Директор КЦ НПД Андрій Вишневський

«Доступ до адвокатської таємниці будь-яких працівників системи БПД виключений»

Система безоплатної правової допомоги в Україні є і найбільшим досягненням, і найбільшим приводом для критики у професійних практичних колах. З одного боку, міжнародні донорські проекти схвально відгукуються про системні ноу-хау. З другого — адвокатське самоврядування наголошує на непрофесійності суб’єктів надання БПД і центрального керівництва. Про майбутнє системи безоплатної професійної правової допомоги в Україні та критику на її адресу «ЗіБ» розповів директор Координаційного центру з надання правової допомоги Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ.

«Бюро повинні стати інформаційними провідниками державних реформ»

— У липні минув рік, як працюють місцеві центри, які надають безоплатну правову допомогу у цивільних та адміністративних судових спорах. Як ви оцінюєте результати діяльності?

— Безоплатна правова допомога в Україні вже понад рік надається в повному обсязі всім визначеним законом категоріям осіб. Це сталося на півтора року раніше, ніж було передбачено законом. Ми допомагаємо соціально вразливим людям, передусім малозабезпеченим, інвалідам, дітям-сиротам та діти, позбавленим батьківського піклування, біженцям, ветеранам війни, учасникам АТО, членам сімей загиблих учасників бойових дій, реабілітованим особам. Послуги їм надають місцеві центри, що були відкриті 1.07.2015. Це не тільки БВПД у цивільних та адміністративних спорах, а також у кримінальних провадженнях — для свідків і потерпілих, а й безоплатна первинна правова допомога.

За рік роботи до центрів звернулися понад 110 тис. громадян, більш як 22 тис. призначено адвокатів для представництва в суді. Більшість же клієнтів (близько 80%) мають потребу саме у первинній правовій допомозі, тобто правовій інформації та консультаціях для вирішення повсякденних життєвих питань; таку допомогу людям надають штатні юристи центрів.

Хоча в кожному регіоні сьогодні діє в середньому по 4 місцеві центри, цього недостатньо для задоволення правових потреб громад, оскільки фізично цією кількістю охоплена лише п’ята частина міст і райцентрів. — І як місцеві центри працюють в умовах такого «щільного» покриття мережі?

— Хоча в кожному регіоні сьогодні діє в середньому по 4 місцеві центри, цього недостатньо для задоволення правових потреб громад, оскільки фізично цією кількістю охоплена лише п’ята частина міст. Уже в перші місяці після початку роботи стало зрозуміло, що їм необхідно бути більш мобільними та інноваційними заради забезпечення ширшого доступу громадян до БПД. Для цього ми запровадили нові форми роботи — мобільні та дистанційні пункти доступу.

Протягом І півріччя 2016 року зусиллями місцевих центрів забезпечено роботу 566 дистанційних пунктів доступу, здійснено майже 1,5 тис. виїздів юристів центрів у рамках роботи мобільних консультаційних пунктів. Це виїзні прийоми або ж консультації через скайп-зв’язок, що працюють за попередньо оприлюдненими графіками на базі установ, де є потенційні клієнти: геріатричних пансіонатів, установ для лікування військовослужбовців та військових частин, установ соцзахисту, компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, інтернатів тощо — або ж місць, обладнаних безкоштовним доступом до Інтернету, зокрема сільські бібліотеки, — через систему «Бібліоміст». За півроку послугами БПД через такі пункти скористалося не менш як 8 тис. осіб.

Ми відзначаємо 5 пріоритетних сфер, в яких люди потребують правової допомоги й отримують її в нас: соцзахист, ЖКГ, спадкування, земля, трудові відносини.

— Як ви бачите розвиток системи БПД? Які ще послуги плануєте надавати громадянам?

— Згідно з нашим баченням розвитку системи БПД більшість людей в Україні будуть використовувати правові інструменти для вирішення своїх життєвих питань замість узвичаєних корупційних практик та матимуть рівний доступ до правосуддя для захисту своїх прав. Крім цього, буде сформована мережа незалежних надавачів БПД, яка відповідатиме правовим потребам людей; територіальні громади та держава визнаватимуть важливість і необхідність БПД як соціальної гарантії та забезпечуватимуть стабільне її фінансування.

