Тільки для своїх

Чи може кредитор бути учасником корпоративного договору і навіщо йому це потрібно?

Для деяких інвесторів принциповим є підписання корпоративного договору з особами, які володіють частками підприємства, оскільки це підвищує гарантії. Разом з тим такі дії суперечать правовій традиції.

Бізнес очікує

У Вищому господарському суді 23 грудня відбувся круглий стіл на тему «Корпоративний договір: доктрина і зарубіжний досвід». Модератором заходу виступив секретар першої судової палати ВГС Валерій Картере, який звернув увагу присутніх на актуальність винесених на обговорення питань. Зокрема, він наголосив, що запровадження корпоративних договорів — надзвичайно дискусійне питання в експертному середовищі. І, як продемонструвало засідання, він був правий, адже суперечки точилися навіть щодо того, які саме особи можуть укладати такі договори.

Разом з тим вирішувати складні питання та вносити зміни до законодавства потрібно якнайшвидше. Директор Центру комерційного права Валентина Данішевська вважає, що наша держава за рівнем упровадження корпоративних договорів перебуває на тому етапі, який країни континентального права пройшли ще 50 років тому, а англосаксонської системи — 150.

До того ж зміна законодавства в цій сфері вже перетворюється на нагальне питання. Так, керуючий партнер ЮФ Avellum Микола Стеценко розповів, що до нього звернулося двоє чоловіків, які планували створити спільне підприємство. Один із них зазначив, що в нього повністю прозора декларація, його цілком влаштовує українське оподаткування й він не має наміру створювати холдинг на Кіпрі. Та й витрачати зайві кошти на іноземну структуру йому не хотілося б. Однак, із погляду адвокатів, таку ідею можна було б реалізувати як експеримент. Але за його наслідки ніхто, очевидно, ручатися не може.

М.Стеценко відзначив, що поширеною є думка: якщо буде законодавство, яке врегулює особливості корпоративних відносин, то бізнес почне його застосовувати щонайменше через 10 років. Проте, на переконання експерта, така позиція не відповідає дійсності, адже вже зараз у підприємців є запит на зміни.

Договірна теорія

На особливостях запровадження корпоративних договорів детально у своїй доповіді зупинилася директор Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Валентина Васильєва. За її словами, необхідно чітко відмежовувати корпоративний договір від договору про корпоративне управління. Корпоративне управління — це управління юридичною особою, спрямоване на забезпечення її мети, тобто прибутку. Засади корпоративного управління містяться в статуті.

«Друге питання — це корпоративні права, з приводу яких учасники юридичної особи між собою домовляються, укладаючи класичний цивільно-правовий договір», — пояснила В.Васильєва. Вона наголосила, що корпоративне право є неподільним. Наприклад, не можна продати організаційні права, але залишити за собою право на отримання дивідендів. Особа ці корпоративні права може тільки поділити в частках. Зокрема, маючи 30% статутного капіталу, може продати 5 чи 10%, але змістовим наповненням цих відсотків будуть права і майнового, і немайнового характеру.

За словами галичанки, корпоративний договір має низку специфічних ознак. Так, його мають право укладати тільки учасники товариства. При цьому учасником корпоративного договору не може бути сама юридична особа. Так само корпоративний договір виключений у тому разі, якщо власником компанії є одна особа.

Існують обмеження і щодо змісту таких документів. Корпоративний договір, переконана науковець, не вправі змінювати загальний публічний порядок, який встановлений у статуті юридичної особи та певною мірою — в установчому договорі. Також не може змінюватися порядок прийняття рішень, адже для питань, пов’язаних з управлінням товариством, передбачена інша процедура. «Межі свободи учасників корпоративного договору обмежуються статутними документами юрособи», — переконана В.Васильєва. Загалом це дво- або багатостороння домовленість учасників юридичної особи, спрямована на ефективне управління належними їм корпоративними правами шляхом визначення порядку їх здійснення з метою координації діяльності та реалізації спільних інтересів.

Треба ще один

Разом з тим деякі особливості такого визначення задовольнили не всіх учасників круглого столу. Як зазначив М.Стеценко, в одному з випадків його практики закордонний інвестор був готовий долучитися до конвертації боргу комерційного банку, але іноземця цікавило, чи може він підписати акціонеру угоду (тобто корпоративний договір) на українському рівні. При цьому інвестор розумів, що відповідної практики в нас немає, але бажав отримати хоча б мінімальний захист.

За словами експерта, може виникнути ситуація, коли потенційний кредитор ставить перед акціонерами власні вимоги. Наприклад, вони не повинні покидати компанію впродовж певного періоду, зобов’язуються не виплачувати дивідендів чи не укладати додаткових кредитних договорів. І лише за таких умов інвестор готовий ризикнути своїми грошима та допомогти підприємству.

Ці зміни стануть у пригоді IT-індустрії, переконаний М.Стеценко. Вже нині такі компанії реєструються в США, щоб мати змогу простіше залучати американських інвесторів, хоча й змушені через це платити більше податків. Якщо ж географія  пошуку інвесторів розширятиметься, то необхідно, аби, приходячи в Україну, кредитор мав змогу укладати корпоративний договір на її території.

Значною мірою розмірковування щодо можливості укладення корпоративних договорів із кредиторами створюють конфлікт між правовою традицією та потребами бізнесу. При цьому кожна з позицій достатньо аргументована, але вирішуватиме, на яку з них пристати, законодавець.