Ярослав Добровольський

«Іпотечне» майно подружжя: чи можливо розділити заставну нерухомість

На практиці часто виникає ситуація, коли банк чи інша фінансова установа, в якої знаходиться майно в іпотеці, не може виконати рішення суду про стягнення заборгованості на предмет іпотеки шляхом продажу майна на аукціоні, внаслідок того, що подружжя поділило це майно між собою в судовому порядку.

Змоделюємо наступну ситуацію. Між одним з подружжя (наприклад чоловіком/боржником) та банком (кредитором) укладено кредитний договір. На забезпечення виконання цього кредитного договору, між чоловіком (іпотекодавцем) та банком (іпотекодержателем) укладено іпотечний договір

В момент укладення іпотечного договору власником (іпотекодавцем) майна 100% є чоловік. Після того як чоловік умови кредитного договору, банк звертається до суду з вимогою про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу майна на аукціоні. Отримує позитивне рішення яким суд задовольняє вимоги банку та звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна на аукціоні, яке є власністю чоловіка. Після чого, або паралельно цьому, один з подружжя (в даному випадку це жінка) звертається до суду з вимогою про поділ майна подружжя, в тому числі і іпотечного. Суд задовольняє такі вимоги, ділить майно подружжя по половині, після чого жінка реєструє право власності на ½ майна за собою, яке знаходиться в іпотеці банку.

Відповідно до Закону «Про іпотеку», іпотека –  вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Звертаємо увагу, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Тобто іпотека діє до кінця дії кредитного договору.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов’язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Проте, це не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

Як роз’яснив Верховний Суд України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу).

Таким чином, у результаті придбання подружжям майна в кредит боргові зобов’язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Згідно із ч. 3 ст. 61 СК, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Також ст. 70 СК передбачено, що в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, внаслідок поділу майна між подружжям, дружина окрім майна ½ майна чоловіка отримує ½ його боргових зобов’язань, що повністю кореспондується зі ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», в якій зазначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як резюме, можна зробити наступні висновки:

1. Поділити «іпотечне» можна.

2. Поділ «іпотечного» майна не є його розпорядженням.

3. Поділ «іпотечного» майна може утруднити, або затягнути процес виконання рішення суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно банком, оскільки чоловіку вже не належить майно повністю а тільки його половина.

4.  Після поділу «іпотечного» майна, дружина стає «іпотекодавцем» по відношення до банку в частині відсудженого майна.

Закон і Бізнес