Начальник юруправління SOCAR Україна М.Третьяков:

«Діяльність нашої компанії не передбачає загравань із законом»

В Україні паливні компанії постійно перебувають під пильною увагою регулятора. Про те, що змінилося у сфері нафтопродуктів з приходом до влади нової команди управлінців, і про життя корпоративного юриста, котрий супроводжує господарську діяльність у паливно-енергетичній сфері, «ЗіБ» розповів начальник управління правового забезпечення групи компаній «SOCAR Україна» Михайло ТРЕТЬЯКОВ.

«Ми одна з небагатьох компаній галузі, яка продовжує будувати нові об’єкти»

— Михайле, якою є структура вашого юридичного департаменту?

— Наш юридичний департамент називається «Управління правового забезпечення». До нього входять 15 штатних одиниць, зокрема і я. Двоє мають адвокатське свідоцтво. Функціонал розподіляється по відділах — судово-претензійної діяльності, договірної роботи і корпоративних прав та інвестицій. Є ще окремий підрозділ загальноправової роботи та юристи на місцях.

До речі, ми одна з небагатьох компаній галузі, яка продовжує будувати нові об’єкти — заправні комплекси.

Весь штат у нас розділений на центральний офіс у Києві, який вирішує завдання на рівні холдингу, і регіональних юристів, котрі забезпечують юридичну підтримку на місцях, а саме — в Одесі, Львові, Харкові та Черкасах.

— Які вимоги ви висуваєте при прийомі на роботу? Ви наймаєте юристів-початківців чи віддаєте перевагу досвідченим фахівцям?

— У нас достатньо стабільний і згуртований колектив. Багато хто працює з моменту заснування компанії. В міру розширення холдингу розширювався і юридичний штат. У нас немає плинності, тому питання заміни кадрів не стоїть.

У будь-якому випадку, пріоритетом наших потенційних працівників є знання специфіки роботи в Україні. Наш міжнародний холдинг структурований дуже чітко, так що юристи як у Баку, так і у Швейцарії чи Грузії відповідають за різні пули питань. Ми у свою чергу тримаємо марку на локальному рівні. Якщо виникають питання на перетині юрисдикцій, іноді запрошуємо зовнішніх радників, які розуміються як на українському, так і на європейському чи азіатському законодавстві. В Баку в нас досить сильна юридична штаб-квартира, яка забезпечує ефективне вирішення глобальних питань за нашої локальної підтримки.

Знання англійської мови також вітається, оскільки наша робота пов’язана з активною зовнішньоекономічною діяльністю. Корпоративні питання так само зачіпають структуризацію за участю нерезидентів.

— Компанія надає допомогу у вивченні мов?

— Зараз це обов’язок кожного співробітника, але в минулому компанія займалася цим питанням.

— Чи беруть юристи департаменту участь у різних профільних конференціях, навчальних семінарах?

— Ми є активними учасниками Клубу юрисконсультів, інших професійних майданчиків. Оскільки правове поле перенасичене нововведеннями, постійно підвищуємо рівень знань наших юристів за рахунок відвідин різних практикумів і семінарів. Цього року я виступав на кількох заходах Асоціації адвокатів України, профільних форумах, наприклад, з доповідями щодо митної вартості та відносин із зовнішніми радниками. Брати участь у міжнародних конференціях за нинішньої ситуації в Україні досить витратно.

— Чому зовнішні консультанти мало зацікавлені в представництві компаній у справах про коригування митної вартості?

— Такі справи передбачають вузьку спрямованість. Небагато юридичних консультантів мають достатній рівень знань у таких питаннях. Крім того, це трудомістка категорія справ. З урахуванням несуттєвості сум можливого коригування порівняно з витратами на його здійснення економічний ефект від виграшу в суді не завжди може зацікавити зовнішнього радника. До того ж стягнення сплачених надлишків зі скарбниці — справа нешвидка.

— «Сокар» є азербайджанським холдингом?

