, проте їхня роль може бути лише дорадчою, а не вирішальною», — підкреслила експерт РЄ. Натомість, як відомо, законодавець наділив ГРД фактично правом попереднього вето щодо того чи іншого кандидата, долати яке необхідно всім складом ВККС.

Не будемо стверджувати, що хтось із «доброчесників» приклав руку до появи такої норми. Однак негатив у висновки ради вони вочевидь добирали власноруч і з особливою заповзятістю. Особливо якщо йшлося про «гучні» прізвища. А якщо не вдавалося схвалити такий документ, він отримував статус «інформації» й теж направлявся до ВККС, аби вже вона копирсалась у тому наборі повідомлень чи публікацій у ЗМІ, які, на думку членів ради, дають підстави для сумнівів у доброчесності претендента.

Експерт РЄ наголосила, що «висновки ГРД мають бути ґрунтовними, а під час їхньої підготовки не слід користуватися неперевіреною інформацією або включати її до тексту висновку».

Більше того, наголошувалося на тому, що «під час різних процедур оцінювання дуже важливо виключити ті фактори, які можуть вплинути на незалежність суддів». Тобто ГРД має право лише аналізувати і перевіряти інформацію, що стосується доброчесності та професійної етики претендентів. Однак не наділена компетенцією давати оцінку обґрунтованості судових рішень.

«Ми розуміємо мету створення ГРД, але залучення громадянського суспільства до процедури кваліфоцінювання може призвести до певних наслідків, тому повинні існувати запобіжні механізми впливу на незалежність судової влади», — зауважила під час презентації глава департаменту правосуддя та правового співробітництва РЄ Ханне Юнкер.

Не європейські методи

При цьому експерти звернули увагу на те, що методи оцінювання мають бути відомі суспільству. Натомість регламент ГРД не містить чітких та об’єктивних критеріїв, на підставі яких можна дійти висновку про невідповідність кандидата нормам доброчесності та етики. А сам процес оцінювання не повинен враховувати думку суспільства стосовно судді.

Також у РЄ наголосили, що кандидатам слід забезпечити право захищати себе ще до того, як рада направить свій висновок до комісії та оприлюднить його. Бо подекуди виходило як у сумному жарті: рада спочатку схвалювала висновок, тим самим поширюючи негативну інформацію, а потім скасовувала його. Але ж осад залишався…

Й вже зовсім несподіваним і для цього складу ГРД, і для реформаторів було чергове нагадування про те, що для дотримання принципу незалежності судової влади необхідно усунути практикуючих правників та прокурорів від процедури оцінювання кандидатів. Адже європейські стандарти вимагають, аби цим процесом опікувалися лише судді, обрані колегами. Проте ні склад ради, ні окремі члени ВККС цьому критерію не відповідають.

«Мавр зробив свою справу…»

Втім, європейські експерти запізнилися зі своїми рекомендаціями мінімум на два місяці. Адже із 381 кандидата до нового Верховного Суду 115 все ж отримали негативні висновки ГРД. Не кажучи про 135 документів із назвою «інформація», які також залишили плями на репутації кандидатів, принаймні в очах громадськості.

Водночас, за даними ВККС, 9 висновків згодом були скасовані самою радою. Причому три з них — вже після того, як комісія прийняла рішення про припинення участі кандидата у конкурсі саме на підставі цього висновку. І тепер вони можуть, озброївшись, зокрема, й думкою європейських експертів, спробувати оскаржити свою дискваліфікацію на перегонах.

З другого боку, конкурс до ВС — не останній. І законодавець теоретично може прислухатися до порад з Європи. Тим більше що свою основну функцію нинішній склад ГРД, можна сказати, виконав. Адже проміжною (якщо не головною) метою реформи було позбутися ВСУ та вищих спецсудів. А з легкої руки Фрідріха Шиллера добре відомо, що стається із мавром, який зробив свою справу.

Тож не виключено, що реформатори спробують підправити закон з урахуванням європобажань. Та й навряд чи у «доброчесників» буде наснага так само прискіпливо аналізувати життя і статки кандидатів до місцевих судів, добір до яких не за горами. І вплив не той, і роботи забагато…