Що стосується нових послуг, то на цьому етапі розвитку системи новостворені 436 бюро правової допомоги можуть стати важливими ресурсними центрами для територіальних громад, де люди зможуть отримати необхідну правову інформацію для вирішення повсякденних питань, а Уряд зможе оперативно та ефективно доводити основні реформи і зміни в різних сферах — охорони здоров’я, освіти, соцзахисту тощо — до відома громадян на місцях. Бюро повинні стати інформаційними провідниками державних реформ у територіальних громадах.

«Важливим для нас є здоровий стан адвокатури»

— Роль БПД у системі правосуддя України залишається наріжним каменем вітчизняної реформи адвокатури. Чому, на вашу думку, нам потрібні відповідні бюро? Адже за кордоном особа може отримати довідку про майновий стан і піти з нею до будь-якого приватного адвоката, який не відмовить у праві на представництво.

— Спочатку визначимося з поняттями і розмежуємо три основні напрями роботи системи БПД: правопросвітництво, надання БПД, тобто правової інформації та консультацій, надання БВПД — здійснення захисту та представництва. Захист і, відповідно, надання цього виду БВПД здійснюються лише адвокатами. Суб’єктами ж надання інших видів БВПД, крім адвокатів, є також відповідні центри, штатні юристи яких забезпечують представництво в цивільних та адміністративних спорах, представництво свідків і потерпілих у кримінальних провадженнях, а також складають процесуальні документи.

Бюро є відділами місцевих центрів і створені насамперед для виконання функцій правопросвітництва та надання БПД. Також вони дозволять сформувати пул кваліфікованих штатних юристів центрів. Такі юристи необхідні для представництва інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб, осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Також вони потрібні для представництва інших суб’єктів права на БВПД у трудових спорах та спорах щодо захисту соціальних прав, а це близько 40% усіх випадків надання БВПД у цивільних справах.

Необхідність формування пулу штатних юристів (не менш як тисячі) зумовлена як об’єктивною потребою, адже в багатьох сільських районах просто немає адвокатів або ж їх кількість, рівень кваліфікації, морально-етичних якостей чи мотивації є недостатніми, так і вимогами нещодавно прийнятих законів. По-перше, згідно із законом «Про прокуратуру» функції представництва інтересів громадян передано від органів прокуратури до центрів з надання БВПД. По-друге, закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» передбачає винятки щодо представництва в суді за видами спорів і категоріями осіб, у яких/яким надається БВПД. По-третє, в законі «Про судоустрій і статус суддів» підкреслюється конституційний обов’язок держави забезпечити надання професійної правничої допомоги безоплатно у випадках, передбачених законом. Усі ці норми права вимагають створення відповідної інституційної спроможності для їх імплементації. Таку інституційну спроможність у достатніх обсязі та якості має сьогодні система БПД.

Я не знаю держав, де надання БПД було б обов’язком адвокатів. Натомість держави завжди беруть цей обов’язок на себе, якщо вони дотримуються принципів та стандартів ООН чи Ради Європи. Інша річ, що в багатьох державах, наприклад у Канаді чи Нідерландах, діють змішані системи надання БПД, коли поруч із офісами державного захисника працюють приватні адвокати, акредитовані міністерством юстиції для надання БПД суб’єктам права на неї за їхнім вибором. Я не бачу перешкод чи застережень для запровадження і в Україні подібного досвіду вже найближчими роками.

У тій частині, де система БПД співпрацює з адвокатами, важливим для нас є здоровий стан адвокатури. Адже і у відборі адвокатів для надання БВПД, і в оцінці якості її надання провідну роль згідно із законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відіграють саме органи адвокатського самоврядування. Тому ми сподіваємося на реформу української адвокатури, яка повинна нарешті наповнити її реальним змістом незалежного самоврядного інституту правосуддя.