— Кінцевий бенефіціар — Республіка Азербайджан. Це державна власність, і всі 100% інвестицій в Україні —це гроші Республіки Азербайджан, її державної нафтової компанії. Саме тому діяльність нашої компанії провадиться в рамках тих корпоративних стандартів, які транслюються з Баку. Ці принципи не передбачають загравань із законом, а регулюють наші дії виключно в рамках правового поля і на користь клієнта.

Компанія прийшла в Україну не на один рік, і це суттєві інвестиції, спрямовані на популяризацію азербайджанського підходу в бізнесі, тобто встановлення тієї високої планки, яка піде на користь вітчизняному бізнесу.

— Тобто ментальність впливає на комплаєнс компанії?

— Юристи — народ холоднокровний. Ми більше керуємося раціональним зерном, але, звичайно ж, взаєминам з нашими колегами властивий певний колорит. Ми прагнемо дотримуватися традиційної східної доброзичливості та відвертості: це допомагає в спілкуванні. Наш ритейл є цьому прикладом: компанія активно пропагує свої традиції, зокрема в дизайні комплексів, у наповненні карти страв, що продаються на наших АЗС, і в підході до клієнта — в концентрації уваги на спілкуванні з ним. Наша філософія полягає в тому, щоб клієнт відчував себе бажаним гостем.

Крім того, правові системи Азербайджану та України дуже схожі. Це полегшує розуміння між юристами наших департаментів.

«Влада мовчить не тільки про диспропорцію податкового навантаження, а й про нелегальний сегмент, який торгує повз касу»

— В минулому Антимонопольний комітет уважно стежив за ситуацією на ринку бензину. Щось змінилося з приходом до цього органу нової команди?

— Тут є дві взаємозаперечні тенденції. Ми бачимо очевидні поліпшення: розробляються нові методики, уточнюються нормативно-правові акти, які не відповідають ринковим реаліям, але водночас деякі рішення суперечать цій тенденції.

Так, недавно АМК визнав змову 6 компаній — представників нашого сектору, які паралельною поведінкою в узгодженому режимі встановлювали на ринку необгрунтовані ціни. Для мене такий висновок звучить, м’яко кажучи, непереконливо. Суми штрафів, звичайно ж, великі, але справа не в них, а у втраті репутації, якої зазнали учасники ринку. Причому фігурантами цього розслідування стали виключно компанії, які платять податки, будують якісні комплекси та торгують якісним пальним. На них поклали весь тягар відповідальності за об’єктивні процеси, що мали місце на ринку.

Коли можновладці роблять гучні заяви, вони забувають сказати, що близько 50% вартості пального надходить до держбюджету. Влада мовчить не тільки про диспропорцію податкового навантаження, а й про нелегальний сегмент, який торгує повз касу. Всі ці чинники не є предметами аналізу регулятора, на відміну від відзначеної ним тенденції до цінового паралелізму.

Цю тенденцію, відому ринкам цивілізованих країн, комітет розцінює як ознаку узгоджених дій і картельну змову. В той час як ні про таємні засідання, ні про узгоджене встановлення цін і мови йти не може! Ми конкуруємо, але зовнішні чинники підштовхують до того, щоб ціна змінювалася, і ці чинники одночасно діють на всіх учасників ринку. Отже, якщо хтось піднімає вартість, це пов’язано або з послабленням національної валюти, або з тим, що Уряд прив’язує ставку роздрібного акцизу до євро, вимагаючи від нас, аби рівень цін був стабільний у гривні.

Як учасники ринку ми проти інформаційного дисбалансу при розгляді подібних питань. З великою вірогідністю можна передбачити, що відстоювати свою позицію нашим «друзям по нещастю» доведеться в судах. Учасники ринку постараються скасувати рішення АМК як неправомірне та необгрунтоване.

— Чи стимулює якимось чином українське законодавство ті компанії, які працюють виключно в його межах, підтримують високу якість своєї продукції?

— Ніяких преференцій і податкових пільг ми не маємо. Система перевірки якості у всіх гравців ринку якщо не відсутня, то істотно похитнулася. Ефективного єдиного органу, який здійснював би подібний контроль, в Україні немає. Тобто це наше завдання.

Ми забезпечуємо внутрішній контроль на кількох етапах, починаючи з імпорту і вибору заводу, з яким ми співпрацюємо. Мова йде про виробника з іменем, який сам зацікавлений у забезпеченні якості продукту, оскільки несе репутаційні ризики, і про контроль на нафтобазах, автозаправних комплексах, покликаний запобігти щонайменшій вірогідності відхилення від нормативів, установлених корпоративними стандартами і регламентованих державою. При цьому всі компанії можуть говорити, що торгують «Євро-5», але іноді це не відповідає дійсності, оскільки регулятор ніяк не стимулює подібну прозорість.

— Як ви ставитеся до адвокатської монополії?

— Наші штатні працівники, пов’язані із судовою роботою, готуються отримувати свідоцтва. Як менеджер, котрий організовує роботу юрдепартаменту, я вітаю отримання свідоцтв. Можливо, я і сам подумаю про це. Навіть якщо на першому етапі залучатимемо зовнішніх радників, надалі ми зі співробітниками прийдемо до самостійної практики.

Організаційне питання в цьому контексті поки що відкрите, причому не тільки для нас, а й для співтовариства адвокатів. Одна справа — аналізувати законодавчі зміни, а інша —забезпечити охочих доступом до такої можливості. Юристи, котрі працюють у рамках підприємств, часто мають навички, знання і досвід, що не поступаються адвокатським. Тому вважаю, що монополія обмежує перш за все молодих фахівців, які закінчують вищі навчальні заклади. За відсутності досвіду вони потрапляють у ще одну залежність від наявності адвокатського свідоцтва, щоб почати активно застосовувати право. Європейський досвід нам диктує одне, але українські реалії повинні відштовхуватися й від потреби вітчизняних фахівців. Юрисконсультів в Україні багато, і їх могли запитати, ухвалюючи відповідне рішення.

— Назвіть найбільш сильні практики, представлені співробітниками вашого департаменту.

— Суди в нас якщо не кожен, то через день. Ми самі забезпечуємо представництво в 99% спорів. Це може бути і стягнення дебіторської заборгованості, і відстоювання інтересів у правоохоронній сфері, і оскарження результатів перевірок, тобто весь спектр питань, що вирішуються в суді. Наша сильна договірна практика включає супровід зовнішньоекономічної діяльності, тобто все, що стосується закупівель, оптового продажу.

Всі знають «Сокар» як роздрібного гравця, але ми тісно працюємо з оптом, зокрема виходимо на рівень публічних закупівель. Всі говорять про нашу заявку на співпрацю з «Укрзалізницею». Часто наша участь дратує конкурентів, через що ми змушені відстоювати інтереси компанії в правовій площині.

Наші юристи активно працюють у сфері будівництва, тобто девелопменту, землекористування, підрядів, отримання дозвільної документації. Наша мережа невелика, але ми будуємо об’єкти. Це не тільки незначні реконструкції, а й зведення з нуля. Хто був у нас на заправках, знає, що мова йде про капітальні площі й сучасний дизайн з досить складною інженерною складовою. Всю проектну документацію ми супроводжуємо в юридичній площині.

«Прагнемо основний вал питань вирішувати самостійно»

— З якими проблемами юристам компанії доводиться стикатися в судах?

— Іноді дивуєшся передбачуваності судових рішень, коли одне й те саме за суттю питання при різному складі учасників слухається в одній інстанції, і в результаті — протилежні рішення. Говорити про прогнозованість правозастосування в Україні не доводиться.

— Ви співпрацюєте з юридичними фірмами на постійній основі?

— Так, у нас є перевірені підрядчики, яким довіряємо. Раніше, коли активно практикували концентрацію, залучали зовнішніх радників для відповідної вузькоспеціалізованої роботи щодо отримання дозволу АМК. Тренуватися на цих питаннях, де досить високі рівень штрафів і ризики відмови, ми собі не дозволяли. Зараз питань, пов’язаних з концентрацією, виникає значно менше, поріг для отримання дозволу АМК на концентрацію був підвищений, тому департамент справляється своїми силами.