«Називаймо прізвища адвокатів, якщо встановлено їхню вину»

— Якщо говорити про надання БПД у кримінальних справах, то законом, а також Кримінальним процесуальним кодексом установлено процедуру раннього доступу до правової допомоги для кожного затриманого. Саме в цьому напрямі Україна розвивалася самостійно, без рецепцій якогось досвіду. Цікаво, як прижилося в суспільстві власне ноу-хау?

— Забезпечення раннього доступу до БВПД — це одне з найбільших досягнень системи, яке відзначають правозахисники. Завдяки встановленому законом механізму обов’язкового інформування регіональних центрів з надання БВПД про випадки затримання осіб у 99% випадків адвокат прибуває до затриманої особи протягом 2 год. з моменту затримання. У 89% випадків затримані приймають допомогу адвоката.

Це означає, що в момент, коли людина перебуває у психологічно вразливому стані, ризик обмовити себе під тиском значно менший. Тим паче це мінімізує ризики фізичного насильства, «вичавлювання» зручних для слідства показань.

В одному з інтерв’ю директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров назвав систему раннього доступу затриманих до адвоката за рахунок держави другим за значущістю фактором зменшення кількості випадків застосування насильства до затриманих після скорочення загального обсягу затримань. У результаті протягом останніх 3 років кількість таких порушень відповідно до оцінки правозахисника знизилася мінімум удвічі.

— Як саме працює цілодобовий механізм раннього доступу до правової допомоги, зокрема інформування регіональних центрів з надання БПД поліцією?

— Негайно після затримання особи орган, що його здійснив, зобов’язаний повідомити про це відповідний регіональний центр. Це вимога КПК. Протягом однієї години центр шукає вільного адвоката та видає йому доручення. Впродовж однієї години останній прибуває до клієнта. Також про факт затримання можуть повідомити родичі або сам затриманий, зателефонувавши на єдиний цілодобовий номер. Таке повідомлення також є підставою для невідкладного призначення адвоката.

— Водночас органи адвокатського самоврядування постійно наголошують на кричущих випадках, коли адвокати БПД діють в інтересах не клієнта, а обвинувачення, займаються вимаганням, не з’являються в судове засідання або виконують функцію представника неналежним чином. Прокоментуйте ситуацію.

— Таких випадків поки що не можна виключати, на превеликий жаль. Відповідальність за це повною мірою лежить на Національній асоціації адвокатів України, оскільки центри з надання БВПД можуть наймати в інтересах клієнтів лише адвокатів, які є членами асоціації. І саме вона через систему органів адвокатського самоврядування здійснює допуск до професії, встановлює правила адвокатської етики, вирішує питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів.

Разом з тим я не готовий коментувати голослівні заяви і необгрунтовані оціночні судження окремих представників адвокатури, більше того, вважаю їх грубим порушенням адвокатської етики. Говорімо про факти, якщо вони є, називаймо прізвища адвокатів, якщо встановлено їхню вину.

А факти насправді такі. З-понад 150 тис. випадків захисту за призначенням завдяки зусиллям адвокатів, які надавали БВПД, майже в 13 тис. випадків їхніх підзахисних було звільнено від відбування покарання з випробуванням, майже в 6 тис. — призначене мінімальне в межах санкції або більш м’яке, ніж передбачено законом, покарання, у понад 3 тис. — зменшено обсяг обвинувачення, в майже 1,7 тис. — виправдано або закрито кримінальне провадження за відсутністю складу або події злочину. Тобто в майже 16% кримінальних проваджень адвокатам, які надавали БВПД, удалося досягнути суттєвих позитивних результатів.

Звичайно, це не означає, що у 84% випадків захист був неякісним, так само як не означає, що БВПД не потребує постійного підвищення якості. Найголовніше, що повною мірою було реалізовано право на захист для всіх підозрюваних, обвинувачених, незалежно від рівня їхніх статків чи ступеня соціальної вразливості.