— Які ж питання вирішують зовнішні юристи?

— Це можуть бути, наприклад, прецедентні для нас справи з великими юридичними ризиками, нестандартні справи щодо землекористування. З урахуванням досить великого штату юристів належної кваліфікації прагнемо основний вал питань вирішувати самостійно.

— Як організована на підприємстві взаємодія з перевіряльниками? Чи є у вас претензії до них?

— Претензій як таких немає. Органи охорони праці, митна служба, МНС, об’єднана служба ринкового контролю, податкова — ось основні органи, які приділяють увагу нашим об’єктам. Цей процес перманентний. До кожного підприємства рано чи пізно приходять. Всі ці органи регулярно проводять заходи, ми з ними співпрацюємо, допускаємо до перевірок, якщо для цього є законні підстави. У правовому полі в нас все гаразд, нічого приховувати.

В той же час рішення таких органів часто не відповідають тій картині, яку вони спостерігають у нас на об’єктах і підприємствах. Перевіряльник не може піти з довідкою, завжди всі хочуть піти з актом і зробити собі показник, і ми це враховуємо при плануванні роботи юрдепартаменту. У 99% успішно оскаржуємо в суді подібні висновки, тому що наш комплаєнс стосується не тільки якості пального й безпеки комплексів, а й підходів до оподаткування, прийняття бізнес-рішень, всього спектру супроводжуваних нашою службою питань.

Хоча раніше в нас були розбіжності в розумінні основ бухгалтерського обліку, великих претензій до фіскальних органів у компанії немає. Апетити перевіряльників щодо донарахувань останнім часом помітно зменшилися. Також відзначу позитивні зрушення в частині електронних реєстрів, доступу до інформації, можливості адмініструвати несуттєві питання взаємодії суб’єкта бізнесу і влади в електронному режимі. У цьому сенсі спостерігається явний прорив: спростився доступ до держреєстру, з’явилася можливість реєструвати майно, отримувати витяги. Адже раніше юристам доводилося писати списки, щоб стати в електронну чергу. Такий ось український винахід — черга на чергу. Тепер же є можливість зосередитися на дійсно важливих речах.

— Який ваш найстрашніший юридичний кошмар?

— Кошмар будь-якого юриста — це коли 31 грудня Верховна Рада починає активно працювати, приймаючи зміни до знакових законодавчих актів, зокрема до Податкового кодексу, і з 1 січня ми починаємо жити по-новому. Хотілося б працювати в передбачуваному правовому полі, і, навіть якщо якісь зміни назріли, їх слід на належному рівні підготувати, довести до відома суб’єктів і опрацювати на рівні законодавчих ініціатив, а не запроваджувати за день-два до дедлайну.

Зокрема, незрозумілі нововведення щодо ліцензування залізничних перевезень небезпечних вантажів. Все життя такому ліцензуванню підлягали підприємства, які надавали послуги з перевезення/перевантаження/прийому/відправлення нафтопродуктів. Але чомусь держрегулятор вирішив прибрати слово «послуги», і тепер всі підприємства, які виступають одержувачами або відправниками небезпечних вантажів, підлягають ліцензуванню. Все це не тільки накладає на нас додаткові фінансові й організаційні витрати, а і йде врозріз із заявленим на найвищому рівні курсом на дерегуляцію.

Наша галузь комплексна і достатньо ємка в частині регулювання, але не можна рухатися в Європу, на ходу змінюючи техрегламенти і державні стандарти України. Це породжує двоякість у регулюванні, коли діє і ДСТУ, і техрегламент або ж старий нормативний акт накладається на новий, положення нескоректовані. Це все призводить до виникнення проблем, зокрема при публічних закупівлях, коли на таких моментах двоякого сприйняття технічної документації і документації тендерних торгів спекулюють недобросовісні суб’єкти, по суті проводячи процесуальні диверсії, вибиваючи добросовісних учасників з тендеру й відходячи від цивілізованих принципів конкуренції.