«Менеджер з якості не оцінює роботу іншого адвоката. Він тільки здійснює моніторинг»

— Розкажіть докладніше про систему моніторингу дотримання адвокатами стандартів. Ви вважаєте, що один адвокат може давати оцінку діям іншого в рамках виконання обов’язків менеджера з якості? Як це кореспондується з професійною етикою і чи достатньо 3-річного досвіду для моніторингу якості послуг більш досвідченого адвоката?

— Вимога до Координаційного центру з надання правової допомоги та центрів з надання БВПД здійснювати моніторинг надання адвокатами БВПД міститься в п.2.5.2 меморандуму про співпрацю між НААУ та Мін’юстом у сфері надання безоплатної правової допомоги від 19.12.2013. Саме в цьому документі сторони визнають за доцільне запровадити в центрах посади менеджерів з якості, саме меморандум установлює кваліфікаційні вимоги до кандидатів на ці посади, зокрема наявність не менш як 3-річного стажу адвокатської діяльності.

При цьому менеджер з якості не оцінює роботу іншого адвоката. Згідно із законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» це повноваження відповідних комісій, створених радами адвокатів регіонів. Він тільки здійснює моніторинг відповідності роботи адвокатів при наданні БВПД установленим стандартам. Для цього застосовуються прийняті в усьому світі інструменти: спостереження за роботою адвокатів у суді, інтерв’ювання клієнтів та самих адвокатів — відповідно до умов контракту з ними та вимог щодо дотримання адвокатської таємниці.

Що стосується практики взаємного оцінювання адвокатів, то така практика є обов’язковою, наприклад, у Нідерландах, де адвокати з певною регулярністю зобов’язані проводити взаємний аудит досьє один одного, причому ця послуга є платною. Клієнтам українських адвокатів про це поки що залишається хіба що мріяти.

— У НААУ дуже гостро відреагували на недавню односторонню корекцію стандартів якості надання правової допомоги, проведену Мін’юстом. Зокрема, в асоціації не згодні із чинною системою моніторингу і мають сумніви щодо того, як існування менеджерів з якості кореспондується з адвокатською таємницею. При цьому під час одного з міжнародних семінарів ви зазначили, що «стандарти якості надання БВПД у кримінальному процесі розроблені із залученням якнайширшої адвокатської спільноти під егідою НААУ та схвалені РАУ». Коли і як відбувалося це схвалення і чи відомо вам про заперечення з боку адвокатського самоврядування?

— Мені невідомо, про яку односторонню корекцію стандартів якості надання правової допомоги, здійснену Мін’юстом, ідеться, оскільки до стандартів із часу їх затвердження в лютому 2014 року жодних змін не вносилося. Тому про те, на що саме дуже гостро відреагували в НААУ, я не знаю. Перед офіційним затвердженням стандарти були схвалені рішенням РАУ від 17.12.2013 №267.

Розроблялися стандарти робочою групою, що на 100% складалася з адвокатів і склад якої був затверджений 22.11.2013 головою НААУ, РАУ Лідією Ізовітовою. До складу цієї робочої групи входило 18 адвокатів, у тому числі 14 членів органів адвокатського самоврядування: 4 члени РАУ, 2 голови і 3 секретарі рад адвокатів регіонів, 5 членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Жодних пропозицій від органів адвокатського самоврядування щодо внесення змін до стандартів за понад як 2 роки їх застосування до нас не надходило.

Доступ до адвокатської таємниці менеджерів з якості, так само як і будь-яких інших працівників центрів з надання БВПД, виключений. Вони не допускаються до адвокатських досьє. Для отримання плати за свої послуги адвокати подають до центрів лише копії процесуальних документів, наприклад повідомлення про підозру, обвинувального акта, ухвал чи постанов суду, які не можуть містити адвокатської таємниці.

— У ЗМІ багато суперечливої інформації щодо вашого доступу до адвокатської практики. Чи загрожує щось вашому свідоцтву?

— Я захищаю своє право на заняття адвокатською діяльністю, якого мене незаконно позбавили за критику НААУ.